Ііі.5 заходи безпеки при забиванні паль

Нині в будівництві широко застосовують палеві фунда­менти, що скорочують земляні роботи, а при без підвальних спорудах їх зовсім не виконують. Використовують в основному залізобетонні забивні палі квадратного зрізу завдовжки 3...12 м. Перед початком робіт перевіряють надійність копрів, правильність підвішування молота, на­дійність канатів та розтяжок, а також надійність шлангів, по яких проходить пара чи стиснене повітря. При цьому шланги повинні витримувати тиск, удвічі більший, ніж ро­бочий. На кожній коперній установці повинні зазначатися гранична маса палі й молота і запобіжна висота підніман­ня вантажозахватного пристрою, а також влаштована зву­кова сигналізація. Обслуговуючий персонал має працюва­ти в захисних касках.

Під час забивання паль і після закінчення роботи копер закріплюють протиугінними пристроями, а при пересуван­ні їх перевіряють стан рейок. Під час перерв молот копра опускають і закріплюють, а установку розкріплюють роз­тяжками, щоб не перекинулась. Працювати з копрами при швидкості вітру 15 м/с і більше та під час грози не можна. Забороняється також піднімати молот і палі одночасно.

Заглиблюючи палі за допомогою віброзанурювача, потрібно забезпечити щільне і надійне його з'єднання з пальовим наголовником, а також вільний стан

— 141 —

підтримувальних канатів. Під час перерв механізм вимикають. Палі встановлюють безперервно, до повного їх закріплення на місці. Залишати палю висячою забороняється. Якщо палі зрізують, то треба передбачити захист від раптового па­діння їх.

Ііі.6 заходи безпеки при земляних роботах.

Загальні вимоги. Основними причинами травматизму під час проведення земляних робіт є: відсутність чи недо­статнє кріплення ґрунту; перевищення критичної висоти розробки ґрунту без кріплення: порушення правил роз­робки кріплень; скочування по укосу брил ґрунту на робіт­ників, які працюють у котлованах чи траншеях; рух тран­спортних засобів і механізмів у межах призми обвалень; недодержання безпечних методів навантаження ґрунту в транспортні засоби; недостатній нагляд за безпечним станом вибою, особливо в туман і нічний час; можливість падіння людей по укосу взимку внаслідок його обледе­ніння.

Земляні роботи виконують відповідно до ПВР і за наяв­ності розроблених заходів по безпечним умовам праці та письмових дозволів від організацій, комунікації яких роз­міщені в зоні робіт, а також схем з вказівками про розмі­щення і глибину закладання комунікацій. Земляні роботи повинні бути максимально механізовані. Перед початком їх встановлюють знаки, що показують розміщення підзем­них комунікацій.

З наближенням до ліній цих комунікацій земляні роботи проводять під наглядом виконавця робіт, а якщо це елек­трокабелі, то і в присутності працівників електрогосподар­ства. Ґрунт у таких місцях розробляють землекопними лопатами обережно, без ударів. Не можна користуватися ломами і кирками.

Виявивши в процесі робіт непередбачені планом під­земні комунікації, споруди, вибухонебезпечні матеріали чи боєприпаси, земляні роботи треба припинити до з'ясуван­ня їхнього характеру і одержання відповідного дозволу.

Перед початком проведення земляних робіт на ділян­ках з можливим патогенним зараженням ґрунту (звалище, скотомогильники, кладовища) потрібно мати дозвіл орга­нів

— 142 —

Державного санітарного нагляду. Якщо можлива поява шкідливих газів, то робітників треба попередити і проін­структувати про засоби захисту від нього. Будівельні ор­ганізації повинні бути забезпечені протигазами та індика­торами для визначення газу. У разі раптового виявлення газу роботи негайно припиняють і виводять робітників до повного усунення його. До початку проведення земляних робіт відводять поверхневі та ґрунтові води, відкачують їх або влаштовують дренажі. Викинутий з виїмки ґрунт роз­міщують не ближче ніж за 0,5 м від верхньої бровки кот­лованів. Для спускання і піднімання робітників у широких виїмках встановлюють трапи завширшки не менш як 0,6 м з поручнями заввишки 1 м і бортовою дошкою заввиш­ки 15 см, а для вузьких траншей застосовують приставні драбини. Спускання робітників по розпірках кріплень за­боронено. Всі виїмки треба обгороджувати на відстані 1 м від бровки, а вночі освітлювати, на огорожах треба вста­новлювати попереджувальні знаки і написи.

