Мігруючий сюжет та його особливості

Мігруючий сюжет зумовлений такими факторами:

– сприйняття естетичних якостей і художніх ідей, які визріли всередині певної культури та стали естетичною необхідністю. База культури є подібне у життєвих обставинах різних народів;

– подібності художніх явищ виникають завдіки тотожності історичних обставин; мистецький процес завжди проходить у своєму розвитку подібні стадії;

– адекватність художніх явищ зумовлюються діалектикою спіралеподібного розвитку художньої культури; кожний пік передбачає наступну трансформацію у вищій якості, ніж попередній;

– етноси, як і народи, народжуються в різні періоди, тому мають неоднакові досягнення, що створює ілюзію про більш розвинені та менш розвинені народи; згідно із законами діалектики кожний етнос, народ, нація розвиваються у суворо детермінованому часі та просторі подібно до людини, яка також розвивається у просторі і часі, починає свій життєвий шлях, здобуває знання, формує уміння і навички, віддає їх і переходить в історичну пам’ять.

Первісна епоха та її місце в історії людства

Історія культури первісного суспільства охоплює величезний проміжок часу – від виникнення людини і до сьогоднішнього часу, бо й зараз на землі існують народи, які ведуть первіснообщинний уклад життя. В сучасній науці прийнято розрізняти власне первіснообщинну культуру, яка існувала до виникнення цивілізації (приблизно до ІІІ тис до н.е.) та традиційну первіснообщинну культуру, яка існує із цивілізаціями різного типу та рівня. Первіснообщинна культура у всіх її аспектах вивчається археологією, традиційна – етнографією. Все, що ми знаємо про первіснообщинну культуру, пов’язано із матеріальними предметами, які зберегла для нас історія, – предмети праці, будівлі, поховання тощо.

Без сумніву, що в епоху первіснообщинного ладу зароджуються основні види духовної культури: виникають релігійні вірування та міфологія, музика, танок, театралізовані дії, архітектура та образотворче мистецтво. Але за винятком двох останніх, про всі інші можна тільки здогадуватися. Так, знайшовши глиняне зображення ведмедя, яке носить сліди ударів списом, можна припустити, що тут мав місце магічний обряд „чаклування” тварини, що мало принести успіх під час полювання. Знаходження поховань, де, наприклад, небіжчик лежить в позі ембріона, а тіло його натерте червоною фарбою, дозволяє припустити наявність віри у посмертне існування або переродження.

Характерна особливість традиційної первіснообщинної культури – синкретизм: всі сторони духовного життя існують у синтезі, і вони настільки тісно переплетені, що лише умовно можна говорити про образотворче мистецтво, танці, пісні, міфологічні та магічні уявлення тощо.

Первіснообщинна культура.

За сучасними даними, час виникнення нашого біологічного виду – Homo sapiens (Людини розумної) – відноситься до періоду від 40000 до 1000000 років тому. За сучасними дослідженнями, місцем виникнення людини були райони північно-східної Африки. Звідти людина поступово заселяє всю землю. Доцивілізаційний період Homo sapiens називають кам’яним віком, в ньому виділяються три основні періоди: палеоліт, мезоліт, неоліт.

В епоху палеоліту з’являється чітке мовлення, людина оволодіває вогнем, будує перше житло, в період пізнього палеоліту з’являється образотворче мистецтво – скульптура та живопис.

В епоху мезоліту людина приручає собаку, винаходить лук, стріли, човен, освоює плетіння та виготовлення кошиків і рибальських сіток.

В епоху неоліту людина від збиральництва і полювання переходить до землеробства та скотарства; навчилася прясти, ткати, освоїла гончарство тощо.

Перші досліди виплавляння металу із руди та обробки самородних металів розпочалися майже одночасно із виготовленням обпаленого глиняного посуду. Першим металом, який привернув увагу людини, була самородна мідь. Вона була не така тверда, як камінь, але при нагріванні її можна було зробити м’якою та викувати знаряддя для роботи із м’якими матеріалами – тканиною та шкірою. Так з’явилися металеві голки, шило, а потів і рибальські гачки.

В ІІІ тисячолітті до н.е. окрім міді стали використовувати її сплав з іншими металами (свинцем, оловом), – бронзу. В цей час мідь та бронза стають відомими у первіснообщинних зонах Континентальної Європи, а вже у ІІ тисячолітті до н.е. бронза розповсюджується по всьому Старому Світі, але залишається ще невідомою в Америці. В І тисячолітті до н.е. починає широко використовуватися залізо. Поява залізних знарядь різко підвищила продуктивність праці.