Ііі.17 санітарно-побутове обслуговування на будівельному майданчику

Для створення відповідних гігієнічних умов на буді­вельному майданчику керівники будівельно-монтажних організацій повинні забезпечити всіх працюючих санітар­но-побутовими приміщеннями і обладнанням, які мають бути підготовлені і введені в дію до початку основних буді­вельно-монтажних робіт на об'єкті.

До санітарно-побутових приміщень належать: примі­щення для зберігання домашнього одягу і спецодягу, для сушіння, знепилювання і ремонту спецодягу, душові, уми­вальні, вбиральні; приміщення для особистої гігієни жінки, їдальні, буфети та кімнати для приймання їжі. Залежно від інвентарності та використання санітарно-побутові при­міщення бувають розбірні та інвентарні - багаторазового використання. Інвентарні санітарні приміщення залежать від конструктивних рішень і поділяються на пересувні, контейнерні і збірно-розбірні.

Контейнерні побутові приміщення можуть бути самот­ні або з'єднані з об'ємних блокових елементів. Побутові приміщення пересувного типу зручніші, оскільки мають швидку маневреність та потребують мінімальних затрат часу і засобів розміщення їх у місцях виконання робіт (під­ключення до джерел електроенергії, тепла, води, влашту­вання під'їздів), їх починають експлуатувати відразу після перевезення на майданчик, оскільки вони мають постійно вмонтований інвентар. Контейнерні типи побутових примі­щень самостійно не переміщують, їх перевозять на трайлерах чи санках, а на великі відстані - на платформах за­лізницею.

На будівельних майданчиках поблизу робочих місць мають бути місця для відпочинку працюючих, куріння

— 216 —

(об­ладнані протипожежними засобами), захисні укриття від атмосферних опадів та сонячної радіації.

Склад і територію санітарно-побутових приміщень ви­значають для кожного об'єкта будівництва відповідно до інструкції з проектування побутових приміщень.

Гардеробні, умивальні, душові, приміщення для при­ймання їжі розміщують на будівельному майданчику не далі ніж за 500 м від робочих місць. Площа кожного примі­щення залежить від максимальної кількості працюючих на будівництві й норми площі на одного працюючого. Якщо роботи ведуть на відкритому повітрі чи в неопалюваних будівлях у зимовий час, то приміщення для обігрівання ро­бітників та захисту їх від атмосферних опадів розміщують на відстані не більш як 150 м від робочих місць. Площу цих приміщень визначають з розрахунку 0,1 м² на одного працюючого, але не менш як 8 м².

На будівництві, де кількість працюючих становить 300...800 чоловік, передбачається фельдшерський мед­пункт, а де 800...1500 чоловік - лікарський пункт. Відстань від міста роботи до медпункту не повинна перевищувати 600...800 м. На кожному об'єкті будівництва повинна бути аптечка з перев'язними і лікувальними засобами для по­дання першої допомоги у разі поранення, порізів, вивихів і опіків. Медичні приміщення при кількості працюючих не менш як 300 чоловік повинні мати площу близько 40 м².

Кожний будівельний майданчик забезпечують питною водою, для чого встановлюють фонтанчики чи бачки на відстані 75 м від місця роботи.

Входи в санітарно-побутові приміщення обладнують тамбурами, а перед ними встановлюють пристрої для чищення і миття взуття. Біля санітарно-побутових примі­щень бажано передбачити місця для відпочинку робітни­ків, спортивні майданчики, а для провітрювання цих при­міщень - кватирки та фрамуги, що відкриваються.

Територія біля санітарно-побутових приміщень і сві­тильники повинні бути чистими. В літній час проїзди і проходи біля цих приміщень треба поливати водою, а в зи­мовий - очищати від снігу та посипати піском. В усіх са­нітарно-побутових і виробничих приміщеннях потрібно підтримувати нормативний волого-температурний режим, передбачити їхню

— 217 —

природну вентиляцію, а в душових, вби­ральнях - вентиляцію з механічним включенням.

Проектуючи тимчасові житлові поселення і міста бу­дівельників, потрібно знати і враховувати класифікаційні знаки тимчасових споруд. Зведення тимчасового житлово­го поселення і міста будівельників з комплексом інженер­них комунікацій і доріг належить до початкового (інженер­ного) періоду будівництва. Необхідну площу тимчасових споруд житлового поселення і приміщень громадського призначення встановлюють за кількістю працюючих з ура­хуванням коефіцієнта ємності, що становить 1,5 для під­готовчого періоду і 2,2 для основного періоду будівництва. Тимчасові споруди житлового поселення можуть бути та­кими: житлові будинки, гуртожитки, магазини, клуб, лазня, пральня, школа, дитячий садок чи ясла, їдальня, ательє, медпункт.

Під час формування набору тимчасових споруд, крім типу, потужності, номенклатури, призначення їх, слід та­кож враховувати район будівництва, порядок освоєння будівельного майданчика та інші фактори, пов'язані з розміщенням тимчасових споруд.

При розміщенні житлового поселення мають бути такі параметри:

- тимчасові споруди потрібно розміщувати недалеко від місць виконання робіт і з забезпеченням коротких тран­спортних чи пішохідних шляхів до них;

- комплектування і об'єднання тимчасових споруд повинні забезпечувати сприятливі умови для природного освіт­лення і провітрювання приміщень, неможливості сані­тарного і пожежного впливу з одного об'єкта на інший;

- тимчасові будівлі потрібно розміщувати не ближче ніж за 50 м від підприємств, що виділяють у повітря пил і токсичні речовини.

Розміщуючи житлове поселення, потрібно враховувати близькість автомобільних і залізничних шляхів, котлованів, транспортно-підіймальних засобів, що можуть трапитися на шляху до роботи й до окремих місць. Житлове посе­лення має бути обладнане водопроводом, каналізацією, опаленням, вентиляцією. Якщо централізованого водо­постачання немає, то придатність джерела води до гос­подарських потреб

— 218 —

оцінюють на основі висновку місцевої санепідемстанції.

Харчуються працівники в їдальнях чи буфетах. Розміщувати пункти харчування в інших приміщеннях не можна. Кількість посадочних місць у пунктах харчування визначають з урахуванням кількості працюючих у найчисленнішій зміні. Час перебування в їдальні - 20 хв., а в бу­феті - 12хв.

У пунктах харчування має бути умивальник з розрахун­ку 1 кран на кожні 50 посадочних місць.