Іі.18 засоби колективного та індивідуального захисту працюючих під час виконання будівельно-монтажних робіт

Останнім часом у будівництві значно поширились меха­нізація та автоматизація виробничих процесів, що підви­щують безпеку й поліпшують умови праці. Проте спецо­дяг та індивідуальні захисні пристрої в деяких виробни­чих умовах є додатковим засобом охорони робітників від травм, отруєнь і професійних захворювань. Це особливо важливо під час аварійних та ремонтних робіт. Спецодяг і засоби індивідуального захисту видаються безплатно від­повідно до спеціальних галузевих норм.

Засоби захисту працюючих повинні забезпечувати ви­сокий ступінь ефективності, зручність в експлуатації, а та­кож відповідати вимогам технічної естетики та економіки. Ці засоби застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішен­нями та засобами колективного захисту.

За характером використання всі засоби захисту поділя­ють на засоби колективного та індивідуального захисту.

За призначенням засоби колективного захисту такі:

— 118 —

- нормалізації повітряного середовища виробничих при­міщень і робочих місць (вентиляційні пристрої, уста­новки для кондиціювання повітря, підтримання баро­метричного тиску, опалювальні пристрої тощо);

- нормалізація освітлення виробничих приміщень і робо­чих місць (джерела світла, світлові прорізи, світофільтри, освітлювальні пристрої тощо);

- захисту від іонізуючого випромінювання, огороджувальні й герметизуючі пристрої для вентиляції та очищення повітря, для зберігання та транспортування ізотопів, по­судини для радіоактивних відходів, знаки безпеки;

- захисту від інфрачервоного і ультрафіолетового випро­мінювання (огороджувальні та герметизуючі пристрої, вентиляційні установки, знаки безпеки);

- захисту від електромагнітного випромінювання, від магнітних і електричних полів (захисні покриття та за­землення, огороджувальні пристрої, пристрої сигналі­зації та дистанційного керування, знаки безпеки);

- захисту від випромінювання оптичних квантових генераторів (огороджувальні пристрої, знаки безпеки);

- захисту від шуму і вібрації (огороджувальні пристрої, звукоізолюючі пристрої, засоби дистанційного правлін­ня тощо);

- захисту від ультразвуку та ураження електричним стру­мом, електричних зарядів, знижених чи підвищених температур, впливу механічних, хімічних та біологічних факторів (огороджувальні, звукоізолюючі пристрої, пристрої контролю і сигналізації, заземлення і блискав-козахисту, знаки безпеки).

Засоби індивідуального захисту залежно від призначення поділяють на такі:

- ізолюючі костюми (пневмокостюми, гідро ізолюючі кос­тюми, скафандри);

- захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски);

- спеціальний одяг (комбінезони, напівкомбінезони, курт­ки, штани, костюми, халати, плащі, кожухи, фартухи, жилети, нарукавники);

- спеціальне взуття (чоботи, ботфорти, ботики, череви­ки,

— 119 —

калоші, боти);

- захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети, капе­люхи, підшоломники); рук (рукавиці), обличчя (захисні маски та щитки), очей та органів слуху (захисні окуля­ри, проти шумні шоломи, навушники, беруші);

- захисту падіння з висоти та інші запобіжні засоби (монтажні пояси, діелектричні килимки, ручні захва­ти, маніпулятори, налокітники, наколінники, напліч­ники);

- захисні дерматологічні засоби (пасти, креми, мазі, мий­ні засоби).

Повну детальну класифікацію наведено в СНиП 3-4-80*.

Спецодяг, призначений для захисту тіла, голови, рук і ніг робітника, не повинен заважати рухам, він має бути легким в експлуатації та гігієнічним.

За своїми захисними якостями спецодяг поділяють на кілька основних груп: загального призначення, що захи­щає людину від бруду і травм під час виконання будівель­но-монтажних робіт, а також під час робіт на верстатах і механізмах; пило захисний; волого захисний; термо захисний; кислото захисний; луго захисний; ватяний.

Для захисту робітників від пилу використовують ком­бінезони із бавовняних тканин з пришитим або окремим шоломом; для захисту від промокання (атмосферної дії) - брезентові чи хлорвінілові комбінезони, а також ба­вовняні, гумовані чи просочені спеціальними (полімеризованими) маслами. В холодну пору року використовують кожухи, жилети та інші види спецодягу.

Спецвзуття, як і спецодяг, є захисним засобом. Його вигляд і форма залежать від характеру робіт і виробничих шкідливостей. Основне призначення спецвзуття - запобі­гати ураженню ніг працюючого іскрами, вогнем, краплями кислот чи лугів.

