Крутість укосу котлованів

Ґрунти	При глибині виїмки, м, не більш як
	1,5	3,0	5,0
Насипні не втрамбовані	1:0,67	1:1	1:1,25
Піщані і гравійні	1:0,50	1:1	1:1,00
Супісок	1:0,25	1:0,67	1:0,85
Суглинок	1:0	1:0,50	1:0,75
Глина	1:0	1:0,25	1:0,50
Леси і лесоподібні	1:0	1 :0,50	1:0,50

Примітка. У разі напластування різних видів ґрунтів крутість укосів для всіх пластів треба вибирати за найслабкішим ґрунтом.

Крутість укосу повинна бути такою, щоб запобігти об­валюванню ґрунту. На мал. ІІІ.2 показано, як визначити крутість укосу К, що є відношенням його глибини Н до за­кладання а, причому глибина завжди дорівнює одиниці:

К=Н/а.

Мал. ІІІ.2. Визначення крутості відкосів виїмок

— 145 —

Дані табл.ІІІ.2 стосуються виїмок завглибшки не більш як 5 м і ґрунтів звичайної вологості. Крутість похилів виїмок завглибшки як 5 м встановлюють проектом. Виконувати роботи у зволожених ґрунтах можна тільки після вжиття застережних заходів проти обвалення, зокрема:

- майстер повинен старанно оглядати стан грунту перед початком кожної зміни і робити штучне обвалення його в місцях нависання або тріщин біля бровок та на уко­сах;

- тимчасово припиняти роботи у виїмці до осушення ґрунту, коли очевидна небезпека обвалення;

- зменшувати крутість похилів на ділянках виїмки, де проводяться роботи;

- забороняти рух транспорту і механізмів поблизу верх­ніх бровок виїмок.

Про всі заходи вжиті проти обвалення ґрунту виконроб повинен скласти акт і зробити записи в журналі.

Робітникам, які працюють на укосах виїмок і насипів завглибшки понад 3 м і крутістю понад 1:1, а при вологій поверхні - на укосах крутістю понад 1:2, видають запо­біжні пояси. У разі виявлення тріщин на укосах вживають заходів проти довільного обвалювання ґрунту і виводять робітників з небезпечних місць.

Щоб прискорити розробку ґрунту, іноді роблять підко­пи. Що дуже небезпечно. Способи кріплення стінок виїмок обов'язково зазначають у проектах робіт. Якщо немає інвентарних і типових деталей для кріплення виїмок, то застосовують кріплення, виготовлені за індивідуальними проектами Верхні дошки кріплень випускають над бров­ками не менш як на 15 см.

Під час розбирання кріплень обов'язково повинен бути присутній виконроб чи майстер. У місцях, де розби­рання кріплень може спричинити пошкодження або об­валення суміжних споруд, а також у сипких і насичених водою ґрунтах кріплення можна частково або зовсім не розбирати.

За станом кріплень потрібно стежити систематично, а результати нагляду заносити в журнал робіт.

— 146 —