Культура Кушанської імперії

В І тис. до н.е. в культовій архітектурі Індії часів Кушанської імперії з’явилися печерні храми – чайтьї. Прикладом може бути чайтья у Карлі. Перед печерою зведені колони, їх увінчували капітелі, схожі на маурські. Важливим елементом фасаду печери є велике підковоподібне вікно, яке слугує головним джерелом світла в храмі. В печеру ведуть три входи, які дають початок коридорам, що символізують шлях Будди. Центральний коридор відділений від бокових рядом колон із скульптурними капітелями.

Скульптурні рельєфи з чоловічими та жіночими фігурами, розташовані парами, прикрашають зовнішній фасад чайтьї в Карлі. Можливо, що тут зображені дарувальники, на кошти яких зведений храм. Пари відображають два ідеали краси і два початки у природі – чоловіче та жіноче. Їх поєднання народжує все живе на землі.

В буддійській архітектурі побудова огорож навколо храмів та ступ стала традицією. Огорожі та ворота прикрашали скульптурою, рельєфними композиціями. Торани ступи в Санчі (І ст. до н.е.) широковідомі рельєфами, які складають тут єдине ціле з архітектурою. На рельєфах постають люди та тварини, архітектурні мотиви, побутові предмети, рослинні орнаменти. Особливо виразний образ якшині із східної сторони. Еталоном краси жінки та богині родючості залишаються підкреслено округлі стегна та бюст.

В релігії буддизму та індуїзму велике значення надається царству тварин. В уяві індійців, люди, тварини, рослини і навіть верховні божества завжди пов’язані між собою. Любов до природи, поклоніння її силі, життя, яке виявлене в усій своїй красі, – це основна тема індійського мистецтва.

В І–ІV ст. н.е. значні зміни відбулися в образотворчому мистецтві: Будду почали зображувати у вигляді людини. В цей період серед інших виділяються три основні школи буддійської архітектури: Гандхара (північний захід), Матхура (північ), Амараваті (південь). В Гандхарі (зараз територія Пакистану) під впливом країн, розташованих західніше Індії, образ Будди набув елліністичних рис. Це численні складки одягу, правильні пропорції тіла, постать зображена на повен зріст. Такою є постать Будди із Хоті-Мардана (ІІ ст.). Але в образі прослідковуються індійські риси – внутрішня зосередженість.

На межі між індійськими та елліністичними традиціями створена статуя Будди, що сидить на схрещених і підігнутих ногах – поза „лотоса”. З того часу поза Будди із Тахт-і-Бохі (бл. 300 р.) стала каноном для всіх шкіл буддійської скульптури.

Другим центром розвитку індійської скульптури стала Матхура. Тут був створений образ Будди, який отримав виключно індійське трактування, а також образи інших буддійських персонажів. Будду в матхурській пластиці часто супроводжують бодхісаттви (помічники Вчителя) або якши. В них заокруглені обличчя освітлені легкою посмішкою, а пози досить динамічні. Таким постає Будда на стелі із Катрі (поч. ІІ ст.).

В Амараваті образ Будди вперше з’явився в скульптурному рельєфі облицьованих стінах ступи.

Культура імперії Гуптів

Покровителі династії Гуптів сприли пощиренню буддизму хоча самі сповідували індуїзм: поклонялися Крішні, войовничій Дургі (дружини Шіви), самому Великому Шиві, Сур’ї – божеству сонця. В цей період зводилися численні буддійські та індуїстські храми, палаци. Наприклад, жрам Дургі в Айхолі (VІ ст.) та храм Вішну (V–VІ ст.).

В епоху Гуптів розвивалося печерне зодчество. Зразком прекрасного поєднання архітектури, скульптури і живопису є печерний комплекс в Аджанті. Серед споруд виділяються чайтьї та віхами – гуртожитки буддійських монахів.

Стінопис Аджанті відноситься до ІV–VІІ ст., тому розписи, виконані в епоху Гуптів, входять до неї лише як складова частина. Живопис зберігся в 16 печерах із 29. Тут розписана стеля, стіни навіть, колони. Розписи печер складні за змістом, в композиціях багато персонажів але зовсім відсутня перспектива. Лінія, колір і ритм складають основу всього живописного ансамблю. Вплив комплексу Аджанті на мистецтво Індії велике. Основні стилістичні та ідейні особливості знайшли відображення в скульптурі Гуптської епохи. Гуптський Будда – образ ідеальний, він втілює ідею досягнення нірвани. Саме таким Вчитель постає в знаменитій статуї із Сарнатха (Vст.). Божественний Будда сидить на троні, багато прикрашеному скульптурними зображеннями та орнаментом. Його фігура позбавлена всіх рис живої людської плоті. Будда сидить в позі „лотоса”, його руки складені в жесті повчання.

В гуптській художній культурі буддійське мистецтво пережило свій останній розквіт, надовго поступившись місцем зображенню богів індуїзму.