Для захисту голови працюючих від ударів дрібними предметами, сонячних променів під час роботи влітку на відкритому повітрі використовують каски типу «Труд», МИСТ-58 (фіброві вініпластові, дюралюмінієві, текстоліто­ві), шоломи, берети, косинки, шапки, підшоломники.

Будівельні каски випускають чотирьох кольорів: біло­го - для керівного складу (начальники дільниць, цехів, громадські

— 120 —

інспектори охорони праці, працівники служби техніки безпеки); червоного - для майстрів, виконробів, інженерно-технічних працівників відділів, головних енер­гетиків; жовтого і оранжевого - для робітників і молодшого обслуговуючого персоналу.

Залежно від кліматичних умов каски мають корпус, внутрішнє оздоблення і дібраний пояс. Маса каски (без перелини і підшоломника) залежно від розміру становить 400...460 г. На вимогу замовника каски забезпечуються пристроями для кріплення на них респіратора, протишу­мових навушників, щитка та окулярів для захисту очей і обличчя.

Відповідно до технічних вимог каски повинні витри­мувати випробування вертикально спрямованим ударом (80 ±0,2) Дж. При цьому не допускається утворення на­скрізних тріщин і деформації корпусу, а також псування оздоблення в касці. Зусилля, що передається каскою на голову, не повинно перевищувати 5 кН, а щілина під час удару становити менше ніж 5 мм.

Засобами індивідуального захисту є запобіжні засо­би (запобіжні пояси, діелектричні килимки, ручні захва­ти, маніпулятори, наколінники, налокітники, наплічники). Запобіжний пояс використовують під час монтажних, покрівельних та інших робіт, пов'язаних з перебуванням працюючих на висоті. Він складається з брезентового чи бавовняного пояса завширшки 50...80 мм, лямок, стро­па і карабіна, якими робітники прикріплюються до на­дійних частин споруди чи до протягнутого каната. Маса безлямкового пояса становить 2,1 кг, лямкового - 2,5кг. Динамічні зусилля при падінні вантажу, при захисній дії для безлямкового і лямкового поясів, що мають тількі плечові лямки, не повинні перевищувати 4000 Н, а для лямкового пояса, що має плечові і ножні лямки, мають бути понад 6000 Н.

Статичне розривне навантаження на пояси і матеріа­ли не повинне бути меншим за 7000 Н. Запобіжні пояси через кожні шість місяців випробовують на статичне на­вантаження, що дорівнює 4000 Н.

До засобів індивідуального захисту очей належать насамперед окуляри від пилу, твердих частинок, хімічної неагресивної рідини й газу, ультрафіолетового

— 121 —

випромінювання та інших небезпечних виробничих факторів. Засоби захисту очей і обличчя добирають залежно від конкретних умов виробничого процесу й особливостей його виконан­ня. У зв'язку з цим захисні окуляри бувають:

- закриті з прямою вентиляцією типу ЗП2-84, ЗПЗ-84, ЗПИ-90, призначені для захисту очей від стружки, ві­тру, пилу, дрібних твердих частинок і крапель хімічних неагресивних рідин;

- закриті з непрямою вентиляцією типу ЗНЗ-68-81, які захищають підсобних робітників під час електрозварю­вальних робіт від дії ультрафіолетових променів;

- закриті з непрямою вентиляцією і регулюючою пере­тинкою ЗНР1 (із світлофільтрами 31, 32, 33, 34, Д1, Д2, ДЗ), які використовують для захисту очей підручних електрогазозварників від прямих ультрафіолетових та інфрачервоних променів.

Органи дихання захищають від шкідливих газів і пилу фільтруючими та ізолюючими приладами: протигазами і респіраторами, пневмошоломами і пневмомасками. Принцип дії їх полягає в ізоляції органів дихання від на­вколишнього природнього середовища і поданні чистого повітря для дихання.

Протигаз є фільтруючим пристроєм, у якому повітря попередньо очищається на фільтрах від шкідливого пилу та інших сумішей.

Респіратор ізолює органи дихання людини від навко­лишньої атмосфери. Промислові протигази складаються з гумової маски чи півмаски, гофрованої трубки та короб­ки з фільтром. У разі концентрації в повітрі більш як 2% отруйних речовин чи кисню нижче на 16% використову­ють шлангові пристрої ПШ-1, ПІІІ-2 та кіснево-ізолюю-чі протигази (КИП-5, СК-5, РКР-2). Шлангові протигази складаються з гофрованого рукава завдовжки 10 чи 20м, маски і фільтрувальної коробки, їх застосовують пере­важно під час роботи в каналізаційних колодязях. Опір дихання протигаза не перевищує 196 Па.

