Іі.16 електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання

Електромагнітне випромінювання високої і надвисо­ких частот виникає під час роботи і ремонту телевізійних та радіотрансляційних станцій, установок для радіоло­кації та радіонавігації, високовольтних лінії електропе­редач пристроїв що забезпечують мобільний та сотовий зв'язок, антена трансформаторів будівельних машин в установках промислової електротермії для індукційного і діелектричного нагрівання. До цих установок належать машинні генератори, що працюють під напругою до 1500 V і при частоті до 15 000 Гц, і лампові генератори, що пра­цюють під напругою до 13 500 V і при частоті 10 000 Гц і вище.

Під час роботи установок поблизу робочої дільниці ви­никають індукції, а на віддаленому просторі - поля випро­мінювання. Організм людини, яка перебуває в електро­магнітному полі, вбирає енергію цього поля, і в її тканинах виникають високочастотні струми з виділенням теплового ефекту. Інтенсивність вбирання енергії залежить від по­тужності електромагнітного поля, довжини хвилі і трива­лості опромінювання.

При подальшому опроміненні організму виникають змі­ни в серцево-судинній системі, підвищується температура тіла, розладнується центральна нервова система.

У реакціях організму на хронічний вплив радіохвиль нетермогенної інтенсивності переважне значення мають зміни центральної нервової системи, що можуть відбува­тися внаслідок безпосередньої дії радіохвиль на структуру мозку чи внаслідок рефлекторного передавання імпульсів з рецепторних приладів. Залежно від діапазону хвиль пе­реважає той чи інший механізм дії, що залежить від біофі­зичних процесів, які визначаються глибиною проникнення і поглинання енергії радіохвиль різних діапазонів у живо­му організмі.

Електромагнітне поле (ЕМП) в діапазоні частот 60 ГГц...300 МГц повинне оцінюватись напругою його скла­дових, а в діапазоні 300 МГц...300 ГГц - щільністю потоку енергії.

— 110 —

Граничне допустима напруга ЕМП на робочих місцях і в місцях можливого перебування персоналу, пов'яза­ного професійно з дією ЕМП, в діапазоні частот 60кГц... 30 МГц не повинна перевищувати протягом робочого дня за електричною складовою (В/м) 50... 5 хв, а за магнітною (А/м)-5... 0,3.

Граничне допустима щільність потоку енергії ЕМП в ді­апазоні частот 300 МГц...300 ГГц і час перебування на ро­бочих місцях і в місцях можливого перебування персона­лу становлять: 0,1 Вт/м² і до 10 мкВт/см² - робочий день; 0,1...1,0 мкВт/см² і 10...100 мкВт/см² - не більш як 2год.; 1...10 Вт/м² і 100...1000 мкВт/см²- не більш як 20 хв.

Одержання граничне допустимих значень ЕМП треба контролювати вимірюванням напруги і щільності потоку енергії на робочих місцях і в місцях можливого перебуван­ня персоналу. Вимірювання слід проводити періодично, не рідше ніж один раз на рік, а також у разі приймання в експлуатацію, зміни конструкції засобів захисту та органі­зації нових робочих місць.

До складу електромагнітного випромінювання також вхо­дять інфрачервоні, та ультрафіолетові.

Інфрачервоні - здійснюють на організм людини теп­лову дію (від нагрітих тіл), а ультрафіолетові знаходяться між тепловими та іонізуючими (рентгенівськими) випро­мінюваннями, тому мають властивості, як перших, так і других. Наслідки дій цих випромінювань залежать від дов­жини хвиль, які у інфрачервоних бувають від 540 мкм... 760 мм, а ультрафіолетових 400...10мм.

До засобів захисту від випромінювань та електромагнітних полів належать такі: зменшення напруги щільності потоку енергії; екранування робочого місця; віддалення робочого місця від джерела випромінювання та ЕМП; раціональне розміщення в робочому приміщенні облад­нання, що випромінює електромагнітну енергію; вста­новлення раціональних режимів праці обладнання і об­слуговуючого персоналу, автоматизація та дистанційне керування процесами, використання засобів запобіжної сигналізації (світлова, звукова тощо), та засобів індивідуального захисту.

