Ііі.18 техніка безпеки при виконанні будівельних робіт взимку

Розробка котлованів і траншей у мерзлому ґрунті.

Грунт, що підлягає розробці, повинен бути попередньо під­готовленим і розмороженим. Мерзлі ґрунти розробляють різними способами; буро підривним, ударним, різанням машинами та механізмами, відтаюванням різними дже­релами тепла (електроенергією, гарячою водою, парою). Найбільш надійний спосіб - механічний із застосуван­ням бульдозера з розпушувальними зубами на тракто­рах Т-130, Т-180. Розробляючи ґрунт ударним способом, потрібно забезпечити людей від поранення частинками ґрунту, що розлітаються. Для цього відділяють охоронну зону та встановлюють захисні сітки перед склом кабіни механізаторів. Перебування робітників ближче ніж за 5 м від місця робіт заборонено. Вибухові роботи проводять спеціалізовані організації відповідно до технічної доку­ментації далеко від промислових чи житлових будівель.

При прогріванні мерзлого ґрунту електрострумом робітник може бути травмований, якщо він попаде на оголені проводи. Щоб запобігти електротравмуванню, майданчик обгороджують, а для проведення струму за­стосовують шлангові кабелі типу КРПТ або гумові типу ПРГ-500. У разі прогрівання ґрунтів гарячою водою чи парою персонал застережуть від опіків, майданчики обго­роджують і здійснюють постійний технічний нагляд.

Цегляні роботи. Під час виконання цих робіт небез­пека виникає, як правило, внаслідок прорахунків у техніч­ній документації у визначенні геологічних умов та неза­довільного

— 219 —

авторського нагляду. Тому цегляні роботи, ви­конані узимку, потребують особливого контролю за якістю. Проводять роботи під безпосереднім наглядом інженер­но-технічних працівників, а також не менше трьох разів на добу записують у журнал виконання робіт температуру, за якої робилась цегляна кладка. Електропрогрівання про­водять під напругою 220...380 В.

Бетонні роботи. Взимку монолітні роботи обов'язково прогрівають найпоширенішим методом - електропрогрі­ванням. Оскільки це потребує підвищеної обережності, ділянки електропрогрівання обгороджують і освітлюють, а лампи встановлюють на відстані не менш як 3 м від межі електронебезпечної ділянки. Цю роботу виконують електромонтери, застосовуючи індивідуальні засоби захисту, при напрузі, не вищій ніж 380 В, а при напрузі 220 В прогрівають неармований бетон. Хлорид кальцію та інші розчини, що їх застосовують як прискорювачі, ви­користовують тільки розведеними і набирають черпаками з довгими ручками. Щоб запобігти опікам, застосовують респіратори та рукавиці. При паро прогріванні ретельно ізолюють паропровід, вентилі та крани.

Ііі.19 безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки.

У будівництві та при експлуатації будівель і споруд ви­користовуються посудини та апарати, що працюють під тиском: парові та водогрійні котли, компресори та повітрозбірники (ресивери), трубопроводи для стисненого повітря, газу, пару; балони та цистерни для транспор­тування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів, а також інші посудини, що працюють під тиском. В результаті вибухів цих посудин та систем, що працю­ють під тиском можуть статися значні руйнування та важ­кі травми у людей.

До обслуговування систем (посудин) що працюють під тиском, допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичне обстеження, навчання за затвердженою програмою, атестовані і мають посвідчення на обслу­говування

— 220 —

відповідного устаткування (посудини, апарата).

Підготовка таких працівників здійснюється у навчаль­них закладах які одержали дозвіл Держгірпромнагляду на проведення такого навчання. Періодичні перевірки знань працівників, які обслуговують системи, що працюють під тиском проводяться не рідше ніж один раз на рік.

Адміністрація підприємства зобов’язана утримувати системи, що працюють під тиском у справному стані; по­винні бути розроблені, затверджені, вивішені на робочих місцях та видані під розписку обслуговуючому персоналу інструкцій щодо безпечного обслуговування таких систем; назначається особа, на яку покладається відповідаль­ність за справний стан та безпечну експлуатацію систем, що працюють під тиском.

Причини аварій при експлуатації систем, що працюють під тиском бувають:

Організаційні - порушення правил технічної експлуа­тації, режимів роботи, посадових інструкцій та вимог техні­ки безпеки обслуговуючим персоналом;

Технічні - неякісне виготовлення, монтаж чи ремонт посудин, апаратів, трубопроводів, несправність запобіж­них пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів, ар­матури, корозія металу, тощо.

Залежно від умов роботи (тиск, температура, серед­овище, об'єм) усі посудини поділяють на чотири класифі­каційних групи (табл. ІІІ.4)

Посудини, що працюють під тиском, до пуску в роботу повинні бути зареєстровані в експертно-технічних центрах (ЕТЦ), піддаються технічному посвідченню до пуску в ро­боту та періодично в процесі експлуатації, а в необхідних випадках - позачерговому посвідченню.

Для запобігання підвищення тиску вище допустимого в посудинах, апаратах та трубопроводах встановлюють пружинні або важільно-вантажні запобіжні клапани. Вони автоматично відкриваються при підвищенні тиску вище значення, що задається (регулюється) гвинтом стиснення пружини або вантажем, який встановлюється на важіль клапана.

— 221 —

Таблиця ІІІ.4