Культура доісторичної Греції та класичної Еллади. Архітектура, образотворче мистецтво, пластика

На початку ІІ тис. до н.е. на острові Крит будували багато палаців. Кожний з них являв собою велику групу споруд, зведених навколо внутрішнього подвір’я в призначених як для релігійних (сакральних), так і світських потреб. Палац міг виконувати роль резиденції правителя міста і центром управління всією областю. Він був одночасно і містом, і фортецею, а існував за рахунок сільської округи та праці ремісників, що мешкали в палаці.

В першій половині ІІ тис. до н.е. палаци та складні будови палацового типу існували на Криті в п’яти містах: Каноссі, Фесті, Гурії, Маллії, Като-Закро. Всі ці комплекси різні, але їх єднає прямокутна форма внутрішнього подвір’я, розміри якого однакові повсюди: 52 метри довжиною і 28 метри шириною. Крім того, майже всі палаци орієнтовані за сторонами світу і їх внутрішнє подвір’я витягнуте з півночі на південь. І нарешті, вченими встановлено, що палаци були зв’язані із гірськими святилищами, влаштованих у печерах. Кожен палац орієнтований на „священну гору”. Так, Каносський палац поєднаний з горою Юкта, у Фесті – із легендарною горою Іда, де, за міфами, народився бог Зевс.

Найбільшим за площею є Каносський палац. Він займає 16 тисяч квадратних метрів. Його тронна зала була прикрашена емблемою у вигляді двосторонньої сокири – Лабриса, священної на Криті, тому палац отримав назву Лабіринт. В центрі його знаходився велике прямокутне подвір’я, до нього з усіх боків приєднувалися приміщення з верандами, галереями, басейнами, колонадами, сходами і пандусами. В побудові палацових інтер’єрів важливу роль відігравали дерев’яні колони, названі ірраціональними. Вони були покриті зигзагоподібним мереживом.

Стіни Кносського палацу були заповнені розписами у вигляді фризів та панелей, виконаних по сирій штукатурці. Тут зображувалася життя його мешканців, створювався світ релігійних та міфологічних образів: святкові процесії, ритуальні танці напівоголених жінок та юнаків, люди, які збирають яскраві квіти, кішки, що полюють на фазанів. В приміщенні цариці зустрічаються зображення ошатних, у відкритих мереживних сукнях жінок із розкішними зачісками, прикрашених перлами, – „Дами у блакитному”. Живим і запальним поданий образ темнокосої дівчини в профіль (так звана „Парижанка”).

Видатні пам’ятки егейської культури (період розквіту ХVІІ–ХІV ст. до н.е.) були знайдені на території материкової Греції в Мікенах і Тірінфі – найдавніших фортецях Європи.

Художня культура материкової Греції відрізнялася від критської більшою суворістю та міцністю, хоча мала з нею багато спільного. Найбільш яскраво її самобутність виявилася у монументальній архітектурі. На крутих скелястих пагорбах зводилися палаци та поселення (пізніше отримали назву „акрополь”, що значить „верхнє місто”), призначення яких – оборона від ворогів. Із величезного грубо тесаного каменю складали оборонні стіни, товщина яких сягала 10 метрів, висота – до 18–20 метрів. Давнім грекам здавалося, що тільки легендарні одноокі велетні-циклопи могли їх збудувати. Вчені назвали ці стіни „циклопічними”. Акрополь в Тірінфі дає повну уяву про планування палацу. Акрополь оточували могутні стіни, вхід перекритий трьома воротами. Центр акрополя – палац з великим подвір’ям. В композиції палацу головну роль відіграє прямокутне в плані приміщення з вогнищем посередині – так званий мегарон. Тут відбувалися святкові зібрання чоловіків. Мегарон пізніше став основою для формування традиційного типу грецького храму.

Особливу увагу в мікенській архітектурі приділяли укріпленню воріт. Центральні ворота багатоярусної фортеці Мікен „Левові ворота” (ХІV–ХІІІ ст. до н.е.) – велична споруда, яка символізувала могутність мікенських царів. Вони складені із колосальних, вертикально встановлених плит, перекритих монолітом. Над проходом – трикутна вапнякова плита, прикрашена єдиним в Егейськім мистецтві монументальним рельєфом: два леви стоять з обох боків колони, яка розширяється догори.

До числа найбільших проявів мікенського духу належать пам’ятники поховального мистецтва. Поряд з мікенським палацом знаходився царський некрополь (гробниця). В ньому зберігалися багатющі скарби мікенських царів. В ХІV ст. до н.е. були побудовані величні толоси – круглі в плані купольні гробниці. Склепіння було прикрашене срібними золоченими розетками, які імітували небо. До гробниці вів довгий вузький коридор-дромос і високий, красиво оформлений портал, напівколони якого були багато розписані довгими зигзагами. Вище колон йшов аттик – стінка над карнизом, на якому зображена сцена ловів дикого бика. В середині, справа від входу, перекрита великим „циклопічним” каменем, була влаштована окрема поховальна камера.

Склепінчасті гробниці відомі на Криті. Але такий тип поховальних споруд з довгим хромосом на Балканах не відомий. Він з’явився у Північному Причорномор’ї у V ст. до н.е. Царський курган біля Керчі (Україна) є прямим спадкоємцем мікенського толоса.