Культура Стародавнього Риму

1. Етапи розвитку давньоримської культури.

2. Релігія і міфологія.

3. Мистецтво Стародавнього Риму.

4. Вплив християнства на подальший розвиток культури.

Етапи розвитку давньоримської культури

За переказами Рим був заснований 21 квітня 753 року до н.е. братами Ромулом та Ремом, їх предком був Еней, який залишив Трою після її падіння. Довгий час це вважалося легендою, але археологічні розкопки підтвердили зв’язок давнього Риму з троянською культурою і той факт, що перші поселення на території Риму з’явилися у VІІІ ст. до н.е.

На становлення римської культури великий вплив здійснили сусідні народи, перш за все етруски, а також греки, з якими римляни підтримували зв’язки, починаючи з мікенської епохи, карфагенці, італіки та інші.

Спочатку в Римі встановилася влада царя, який виконував функції законодавця, верховного жерця, воєначальника та судді, але найважливіші питання в тому числі і вибори царя, вирішували народні збори.

В 510 р. до н.е. останнього царя – Тарквінія Гордого – вигнали повстанці і була встановлена аристократична республіка, в якій двома основними громадами були патриції та плебеї. Вищим органом влади був сенат, в який входили лише патриції. В ході жорстокої боротьби між патриціями та плебеями (V ст. до н.е.) останні домоглися права вибиратися в консули – правителів держави. З перемоги плебсу Рим перетворився в республіку, де всі громадяни мали рівні політичні і громадянські права, а найважливіші рішення приймалися народними зборами.

У 390 р. до н.е. галльські племена напали на Італію, захопили і пограбували Рим. В ІV ст. до н.е. римляни ведуть успішні війни на території Італії, вони захопили всю Етрурію, підкорюють всі міста Великої Греції на півдні Італії. Внаслідок Пунічних війн (середина ІІІ – середина ІІ ст. до н.е.) Рим переміг Карфаген, вийшов за межі Італії, захопив Сицилію, Сардинію, Корсику, Іспанію, території у Північній Африці. У ІІ ст. до н.е. римляни захопили Грецію, з неї вивезли колосальну кількість творів мистецтва. В Римі виникає зацікавлення грецькою культурою, вивчається грецька мова, література, філософія, за грецькими зразками влаштовуються театральні вистави та ігри. Багаті римляни віддавали своїх синів вчитися до Афін.

В ІІ ст. до н.е. загострюється боротьба між різними суспільними прошарками, проходять повстання рабів. В І ст. до н.е. римляни захоплюють Єгипет, Іудею, Галлію, частину Британії. Але між самими римлянами йде довготривала громадянська війна. В решті-решт перемагає Гай Юлій Цезар (100 – 44 рр. до н.е.), який стає одноосібним володарем. Після вбивства Цезаря прихильниками республіки після чергової громадянської війни до влади приходить небіж Цезаря Октавіан Август (27 р. до н.е. – 14 р. н.е.). На зміну республіки приходить імперія. На престолі змінюється декілька династій. В 212 р. імператор Каракалла видає едикт, за яким всьому населенню римської імперії надається римське громадянство. Імператор Константин переносить столицю імперії на схід в місто на березі Босфору – Візант, якому дає назву Константинополь. Освячення міста відбувається у 330 році. Імператор Феодосій Великий (378–395 рр.) заповідає західну частину імперії своєму сину Гонорію, а східну – Аркадію. З цього часу Західна і Східна Римська (Візантійська) імперії існують як самостійні держави.

З ІV ст. розпочинається натиск варварів на Римську імперію. Це стає початком кінця колись могутньої імперії. Рим поступово втрачає свої території. На імперію здійснюють напади готи, вандали, гунни на чолі з „бичем божим” Аттилою. В 476 р. Рим захопили германці, і саме цей рік вважається падінням Західної римської імперії і кінцем античного світу; здійснилося передбачення, дане Ромулу про 12 століть слави Риму.

Таким чином, періодизація римської культури має такий вигляд:

1. Культура Республіки.

2. Культура Імперії.