- •1.2 Гарантії охорони праці жінок та молоді
- •Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми.
- •І.З державне соціальне страхування
- •І.4. Система стандартів та державні нормативні акти безпеки праці
- •Для міжгалузевих нормативних актів
- •Для галузевих нормативних актів
- •І. 5. Нормативні документи з техніки безпеки в будівництві
- •Відповідальність за порушення законів з охорони праці та техніки безпеки
- •1.7 Управління охороною праці
- •1.8 Служба охорони праці в будівництві
- •1.9 Планування роботи з охорони праці
- •1.10 Фінансування заходів з охорони праці
- •1.11 Навчання та інструктаж працівників з техніки безпеки
- •1.12 Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •1.13 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
- •Функції лінійного інженерно-технічного персоналу при нещасних випадках
- •Розслідування, облік і звітність при виробничому нещасному випадку
- •Розслідування та облік професійних захворювань
- •1.14 Методи аналізу причин виробничого травматизму.
- •Іі.2 фізіологічні особливості організму людини, роль центральної нервової системи в трудовій діяльності
- •Іі.З фактори, що характеризують умови праці
- •Іі.4 ергономіка і технічна естетика. Роль наукової організації праці у зниженні виробничого травматизму
- •Іі.5 фактори, що негативно впливають на організм людини
- •Іі.6 повітря робочої зони.
- •Оптимальні та допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
- •Іі.7 шкідливі та небезпечні фактори на підприємствах.
- •Іі.8 санітарно-гігієнічне нормування шкідливих речовин.
- •Класи небезпеки шкідливих речовин
- •Іі.9 захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •II. 10 пил та заходи захисту працюючих від його впливу
- •Іі.11 вентиляція виробничих приміщень
- •Іі.12 отруйні речовини і заходи захисту від професійних отруєнь
- •Іі.13 виробниче освітлення і його вплив на безпечні умови праці
- •Іі.14 виробничий шум, вібрація, ультразвук і заходи захисту від їхнього впливу
- •Іі.15 радіоактивне та іонізуюче випромінювання та його вплив на організм людини
- •Основні дозові межі для різних груп критичних органів, м3в/рік
- •Іі.16 електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання
- •Іі.18 засоби колективного та індивідуального захисту працюючих під час виконання будівельно-монтажних робіт
- •Ііі.2 вимоги охорони праці до організації будівельного майданчика.
- •Ііі.3 небезпечні зони на будівельному майданчику
- •Межі небезпечних зон на будівельному майданчику
- •Ііі.4 вимоги безпеки під час руху транспорту по території будівельного майданчика
- •Ііі.5 заходи безпеки при забиванні паль
- •Ііі.6 заходи безпеки при земляних роботах.
- •Крутість укосу котлованів
- •Мал. Ііі.3 Кріплення стінок траншей і котлованів:
- •Ііі.7 заходи безпеки при кам'яних роботах
- •Ііі.8 заходи безпеки при монтажі, експлуатації і демонтажі риштувань та помостів
- •Ііі.9 заходи безпеки при монтажі, експлуатації і демонтажі будівельних машин, механізмів та підіймачів
- •Ііі.10 заходи безпеки при монтажі каркасних, панельних і блочних будівель
- •Норми бракування сталевих канатів з обмеженою серцевиною.
- •Ііі.11 заходи безпеки при бетонних, арматурних і опалубних роботах
- •Ііі.12 заходи безпеки при опоряджувальних роботах
- •Ііі.13 заходи безпеки при антисептуванні, заготовленні, складанні і монтажі дерев'яних будівельних конструкцій
- •Ііі.14 заходи безпеки при покрівельних роботах
- •Ііі.15 безпечна організація вантажно-розвантажувальних і складських робіт
- •Ііі.16 техніка безпеки під час капітального ремонту та при реконструкції будівель і споруд
- •Ііі.17 санітарно-побутове обслуговування на будівельному майданчику
- •Ііі.18 техніка безпеки при виконанні будівельних робіт взимку
- •Ііі.19 безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки.
- •Група посудин за розрахунковим тиском
- •Ііі.20 електробезпека в умовах будівельного майданчика
- •Ііі.21 перша допомога при травмуваннях, отруєннях, опіках і ураженнях електричним струмом
- •IV.2 поняття про горіння, вибух, займання, самозаймання, самозагоряння, спалах
- •IV.3 основи проектування технічних рішень пожежної безпеки будівель і споруд класифікація приміщень за вибухо і пожежонебезпекою.
