Культура Індії vі – х ст.

В період Середньовіччя зводилися храми головним індуїстським богам – Шиві, Вішну, Брахмі, які складали Тримурті.

В VІІ ст. на півдні Індії в портовому місті Махабаліпурамі був зведений величезний храмовий ансамбль. Цей священний комплекс побудований на природному майданчику, який розташувався між горами та океаном. Таким чином, комплекс ніби з’єднував дві природі стихії: воду та землю. До ансамблю ввійшли індуїстські храми, вісім невеликих святилищ, знаменитий храм Шіви, а також широковідомий наскельний рельєф „Сходження Гангі на землю”. Головна тема рельєфу – легенда про те, як священна Ганга, яка раніше протікала у піднебессі, була скинута на землю богами у відповідь на їх прохання, а також за подвиги людей. В архітектурному комплексі виділяються монолітні храми-ратхі, присвячені епічним героям „Махабхарати”. Такі ратха Арджуни, ратха Бхіми тощо. Ці маленькі храми чергуються з висіченими зі скель великими фігурами священних тварин – слонів, левів та биків.

Величними храмовими центрами раннього та зрілого Середньовіччя, розташованими в Центральній та Південно-Східній Індії, є Бхубанешвар і Кхаджурахо.

Характерним прикладрм храмової архітектури цього періоду може бути комплекс Кандар’я Махадева в Кхаджурахо (Х–ХІ ст.). Окремі частини будівлі – святилище, зала для молінь, вестибюль, вхід – знаходяться на одній лінії і притиснуті один до одного. Кожна з цих частин завершена баштовою надбудовою. Храми Кхаджурахо прикрашені прекрасними зразками храмової скульптури. Це безліч еротичних композицій, відображення релігійного містицизму і божественного початку в єдності протилежних статей. Такої насиченості еротичних скульптур та сексуальних сцен, не знає не лише індійська, але й світова художня традиція.

Таким чином, у творах середньовічної скульптури відображено такі ж уявлення про єдність Всесвіту, як і в монументальному мистецтві Індії.

Культура періоду раннього ісламу

В ХІІ – ХІІІ ст. в Індії з’явилися основні культові споруди мусульман – в першу чергу мечеті, мінарети, медресе, мавзолеї. Найбільший мусульманський комплекс зберігся в Делі, він відноситься до початку ХІІІ ст. До комплексу ввійшли велика мечеть, гробниця, медресе, а також мавзолей. Але найбільш цікавою спорудою є гігантський мінарет Кутб-Мінар (1231), висота якого перевищує 70 метрів.

В основних типах архітектурних споруд ранньоісламського періоду простежуються ісламські традиції, але в деталях культових будов яскраво видно вплив індійського зодчества. Вхідні ворота в ісламські споруди нагадують входи в скельні храми Індії. Колони, архітектурні деталі прикрашені рослинним і квітковим орнаментом.

Серед міст, в яких збереглися зразки ранньоісламської архітектури, виділяється Ахмадабад. Тут було зведено багато прекрасних мечетей і медресе: наприклад, мечеть Джамі-Масджид (перша половина ХV ст.), мечеть Рані Сепарі (початок ХVІ ст.), мечеть Ахмад-шаха (початок ХV ст.). В цих спорудах гармонійно з’єдналися художні традиції двох різник культур – мусульманської та індійської.