Оскільки протигази вбирають тільки деякі речовини (аміак, оксид вуглецю), вони мають різне маркірування, а щоб уникнути помилок, коробки протигазів фарбують у різні кольори. Наприклад, коробка протигаза для захи­сту від оксиду

— 122 —

вуглецю має білий колір, а від пари бензину марки А - коричневий.

Разом з тим є ряд універсальних протигазів, що вби­рають багато газів і пари. Наприклад, протигаз червоного кольору марки М захищає від газів і пари, включаючи й оксид вуглецю, а захисного кольору марок В і БКФ - від кислих газів, пари пилу, диму та туману.

Органи дихання людини від нетоксичного пилу захи­щають респіратори, що складаються з гумової півмаски і пористого фільтра (дві фільтрувальні секції) із різних па­перових, ватних матеріалів і тканини.

Якщо потрібно, крім органів дихання, захищати від їд­кого пилу обличчя, шию і голову (наприклад, під час ро­боти з піскоструминними апаратами), то застосовують разом з респіраторами спеціальні шоломи, зокрема, пневмошоломи типу М10, Т-49 і ТБИСТ-13, пневмокостюми, скафандри.

Для захисту органів дихання від вапняного, цемент­ного, азбестоцементного та іншого мінерального пилу за­стосовують респіратори ШБ-1, «Лепесток», У-2к, Ф-62Ш, Астра-2; від вапняно цементного, металевого, корундового та органічного пилу при діаметрі частинок до 1 мкм - рес­піратори Ф-45 і Ф-46; від пилу й газів одночасно - універ­сальні респіратори РУ-60М, Р-2 і Ф-46К; від пари і газів шкідливих речовин - РПГ-67 і РМП-62. Тип респіратора вибирають залежно від характеристики аерозолів і гранично допустимої концентрації їх.

Найпростіший респіратор - це марлеві пов'язки, їх ви­готовляють з 4-6 шарів марлі, які в міру забруднення тре­ба міняти на нові.

На роботах із значним пилоутворенням і при виділенні особливо шкідливих токсичних речовин застосовують ізо­люючі костюми, скафандри ЛГ-1, ЛГ-2, що складаються з надійного шолома і комбінезона.

Для захисту органів слуху від шуму під час роботи з будівельно-монтажним пістолетом чи в процесі елек­тромонтажних робіт використовують протишуми і за­глушки. Вони дають змогу знижувати навколишній шум на 30...40 дБ.

Протишуми поділяють на навколишні (шумозахисні на­вушники, які закривають вуха ззовні) і внутрішні (заглушки і вставки з шматочків марлі, вати , пробок із губчастої гуми, які

— 123 —

вкладають у слуховий отвір). Найпростіша заглушка - це кулька з гігроскопічної стерилізованої вати.

Шумозахисні навушники складаються з 2-х чашок круг­лої форми, з пористого шумопоглинаючого матеріалу, що повністю закривають вушні раковини.

Шкіру від впливу подразнюючих речовин захищають профілактичні пасти, мазі та спеціальні мийні засоби. Пасти і мазі наносять на поверхню шкіри до початку ро­боти, а після її закінчення їх змивають теплою водою з милом.

Для захисту шкіри від дії гасу, бензину, уайтспіриту засто­совують пасту ИЭР-1; від дії петролейного ефіру - ЯЛОТ; від дії ацетону, складних ефірів - пасти ПМ-1, ХИОТ-6, ХИСТ-10, ХИОТ-11; протипожежні пасти - ЦНИЛГИСТ-3, 6, 14 та ін. До захисних мазей належить також мазь про­фесора Саліського, що захищає від дії фарб, лаків, смол, масел і нафтопродуктів.

Мазі для конкретних виробничих умов вибирають піс­ля медичного огляду шкіри працюючих, які користуються ними.

Засоби індивідуального захисту в кожному окремому випадку добирають з урахуванням вимог безпеки для да­ного процесу чи виду робіт. Вони повинні мати інструкцію, в якій зазначені призначення і строк служби виробу, пра­вила експлуатації і зберігання.