- •Класифікація будівель та споруд за займистістю та вогнестійкістю
- •Характеристика будівель і споруд за ступенем вогнестійкості їх
- •Протипожежні розриви між будівлями і спорудами
- •Протипожежні розриви між виробничими будівлями, спорудами, закритими складами і допоміжними будівлями
- •Протипожежні розриви між житловими, громадськими і допоміжними будівлями промислових підприємств
- •Евакуація людей при виникненні пожеж
- •Іv.4 пожежна безпека на будівельному майданчику
- •Іv.5 система пожежного захисту
- •Автоматичні установки пожежогасіння. Пожежні автомобілі
- •Пожежний зв'язок і сигналізація
Ііі.14 заходи безпеки при покрівельних роботах
Основними причинами травматизму покрівельників є падіння з висоти, опіки гарячою смолою, різання рук покрівельною сталлю, удари по руках молотком. Виконувати ці роботи можна лише після перевірки виконробом, майстром разом з бригадиром надійності несучих конструкцій покрівлі і огорож. При похилах покрівлі більш як 20° робітники застосовують запобіжні пояси і надійно закріплені трапи завширшки не менш як 0,3 м з поперечними планками для упирання ніг. Розміщувати матеріали на покрівлі можна тільки у відведених проектом місцях, для чого призначені переносні майданчики.
Під час перерв інструменти та матеріали закріплюють або прибирають з покрівель. Елементи покрівлі і окремі деталі
— 198 —
подають уже заготовленими. Не можна працювати на даху під час голо льоду, туманів, грози та вітру швидкістю понад 15 м/с. При виконанні робіт на м'яких покрівлях з рулонних матеріалів на мастиках та ізоляційних робіт покрівельників захищають від дії шкідливих речовин, а також від опіків.
Особливу увагу приділяють вимогам безпеки праці під час приготування бітумних мастик і доставляння їх на робоче місце. Котли повинні бути справними, щільно закриватись кришками, що не горять, і мати прилади для замірювання температури. Не можна використовувати у роботі бітумні мастики з температурою, вищою 180°С. Котли встановлюють з невеликим похилом у бік, протилежний топці, на відведених для цього майданчиках. Завантажувати котел більш ніж на 3/4 об'єму (при приготуванні холодних мастик на 2/3 об'єму) забороняється. Відстань до найближчих будівель та складів повинна бути не меншою ніж ЗО м, а до побутових приміщень 15 м. Біля кожного котла постійно має бути комплект протипожежних засобів. Сировину й паливо розміщують на відстані, не меншій ніж 5 м від котла.
Готуючи бітумні мастики, спочатку в котел завантажують бітум марки Б-ІІІ, а після того як він розплавиться і почне пінитись, додають невеликими шматками бітум марки Б-V. Сирий і холодний бітум добавляти в гарячу масу не можна, щоб запобігти його викиданню з котла. Бітумну мастику подають бітумопроводом чи спеціальними машинами, а в разі необхідності переносять в закритих конусних бачках із щільними кришками. Наповнюють бачки не більш ніж на 3/4 об'єму. Для механічного нанесення гарячих мастик використовують установки СО-100, СО-122, а для нанесення бітумно-кукерсольних мастик під час проведення гідро і пароізоляційних робіт - установки ПКУ-35М. При виконанні цементно-піщаної гідроізоляції перед перекачуванням розчину випробовують установки на воді під тиском 1,5 МПа протягом 30 хв.
Ііі.15 безпечна організація вантажно-розвантажувальних і складських робіт
Майданчики для вантажно-розвантажувальних робіт треба насамперед очистити і розпланувати так, щоб їхній уклін
— 199 —
не перевищував 5°, а ті, що розраховані на рік і більше, повинні мати покриття. Взимку їх очищають від снігу і льоду та посипають піском, золою чи шлаком. У відповідних місцях вивішують написи: «Виїзд», «В'їзд», «Розворот» та знаки безпеки. Забороняється проводити вантажно-розвантажувальні роботи на не підготовлених і захаращених майданчиках, їх обладнують спеціальним інвентарем, що гарантує безпечність робіт.