— 111 —

ІІ.17 САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ

ПРИ ПРОЕКТУВАННІ ТА РОЗМІЩЕННІ

ПРОМИСЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ

ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБ'ЄКТІВ

Проектні організації, що беруть участь у проектуванні промислово-комунальних та сільськогосподарських об'єк­тів, відповідно до конкретних умов даного об'єкта вибира­ють наявні типові нормативні вирішення з санітарно-гігіє­нічних та технічних питань.

В процесі проектування передбачається створення найсприятливіших санітарно-гігієнічних умов для жит­тя населення, регламентується ряд положень і вимог до вибору майданчика будівництва і проектування ге­нерального плану. До таких вимог належать: встанов­лення для різних підприємств санітарно-захисних зон до межі житлової забудови; вибір майданчика з ураху­ванням аерокліматичних характеристик рельєфу міс­цевості, а також переважного напряму вітрів відносно житлової забудови; встановлення санітарних розривів між спорудами.

Розміри санітарно-захисних зон промислових підпри­ємств беруть відповідно до їхньої санітарної класифіка­ції для І класу - 1000 м, для II - 600, для III - 300, для IV - 100, для V - 50 м.

До І, II, III класу шкідливості належать підприємства хі­мічної та металургійної промисловості, виробництва буді­вельних матеріалів. До IV класу - підприємства метало оброблювальної і деякі хімічної. До V класу - підприємства з термообробкою, меблеві фабрики та інші.

Розміри санітарно-захисних зон для окремих груп чи комплексів великих підприємств І і II класів хімічної, мета­лургійної, нафтопереробної та інших галузей промисло­вості, що можуть створювати великі концентрації різних шкідливих речовин в атмосферному повітрі, шум, вібрацію та особливо небезпечно впливати на здоров'я і санітарно-гігієнічні умови життя населення, встановлюються у кожно­му конкретному випадку за спільним рішенням Головного санітарно-епідеміологічного управління Міністерства охо­рони здоров'я України.

— 112 —

Для підприємств, що працюють із застосуванням радіоактивних засобів, розміри санітарно-захисної зони встановлюються відповідно до санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань.

Проектуючи основні і допоміжні виробничі будівлі та споруди, потрібно враховувати обсяг приміщень, освіт­леність, характер та площу засклення світлових прорізів, оздоблення приміщень (матеріали для настилання підлог, фарбування стін тощо) та інші фактори.

У виробничих приміщеннях з об'ємом на одного пра­цюючого менш як 20 м³ кількість навколишнього повітря має бути не менше ніж 30 м³ на людину, а в приміщенні об'ємом понад 20 м³- не менше ніж 20 м³.

Санітарно-захисну зону чи її частину не можна розгля­дати як резервну територію і використовувати для розши­рення промислового майданчика. На цій території допус­кається розміщувати лише підприємства з меншим класом небезпечності, пожежні депо, гаражі, склади та інші об'єкти, пов'язані з обслуговуванням підприємств. Територія зони має бути впорядкована смугами дерев та кущів не менш як 50 м завширшки, а якщо ширина зони становить до 100 м, то ширина смуги має бути не менш як 20 м.

У процесі проектування промислово-комунальних та інших об'єктів слід подбати про те, щоб вони були пожежо та вибухобезпечними і не забруднювали навколишнє при­родне середовище (повітря, ґрунт та водойми) викидами шкідливих речовин.

Проектуючи нові об'єкти або реконструюючи допоміжні будівлі та споруди комунально-культурної сфери, потріб­но передбачати санітарно-побутові приміщення (гарде­робні, душові, вмивальні, туалети, приміщення для особи­стої гігієни жінок, ручні ванни, місця для куріння, пристрої для питного водопостачання, респіраторні), а також мед­пункти, інгаляторії, фотарії, підприємства громадського харчування та культурного обслуговування. Приміщення для обслуговування працюючих слід розміщувати в одній будівлі, виходячи з наближення їх до робочих місць. При цьому треба враховувати, щоб працюючі не проходили крізь виробничі приміщення зі шкідливими

— 113 —

виділеннями.

