Мал. Ііі.3 Кріплення стінок траншей і котлованів:

а - інвентарне металеве кріплення траншей; б - анкерне кріплення котловану; в - підкосне кріплення котловану;

г - розпірне кріплення траншей із зазорами; д - суцільне розпірне кріплення траншей; е - шпунтова огорожа. 1 - стояки; 2 - гвинт для розсування рам; 3 - розпірки; 4 - інвентарні щити; 5 - анкерна паля; 6 - дерев'яна від­тяжка; 7 - горизонтальні дошки; 8 - підкіс; 9 - вертикаль­ні дошки; 10- підкладки; 11 - тимчасова прокладка; 12- маякові палі; 13- шпунтини.

— 147 —

Кріплення поділяють на такі види:

- інвентарне металеве (мал.ІІІ.За), яке застосовують під час риття виїмок уздовж вертикальних укосів; викону­ють його встановленням готових інвентарних метале­вих або дерев'яних щитів, що розкріплюються різними інвентарними пристроями; інвентарні кріплення бува­ють різні і залежать від характеру роботи;

- анкерне кріплення (мал.ІІІ.Зб) — надійне і дає змогу віль­но, без перешкод, вести будівельні роботи у виїмках;

- підкісне кріплення (мал.ІІІ.Зв), де замість анкерів і затя­жок для розкріплення щитів застосовують відкоси, які вго­рі впираються в стояки, а внизу — в забиті в ґрунт клини;

- розпірне кріплення (мал. ІІІ.Зг,д) менш зручне, бо за­важає працювати в розкріплених траншеях; воно по­лягає в тому, що разом із щитами або окремими до­шками для їх розкріплення і щільного притискання до вертикальних стінок траншей встановлюють брущаті або круглі розпірки на відстані 1 м одна від одної по вертикалі і 1,5 м - по горизонталі; розпірки закріплю­ють спеціальними деталями, які прибивають до стояків цвяхами;

- дерев'яну шпунтову огорожу (мал.III.Зе) застосовують в водонасичених ґрунтах.

Уздовж траншей по верху незалежно від способів кріп­лення вертикальних стінок залишають очищену смугу за­вширшки 0,5 м для руху робітників, а також для тимчасо­вого зсипання ґрунту, що викидається, і укладання мате­ріалу для кріплення. При частковому видаленні кріплень розпірки переставляють так, щоб вони були закріплені в кінці стояків, що залишаються. Це треба робити до ви­далення дошок, які лежать нижче від ряду, що його розби­рають. Засипають ґрунт шарами завтовшки не більш ніж 20...30 см, ущільнюючи кожний шар.

Техніка безпеки під час ручної і механізованої роз­робки ґрунту. Земляні роботи переважно механізовані, а якщо їх треба провести вручну, то вертикальні стінки необхідно кріпити у такому порядку: вийнявши ґрунт на глибину, встановлену правилами безпеки для виїмок без кріплень,

— 148 —

встановлюють перший ярус кріплень; потім роз­робляють ґрунт; у піщаних і гравійних ґрунтах - до 0,4 м; у супісках - до 0,6 м; у суглинках, глинах і сухих лісо-подібних ґрунтах - не більш як до 0,8 м; в особливо щіль­них - до 1 м.

Вийнявши ґрунт нижче від першого ярусу встановле­них кріплень, треба відразу встановити кріплення другого ярусу. Розробляти ґрунт нижче треба в такому самому по­рядку. Починаючи з другого ярусу, розпірки у виїмках вста­новлюють вручну. Якщо ґрунт викидають з глибини понад 1,8 м, то влаштовують спеціальні настили, полиці з борто­вою дошкою заввишки 15 см. У глибоких виїмках роблять кілька таких полиць у розбіг. Полиці повинні бути вільни­ми. З робітниками проводять інструктаж, ознайомлюють з правилами техніки безпеки та сигналами, що можуть подаватися. При механізованому копанні стінки кріплять готовими щитами, не допускаючи пошкоджень кріплень, а також забезпечуючи машини звуковою сигналізацією.

Найчастіше ці роботи виконують одноковшевим екс­каватором, під час руху якого стрілу встановлюють чітко в заданому напрямі, а спорожнений ківш піднімають на 0,5...0,7 м від землі. Для роботи екскаватора роблять на­дійний майданчик, а при переміщенні через міст, естакаду беруть дозвіл від організацій, яким ці споруди належать перевіряють стійкість цих споруд.

Кожний екскаватор повинен мати паспорт, де зазна­чено найбільший кут похилу, при якому можна провадити його спускання і піднімання. Якщо кут буде більший за пас­портний екскаватор переміщують за допомогою трактора або лебідки в присутності керуючого роботами. Ґрунти розробляють відповідно до ПВР і технологічних карт на земляні роботи.

Під час роботи екскаватора не повинно бути людей під ковшем або стрілою, а інші роботи можна виконувати лише на відстані, більшій за радіус дій екскаватора, плюс 5 м. Будь-які роботи з боку вибою заборонені, не допус­кається створення «козирків» з ґрунту. У радіусі дій екс­каватора не повинно бути електропроводів, не можна від­ривати ковшем примерзле до землі каміння, колоди, бал­ки та інші предмети, бо екскаватор може перекинутися. Навантажувати ґрунт екскаватором на автомашини можна лише збоку або ззаду при відсутності у зоні

— 149 —

робіт людей.

По закінченні робіт і під час перерви стрілу потрібно відвести від забою, а ківш опустити на землю. Під час три­валих перерв екскаватор відводять на 2 м від виїмки, а під гусениці з обох боків кладуть підкладки.

Якщо роботи ведуть скреперами, ними не можна на­ближатись менш як на 0,5 м до бровки виїмки і ближче як на 1 м до бровки укосу насипу.

Коли працює бульдозер, відвал його не повинен вису­ватися на бровку укосу виїмки, щоб бульдозер не переки­нувся, а великі камені та пеньки слід прибрати.

Робота скреперів і бульдозерів при похилах, більших, ніж зазначені в паспорті, заборонена, а відстань між скреперами при одночасній роботі має бути не менша ніж 10 м.

При ущільненні ґрунту котками товщина шару має бути не менша ніж 30 см, а відстань між котками — по­над 20 м.

Вибираючи ґрунт за допомогою бадей, треба роби­ти захисні навіси-козирки для оберігання робітників. Одностороннє засипання пазух у свіжо викладених підпір­них стін і фундаментів допускається після здійснення за­ходів, що забезпечують надійність конструкцій при даних роботах.