На майданчиках для укладання вантажів визначають межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Не можна розміщувати вантажі в проходах і проїздах. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути добре освітлені. Для робітників, зайнятих на цих роботах, влаштовують санітарно-побутові приміщення і забезпечують доброякісною питною водою. Ці робітники проходять попередній і періодичний медичний огляди. Вони повинні користуватися під час роботи спецодягом, спецвзуттям, індивідуальними засобами захисту.
Вантажно-розвантажувальні роботи проводять, як правило, механізованим методом згідно з Правилами влаштування і безпечної експлуатації вантажно-підіймальних кранів. Перед підніманням і переміщенням вантажів перевіряють стійкість та правильність їх стропування.
Лісоматеріали треба навантажувати на транспорт у пакетах, а під час розвантаження не допускати розривання їх.
Розвантажуючи залізничні вагони, використовують сходи з дошок завтовшки не менш як 6 см і завдовжки 4,5...6,0 м з прибитими через кожні 0,5 м планками для упирання ніг. Ширина сходів повинна бути не меншою ніж 1 м для руху в один бік і 1,5 м при двобічному русі.
Сходи, призначені для піднімання на висоту понад 2 м, обгороджують поручнями з бортовими дошками. Допускається ухил сходів не більш як 1:3. Якщо по сходах переносять важкі вантажі, то під середину їх ставлять підпори, щоб запобігти прогинанню. Інвентарні металеві сходи роблять з рифленої сталі завтовшки не менш як 5 мм.
Вантажно-розвантажувальні майданчики забезпечують також талями, блоками, лебідками, домкратами, лопатами, тросами, стропами, гаками, носилками, сходнями, ланцюгами,
— 200 —
канатами, мотузками та іншим інвентарем і обладнанням, які щоразу перед початком робіт перевіряють на справність і випробують відповідно до чинних норм. Для безпечної роботи вночі вантажно-розвантажувальні майданчики освітлюють.
Вантажопідіймальні машини, вантажозахватні пристрої, засоби контейнеризації і пакетування, використовувані під час вантажно-розвантажувальних робіт, повинні відповідати вимогам стандартів чи технічних умов.
Стропують вантаж інвентарними стропами чи спеціальними вантажозахватними пристроями, виготовленими відповідно до затвердженого проекту (креслення). Методи стропування повинні виключати можливість падіння чи сповзання застропованого вантажу. Вантаж, який транспортують і розвантажують, повинен бути в стійкому положенні.
Під час вантажно-розвантажувальних робіт не можна стропувати вантаж у нестійкому положенні, а також зміщувати стропувальні пристрої на трохи піднятому вантажі. Вантажі у скляній тарі переміщують без поштовхів та ударів, а вантажно-розвантажувальні операції з пилоподібними матеріалами (цемент, вапно, гіпс) виконують механізованим способом. Розвантажувати цемент вручну, як виняток, дозволяється при його температурі не вищій за 40°С.
Перед навантажуванням чи розвантажуванням панелей, блоків та інших збірних залізобетонних конструкцій монтажні петлі потрібно ретельно оглянути, очистити від розчину чи бетону і в разі потреби виправити без пошкодження конструкції. Навантажуючи транспортні засоби, слід ураховувати, що верх вантажу, який перевозять, не повинен перевищувати габаритну висоту проїздів під мостами, переходами і тунелями.
Не можна розвантажувати транспортні засоби естакад, що не мають відбійних брусків.
Балони з газом переміщують по будівельному майданчику на візках або носилках (мал.ІІІ.12), а бутлі з рідиною - в плетених кошиках.
Складське господарство на будівельному майданчику треба організовувати відповідно до вимог стандартів, протипожежних норм, проектів організації будівництва і виконання робіт, де встановлено тип і розміри складських приміщень,
— 201 —
розриви між ними, розміри майданчиків відкритих складів для зберігання будівельних матеріалів, деталей і обладнання. Хаотичне зберігання будівельних матеріалів і виробів, розміщення їх у різних місцях проведення робіт і на складських площах можуть спричинити нещасні випадки.
з газом: а - візок, б - носилки.
Матеріали і вироби складують з урахуванням їхньої маси і здатності деформуватися під дією вантажу, що лежить зверху, на вирівняних площах, вживаючи заходів проти самостійного зміщення, осідання, осипання і розсування складених матеріалів.