— 124 —

РОЗДІЛ III

ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

ІІІ.1 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ

ПРАЦІ НА БУДІВЕЛЬНОМУ МАЙДАНЧИКУ

КЛАСИФІКАЦІЯ І СКЛАД

ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ,

ЩО ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ РОЗРОБЦІ ПРОЕКТІВ

Правильно організувати будівельний майданчик для виконання будівельно-монтажних робіт - означає ство­рити умови для високопродуктивної і безпечної праці, передбачити можливу небезпеку і запобігти їй, створити потрібні санітарно-гігієнічні умови працівникам. Тому ще задовго до початку будівництва проектні організації перед­бачають заходи з безпеки праці і правильної її організації. Проектувальники зобов'язані в проектній документації розв'язувати основні питання створення безпечних і не­шкідливих умов праці з обов'язковим додержанням вимог СНиП ІІІ-4-80*.

Основні заходи, передбачені в проектах організації бу­дівництва (ПОБ) і в проектах виконання робіт (ПВР), поді­ляють на три групи: організаційні (розробляють у кален­дарних планах, сіткових графіках будівництва об'єкта при узгодженні будівельних процесів); загальні по будівельно­му майданчику (розробляють при проектуванні будівель­них генеральних планів об'єктів) і технологічні (розробля­ють у технологічних картах і схемах виконання робіт).

У ПОБ, які розробляють провідні проектні організації, заходи з охорони праці передбачають у вигляді проектних міркувань з основних питань (перелік типових тимчасо­вих будинків для санітарно-побутового обслуговування, обґрунтування вибору і перелік основних пристроїв з тех­ніки безпеки - риштування, помости, освітлення, розста­новка механізмів тощо).

ПВР складаються на основі робочих креслень, розроб­лених проектною організацією. У цьому проекті мають бути розв'язані всі основні питання і технічні рішення без­печного

— 125 —

виконання кожного виду будівельно-монтажних робіт та організації будівельного майданчика. ПВР - най­важливіша частина організаційно-технічної підготовки будівництва. Це робочий документ, яким повинні керува­тися виконавці робіт, майстри і бригадири.

До заходів з техніки безпеки і виробничої санітарії, ві­дображених у ПВР, належать:

- безпечні заходи і засоби виробництва, що рекоменду­ються при виконанні окремих видів робіт технологічни­ми картами;

- добір діючих і розробка нових пристроїв для безпечно­го виконання робіт, у тому числі й з експлуатації буді­вельних машин і механізмів;

- розміщення будівельних машин з урахуванням їхньої безпечної експлуатації;

- розробка засобів і пристроїв, що виключають можли­вість ураження електричним струмом;

- навантаження і розвантаження великих за розміром конструкції, важких вантажів великих розмірів, іхнє збе­рігання та стропування;

- огородження небезпечних зон;

- освітлення будівельного майданчика і окремих робо­чих місць;

- забезпечення санітарно-побутовими приміщеннями та приміщеннями для пожежної і сторожової охорони (на великих будовах);

- обладнання проїздів, доріг із зазначенням їхніх ширини і радіусів заокруглень;

- обладнання складських приміщень і майданчиків та ви­бір способів зберігання горючих і легкозаймистих мате­ріалів;

- блискавкозахист металевих риштувань та небезпечних

приміщень і об'єктів тощо.

При складанні календарного плану будівництва об'єкта з точки зору техніки безпеки велике значення має послідовність виконання робіт. Широко застосову­ють потоковий метод ведення робіт. Поєднання спеціа­лізованих потоків в один об'єктний потік під час зведен­ня будинку з урахуванням безпечного виконання робіт є одним з істотних факторів

— 126 —

додержання правил техніки безпеки. У календарному плані розв'язується питання додержання максимальної послідовності виконання бу­дівельно-монтажних робіт з метою забезпечення надій­ності елементів споруди і просторової жорсткості всієї конструкції. У календарному плані будівництва об'єкта передбачають насамперед обладнання санітарно-побу­тових приміщень і забезпечення їх водою, електроенер­гією, теплом. Як правило, ці роботи виконують у підго­товчий період будівництва, тобто до початку ведення основних робіт.

Технологічні карти є основним документом ПВР, де розв'язуються всі питання безпечної організації праці й усунення джерел можливого травматизму. До таких пи­тань належать: перевірка технологічності монтажу кон­струкції, у тому числі й використання засобів механізації, розробка безпечних методів монтажу конструкцій, добір існуючих та розробка нових захисних пристроїв, що ви­ключають небезпеку ураження працюючих електричним струмом, розробка заходів щодо безпечної праці у процесі виконання робіт з використанням токсичних матеріалів, щодо безпечного виконання робіт узимку.