Встановлюють кріплення згори донизу по мірі розробки виїмок на глибину не більш як 0,5 м, а розбирають при за­сипанні виїмок - знизу догори.

Для переходу через канави будують місточки завширш­ки 0,6 м з поручнями заввишки 1 м і бортовою дошкою і освітленням.

Категорично забороняється розміщення різних машин, а також ведення будь-яких робіт у межах призми обвален­ня ґрунту. З настанням весни чи після опадів і обігрівання ґрунту розкріплення виїмок, зроблені взимку, перекріплю­ють заново. Якщо ґрунт підігрівають димовими газами, водою чи парою, треба захистити робітників від опіків. Не можна вести інші роботи до закінчення механізованих земляних робіт.

Заходи безпеки під час робіт у водонасичених і мерзлих ґрунтах. Ці роботи проводять відповідно до ПВР, де вказують способи видалення води, види кріплень стінок траншей і котлованів та способи розробки ґрунтів, що гарантують повну безпеку праці. У пливунах, вологих лесових ґрунтах, а також при інтенсивному припливі ґрун­тових вод стінки виїмок укріплюють, забиваючи по їхніх контурах шпунтові стінки на глибину не менш як 0,75 м нижче від

— 143 —

проектної відмітки дна виїмки.

У водонасичених ґрунтах виїмки розробляють за моржуванням окремими секціями у довжину, залишаючи між ними перемички з мерзлого ґрунту завтовшки понад 0,5 м. Взимку мерзлий ґрунт спочатку розморожують або підри­вають. Заглиблювати виїмки нижче від рівня промерзання без кріплення стінок не можна. Загальна глибина відкопу­вання мерзлих грантів без кріплення не повинна переви­щувати 3,5 м. Робітники, які розробляють мерзлий ґрунт, забезпечуються окулярами в металевій оправі із сіткою.

Електропрогрівання ґрунту. Ділянки для електро­прогрівання ґрунту обгороджують. Відстань між огорожею і контурами цієї ділянки не повинна бути меншою ніж Зм. Обслуговувати електроустановки напругою до 1000 В мо­жуть лише робітники, які мають посвідчення III кваліфіка­ційної групи.

Електроустановки для прогрівання ґрунту і бетону повинні бути захищені від струму короткого замикання, а також мати звукову та світлову сигналізації. Ці роботи слід вести під цілодобовим наглядом досвідчених черго­вих, які повинні працювати в діелектричних рукавицях, калошах і мати спеціальні прилади для вимірювання напруги. Електролінію від трансформатора до ділянки, що прогрівається, виконують з ізольованих проводів, а трансформатор заземлюють. Справність електропро­водів перевіряють щодня і після кожного переміщення. Проводи не повинні торкатися землі, а підключають до­даткові електроди, замінюють запобіжники , замірюють температуру при вимкнутому струмі. На території про­грівання вивішують попереджувальні таблички і написи. Температура ґрунту не повинна перевищувати 80°С.

Заходи безпеки під час розробки виїмок з укосами і вертикальними стінками. Види кріплень стінок. Виїмки у ґрунтах природної вологості чи без неї можна розробля­ти з вертикальними стінками без кріплення на глибину, м., не більш як: у насипних, піщаних і велико обломкових ґрунтах - 1; у супіщаних - 1,25; у суглинках і глинах - 1,5.

В інших умовах виїмки можна влаштовувати з укосами чи вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту.

— 144 —

Крутість укосів (відношення глибини укосу до його закла­дання) котлованів, які розробляють без кріплень, визна­чають згідно з табл.ІІІ.2

Таблиця III.2