Складуючи матеріали і збірні конструкції, слід додержувати встановлених норм і правил укладання їх. Підкладки і прокладки в штабелях матеріалів і конструкцій розміщують в одній вертикальній площині, їхня товщина при укладанні панелей, блоків та інших конструкцій повинна бути більшою за висоту монтажних петель не менш ніж на 20 мм. Між штабелями на складах передбачають проходи завширшки не менш як 1 м і проїзди, ширина яких залежить від габаритних розмірів транспортних засобів і вантажно-розвантажувальних
— 202 —
механізмів. Обпирати конструкції чи вироби об паркани і елементи тимчасових та постійних споруд не можна. Штабелі заввишки більш як 1,5 м укладають за допомогою переносних інвентарних помостів і драбинок. Відстань від штабелів матеріалів та обладнання до бровок котлованів і траншей визначають для кожного виду розрахунком, при цьому вона має бути не меншою ніж 1 м.
Штабелі піску, гравію та інших сипких матеріалів повинні мати укіс, що відповідає куту природного укосу даного виду матеріалу. Щоб запобігти обваленню, природний укіс зберігають незалежно від зміни кількості матеріалів. Штабелі сипких матеріалів починають розробляти зверху, не допускаючи підкопів. Для переходу працюючих по сипкому вантажу, що має велику текучість, встановлюють трапи чи настили з поручнями на всьому шляху руху.
Методи укладання вантажів повинні забезпечувати: стійкість штабелів і пакетів, що знаходяться в них; механізовану розробку штабеля і піднімання вантажу навісними захватками транспортного обладнання; безпеку працюючих на штабелі та біля нього; можливість використання засобів захисту працюючих і пожежної техніки; циркуляцію повітряних потоків при природній чи штучній вентиляції зачинених складів; додержання вимог до охоронних зон ліній електропередач, вузлів інженерних комунікацій і енергопостачання.
Безладне складування і зберігання матеріалів і виробів може спричинити нещасні випадки. У зв'язку з цим встановлено деякі правила складування будівельних матеріалів, деталей і конструкцій, виконання яких дає змогу безпечно проводити будівельно-монтажні роботи.
Збірні залізобетонні конструкції складують у штабелі з дерев'яними прокладками (мал.ІІІ.13). Висота штабеля фундаментних блоків і блоків стін підвалів не повинна перевищувати 2,6 м. Плити перекриттів укладають у штабелі до 2,5 м, стінові панелі - у касети чи піраміди, а панелі перегородок - у касети (вертикально чи похило); ригелі та балки - у штабелі заввишки до 2м; сантехнічні, вентиляційні блоки і плити - у штабелі заввишки до 2,5м. Між конструкціями кладуть дерев'яні прокладки, не тонші за монтажні петлі.
— 203 —
Мал. ІІІ.13 Схеми укладення залізобетонних деталей:
а - фундаментні блоки, б - ригелі та одноярусні колони,
в - плити перекриттів, г - сходові марші.
Бутовий камінь укладають у штабелі вистою не більш як 1 м. постіллю вниз; цеглу, доставлену без контейнерів, - у клітки не вище як на 1,7 м, на піддонах - не більше ніж у два яруси, а в контейнерах - в один ряд.
Теплоізоляційні матеріали зберігають у штабелях заввишки не більш як 1,2 м в закритих сухих приміщеннях.
Кругляк складають у штабелі заввишки не більше ніж 1,5 м і завширшки не менш, ніж його висота з прокладками між рядами і упорами проти розкочування.
Якщо пиломатеріали укладають рядами, то їх розміщують у штабелі висотою, що дорівнює половині ширини штабеля, а якщо в клітки - не більше ширини штабеля. Азбестоцементні плитки, черепицю та інші плиткові вироби вкладають у штабелі заввишки не більш як 1 м, нагрівальні прилади (радіатори тощо) - у штабелі не вище ніж 1 м. Бітум при плюсовій температурі зберігають у щільних ящиках та бочках або в спеціально обгороджених ямах.
Сталеві труби діаметром до 300 мм треба складати у штабелі заввишки до 3 м з прокладками та кінцевими упорами, діаметром понад 300 мм - заввишки до 3 м у сідло без прокладок , чорний прокатний метал (листова сталь) - швелери, двотаври тощо - заввишки до 1,5 м.