У будівельних генеральних планах розробляють такі питання охорони праці на об'єкті: організація санітарно-гігієнічного і побутового обслуговування працюючих на будівельному майданчику; освітлення будівельного май­данчика, проходів, проїздів та робочих зон; встановлення і огородження зон монтажу конструкцій та експлуатації бу­дівельних машин та механізмів; розробка безпечних умов праці, що виключають ураження електричним струмом (електрозахист, огородження небезпечних місць) тощо.

Докладно зазначено у додатку 8* СНиП ІІІ-4-80*.

Питання охорони праці й техніки безпеки відобража­ються також у спеціальних проектних документах - типо­вих проектах безпечного виконання робіт з будівництва серійних об'єктів; в альбомах типового інвентаря, при­строїв та інструментів для безпечного проведення робіт; окремих проектних документах (технологічні карти, схеми) щодо виконання найбільш складних і небезпечних видів будівельно-монтажних робіт у складі проектів виконання робіт; у формі художніх плакатів з безпечного проведення окремих видів

— 127 —

робіт.

Обґрунтування і розрахункові дані прийнятих рішень з техніки безпеки викладають у пояснювальній записці до проекту (наприклад, розрахунки кріплення траншей і котлованів при веденні земляних робіт, при освітленні будівельного майданчика й окремих робочих місць, при застосуванні підвісних риштувань, при розрахунках балок на гнуття і крутіння тощо).

Створений ПВР після перевірки працівниками з техні­ки безпеки затверджує головний інженер генеральної під­рядної організації (будівельно-монтажного управління, бу­дівельного управління), який керуватиме даним будівни­цтвом; спеціальні роботи затверджують головні інженери субпідрядних організацій. При будівництві господарським методом ПВР затверджує головний інженер управління капітального будівництва. Після затвердження проекти передають на будівництво не пізніше ніж за два місяці до початку робіт на об'єкті.

У разі будівництва в існуючих житлових масивах бу­дівельний генеральний план погоджують з пожежною ін­спекцією, районним архітектором та санітарною службою району чи міста.

Заходи з техніки безпеки під час виконання будівель­но-монтажних робіт на діючих підприємствах розробля­ють і затверджують замовник та генеральний підрядчик, відповідають за їх додержання керівники будівельно-монтажних організацій і діючого підприємства. Перед початком робіт на території діючого цеху відповідальний представник генеральної підрядної організації і началь­ник цеху оформляють акт-допуск згідно з дод. З СНиП ІІІ-4-80*.

У разі недодержання замовником затверджених захо­дів з техніки безпеки, внаслідок чого створюються загроз­ливі умови для життя і здоров'я працюючих, будівельно-монтажні роботи мають бути припинені до усунення не­безпеки. Це оформляють актом.

Перед початком робіт у місцях, де є чи може виникнути виробнича небезпека (не пов'язана з характером викону­ваної роботи), відповідальному виконавцю робіт потрібно видати наряд-допуск на проведення робіт з підвищеною небезпекою

— 128 —

згідно з дод. 4 СНиП ІІІ-4-80*.

Наряд-допуск складають на основі особливого перелі­ку робіт, а також виходячи з місцевих умов і особливос­тей будівництва. Його затверджує головний інженер бу­дівельно-монтажної організації. У разі виконання роботи на території діючого підприємства наряд-допуск має бути підписаний також відповідною посадовою особою цього підприємства.

Наряд-допуск потрібно видавати для виконання таких робіт:

- будівельно-монтажних з використанням будівельних машин в охоронних зонах повітряних ліній електропе­редач;

- будівельно-монтажних у колодязях, шурфах чи закри­тих посудинах;

- земляних на дільницях з патогенним зараженням ґрунту (смітники, скотомогильники, цвинтарі);

- будівельно-монтажних на території діючого підприєм­ства, коли виникла чи може виникнути в даних умовах виробнича небезпека;

- будівельно-монтажних на дільницях, де виникла чи може виникнути виробнича небезпека через виконання інших видів робіт на суміжних дільницях, а також робіт, зазначених у додатку 5* СНиП ІІІ-4-80*.

Особа, яка видала наряд-допуск на проведення робіт, повинна контролювати виконання відповідальним керів­ником робіт заходів щодо безпечної праці. Наряд-допуск видається на строк, потрібний для виконання даного об­сягу робіт.

У разі зміни умов проведення робіт виконувати їх можна тільки після видачі нового наряду-допуску. Наряд-допуск не знімає відповідальності з виконроба (майстра) за правильну організацію праці, проведення інструктажу з техніки безпеки з робітниками на робочо­му місці у встановленому порядку і виконання правил техніки безпеки робітниками безпосередньо на робочо­му місці.

— 129 —