Наукові знання

Розвиток господарства, економічні та культурні зв’язки із сусідніми народами, спостереження над природою спонукали до накопичення знань, що здебільшого носили прикладний характер. Такі, наприклад, знання з математики , які було пов’язані з практичним життям і повинні були полегшити роботу землемірів та будівничих. В гробницях збереглися малюнки, які зображували обмір землі за допомогою спеціальної мотузки. Знання з математики та геометрії використовувалися для визначення площі поля, купи зерна або місткості амбару. Деякі знання з геометрії дозволяли складати схематичні карти місцевості та досить примітивні креслення. Математика була необхідна і в будівництві: численні грандіозні будови, а особливо піраміди, потребували точних обчислень. Одним із важливих досягнень єгиптян був розвиток десятичної системи обчислення. В письмі були прийняті особливі знаки на позначення чисел 1, 10, 100, 1000, 10000, 1000000 і навіть мільйона, який позначався у вигляді фігурки чоловічка, що здивовано підняв догори руки. Показником конкретного мислення єгиптян є використання деяких частин людського тіла в якості одиниць довжини: пальця, долоні, ступні, локтя.

Значного для того часу розвитку набула геометрія, яка також мала практичне значення. Єгиптяни вміли визначати поверхню прямокутника, трикутника, трапеції та кола.

Йшло накопичення знань із астрономії. Спостерігаючи за небесними світилами, вони змогли відрізнити планети від зірок і намагалися в загальних рисах створити зоряну карту неба. Єгиптяни розробили особливий календар. Він мав 12 місяців, які були поділені на 30 днів кожний. До кінця року додавалося 5 святкових днів, що в загальному складало 365 днів у році.

Значного розвитку досягли у Єгипті медицина та ветеринарія. В текстах часів Середнього царства зберігся перелік рецептів для лікування різних хвороб. Використовуючи безліч емпіричних спостережень, єгипетські лікарі все ж таки не змогли остаточно звільнитися від магії. Розтин трупа під час муміфікації давав змогу ознайомитися із будовою людського організму. В деяких медицинських збірниках пропонувалася своєрідна методика лікування, яка вимагала від лікаря огляду хворого, визначення симптомів, встановлення діагнозу та способів лікування. Існувала професійна етика, яка вимагала від лікаря аби він наперед сказав хворому про можливість його одужання, застосувавши одну із можливих формул: 1) „Це хвороба, яку я можу вилікувати”; 2) „Це хвороба, яку я, можливо, зможу вилікувати”; 3) „Це хвороба, яку я не можу вилікувати”.

Саме єгиптянам належить геніальне відкриття, що керівним центром організму є мозок, а не серце.

Великого розвитку досягла хірургія. В хірургічному тексті наведений опис пошкодження різних частин тіла: черепа, носу, підборіддя, вух, вуст, горла, глотки, ключиць, плечей, грудини, хребта.

Практичний характер мала географія, що залишила цікаві описи мандрівок. Один напис у святині в Карнаку подає імена 359 народів Півночі та 269 – Півдня.

Культура Стародавнього Китаю

1. Періодизація культури Стародавнього Китаю.

2. Релігія та філософія.

3. Мистецтво Стародавнього Китаю. Архітектура. Триєдність мистецтва: каліграфія, поезія, живопис.

4. Наука Стародавнього Китаю.