Мистецтво Стародавнього Китаю. Архітектура. Триєдність мистецтва: каліграфія, поезія, живопис Культура періоду Шан-Інь

В період Шан-Інь були винайдено шовкопрядіння, бронзоливарну справу, ієрогліфічне письмо, зародилися основи містобудування. Багато виробів художнього ремесла призначалися для ритуальних церемоній. Так, масивні монолітні бронзові посудини були призначені для жертвоприношень духам природи і духам – покровителям племені. В них неначе з’єдналися всі уявлення про світ, які склалися на той час. Посудини, з великою майстерністю відлиті із сплаву міді та олова, були вкриті рельєфом. Головне місце в ньому відводилося зображенням птахів та драконів, які уособлювали стихії неба та землі, цикад, які віщували хороший врожай, биків та баранів, які обіцяли людям благо та ситість. Інколи зображували збірний образ звіра – охоронця людини, який поєднував в собі риси тигра, дракона та барана. В прямокутних величезних жбанах на чотирьох ніжках з двома ручками „фан-дін” готували жертовне м’ясо. Високій, стрункий, розширений внизу та вгорі кубок „гу” призначався для жертовного вина. Зазвичай на поверхню таких посудин наносився тонкий лінійний „узор грому” („лей-вень”), на фоні якого в техніці рельєфу виконувалися основні зображення. Об’ємні морди звірів ніби виростали із бронзи. Ці посудини мали оберігати і захищати людину від злих сил, тому вони часто мали форму звірів та птахів, їх поверхню повсюди вкривали виступи та гравірування.

Культура періоду Джоу

В період Джоу з’явилося безліч предметів декоративно-прикладного мистецтва, які служили ритуальній меті: бронзові дзеркала, різноманітні предмети із священного каменя нефрита. Напівпрозорий, завжди холодний нефрит символізував чистоту і вважався оберегом від отрути. Знайдені в похованнях розписні лаковані речі повсякденного вжитку – столики, таці, скриньки, музичні інструменти, багато прикрашені орнаментом, – також були призначені ритуальній меті. Виробництво лаку в той час було відоме лише в Китаї. В похованнях неподалік міста Чанша (Центральний Китай, провінція Хуань) археологи знайшли багато лакованих предметів повсякденного вжитку.

Культура періоду Цінь і Хань

Правителем і необмеженим володарем Цінської імперії став Цінь Ши-хуанді (259–210 рр. до н.е.). За його наказом на півночі країни із залишків оборонних споруд окремих царств було створено наймогутніше фортечне укріплення того часу – Велику Китайську стіну. Вона простягнулася на 750 кілометрів і захищала Китай від кочовиків. Висота стіни сягала 10 метрів, а ширина – 5 – 8 метрів.

З неменшим розмахом споруджували і гробницю імператора Цінь Ши-хуанді. Її зводили в п’ятдесяти кілометрах від Сяньяна протягом десяти років після сходження імператора на престол. В будівництві брало участь понад сімсот тисяч людей. Гробниця була оточена двома рядами високих стін, які утворювали в плані квадрат (символ землі). Конусоподібний високий могильний пагорб, розташований в центрі, був круглим в плані (символ неба). Стіни підземної усипальниці облицьовані відшліфованими мармуровими плитами і нефритом, підлога викладена величезним полірованим каменем з намальованою на них картою дев’яти областей Китайської імперії. Але підземне царство не було обмежене лише похованням. У 1974 році на відстані півтора кілометри археологи знайшли одинадцять глибоких, розташованих паралельно один одному підземних тунелів, викладених кахлями і вмістивши в собі гігантське, розділене на декілька шеренг глиняне військо, де кожен воїн, наділений індивідуальними рисами, був виконаний у натуральну величину, до того ж розмальований. Військо супроводжували коні та колісниці, також зроблені із глини в натуральну величину. Вишикуване в бойовому порядку глиняне військо охороняло спокій свого імператора.