— 204 —
Усі види горючих і легкозаймистих рідин (гас, бензин тощо), а також мастильні матеріали тримають тільки в негорючих приміщеннях (надземних чи підземних), влаштовуючи які слід додержувати правил пожежної безпеки.
Пісок, гравій, щебінь та інші сипкі матеріали зберігають у штабелях з укосами, що відповідають куту природного укосу для даного матеріалу. Порошкоподібні матеріали (цемент, гіпс тощо) засипають у бункери та інші закриті посудини.
Особливих заходів безпеки слід додержувати, зберігаючи в умовах будівельного майданчика токсичні матеріали і речовини, що мають шкідливі і небезпечні якості. Отруйні речовини можна зберігати тільки в окремих закритих, добре вентильованих приміщеннях, віддалених від житла, їдалень, питних колодязів та водойм. У цих приміщеннях вивішують попереджувальні написи про небезпечність використовуваних матеріалів.
Балони із стисненими газами (киснем, ацетиленом, воднем), що перебувають під тиском, зберігають у вертикальному положенні в закритих провітрюваних приміщеннях, захищених від дії сонячних променів і опадів та ізольованих від джерел відкритого полум'я і місць зварювання. Зберігати в одному приміщенні барабани з карбідом кальцію та балони із стисненими газами, а також мастила і балони з киснем, ацетиленом та іншими вибухонебезпечними і горючими газами не можна.
Щоб уникнути випадкового утворення вибухонебезпечної суміші, балони для кожного газу фарбують у різний колір: балони для кисню - у блакитний чи світло-синій з чорним написом, для ацетилену - в білий з червоним написом, для метану й інших горючих та вибухонебезпечних газів - у чорний з жовтим написом, для аміаку - в жовтий з чорним написом, для нафтогазу - в сірий з червоним написом.
Барабани з карбідом кальцію укладають у стелажі, нижню полицю яких розміщують на відстані 20 см від підлоги. Карбідний пил, що нагромаджується на складі, періодично (не рідше 1 разу на добу) збирають сухими ганчірками, щітками і засипають у герметичну тару.
— 205 —
Усі кислоти (соляна, сірчана, карболова і фенол) у зв'язку з особливою небезпечністю їх (можливість опіків, отруєнь) зберігають у скляних обплетених бутлях, установлених на підлозі в один ряд. Кожний бутель позначають биркою з назвою кислоти та її концентрацією. Побиті і порожні бутлі з під кислот зберігаються у таких самих умовах, як і повні.
Особливих заходів безпеки вживають, зберігаючи хлорне вапно. Його зберігають у щільно закритій стандартній тарі, в сухому закритому провітрюваному приміщенні окремо від мастил, балонів із стисненими газами. Температура повітря на складі повинна бути не нижчою від 10° С і не вищою від 26°С.
Комори для зберігання лакофарбових матеріалів влаштовують в окремих приміщеннях з вогнетривких конструкцій. Ці приміщення повинні бути сухими, затемненими і мати температуру, яка не перевищує 15°С. Нітрофарби і нітролаки зберігають у герметичне закритій тарі.
Виробнича тара, яку використовують у будівництві для перевезення і зберігання виробів і матеріалів, повинна відповідати вимогам безпечної експлуатації. Слід проводити регулярні технічні огляди її і використовувати в справному стані. Відповідальні за безпечну експлуатацію тари інженерно-технічні працівники повинні вести журнал її технічного стану. Переміщувати і перекидати тару слід спеціальними пристроями чи вантажопідіймальними механізмами. Майданчики для зберігання тари повинні бути рівними, мати тверде покриття і визначатися лініями або огорожами. У разі переміщення тари машинами чи механізмами з вилочними та телескопічними захватами опорна поверхня її повинна розміщуватися надійно, без перекосу і перевісу вбік.
Висовувати вила навантажувачів за габаритні розміри тари не допускається. Якщо на навантажувачах немає огорож, тару на вилах встановлюють в один ярус. Періодично оглядають тару перед початком її експлуатації, а також через кожні 6 місяців та після ремонту. На тару, що пройшла технічний огляд, наносять дату його проведення.
— 206 —