У приміщеннях із значним виділенням вологи під час ви­робничого процесу для теплої пори року на постійних робо­чих місцях допускається підвищення вологості повітря на 10...20% залежно від теплової вологості стану приміщень. При цьому температура повітря в приміщеннях має бути не більш як 28°С, якщо виконують легкі роботи і роботи серед­ньої важкості, 26°С - при важкій роботі, 25°С - в приміщен­нях із штучним підтриманням температури.

Залежно від санітарної характеристики виробничих процесів їх поділяють на чотири групи, кожна з яких поді­ляється ще на три (шість) підгруп.

До першої групи належать виробничі процеси, що відбуваються за нормальних метеорологічних умов, не пов'язаних з виділенням шкідливих газів і пилу. Для цієї групи передбачають гардеробну та вмивальню, а в тому разі, коли можуть забруднюватись одяг, руки і тіло, — нож­ні ванни та душові.

До другої групи належать виробничі процеси, які відбу­ваються за несприятливих метеорологічних умов, пов'я­заних з виділенням великої кількості пилу і шкідливих хі­мічних речовин або з напруженою фізичною працею. Для цієї групи процесів залежно від характеру професійних захворювань передбачають крім гардеробних, умиваль­них та душових, напівдуші, кімнати для відпочинку з охо­лодженням, для сушіння робочого одягу, знепилення та знезараження його, устаткування для миття та очищення робочого взуття, обігрівання тощо.

До третьої групи належать виробничі процеси, пов'я­зані з різко вираженими професійними шкідливостями: контакт з отруйними речовинами, особливо сильним виді­ленням пилу та іонізуючими випромінюваннями. Побутові приміщення цієї групи включають пропускник з гардероб­ною, душовою та умивальнею, а також залежно від харак­теру професійних шкідливостей приміщення для сушіння, знепилення, знезараження робочого одягу, пристрої для миття і чищення взуття, інгаляторій, ножні ванни, респі­раторні, дезинфекційні камери, дозиметричні камери, кім­нати для зберігання забрудненого радіоактивними речо­винами робочого одягу,

— 114 —

засобів індивідуального захисту, фонарі (для робітників, які працюють під землею).

До четвертої групи належать виробничі процеси на під­приємствах харчової промисловості, що потребують осо­бливого санітарного стану для забезпечення якості продук­ції, а також процеси, пов'язані із застосуванням стерильних матеріалів тощо. Для цієї групи виробничих процесів крім гардеробної і вмивальні, залежно від певного санітарного режиму, передбачають кімнати медичного нагляду, мані­кюрну, кімнати, де видається санітарний і робочий одяг.

Гардеробні призначаються для зберігання домашнього та робочого одягу, їх обладнують вішалками або індивідуаль­ними шафами. Це залежить від характеру виробничих про­цесів та одягу робітників, які користуються гардеробними.

Краще мати гардеробні для домашнього та робочого одягу з різними входами. Якщо виробничий процес пов'яза­ний з отруйними речовинами, то гардеробну розташовують у двох різних приміщеннях, в одному з яких зберігається спецодяг, а в другому - домашній одяг. Між цими примі­щеннями влаштовують душову. Для чоловіків і жінок мають бути окремі гардеробні та душові.

Сушити одяг слід у зачинених шафах з підігрітим по­вітрям та його підсмоктуванням. Площу для сушарки ви­значають з розрахунку 0,2м² на кожного працівника в найчисленнішій зміні. Для знепилення одягу виділяють окрему кімнату, що межує з гардеробною, площа її має бути не менше ніж 12 м².

Приміщення для знезараження робочого одягу має бути відокремленим. Склад і площу його визначає представник державного санітарного нагляду.

У кімнатах знепилення та знезараження одягу потрібно влаштовувати ефективну вентиляцію.

На промислових підприємствах слід обладнувати праль­ні для прання одягу і в разі потреби для інших способів очи­щення та знезараження одягу. Пральні мають бути механі­зовані, а при них рекомендується влаштовувати майстерні для ремонту одягу та взуття.

Душові. Залежно від групи виробничих процесів перед­бачають відповідну кількість душових з розрахунку 3...15 після

— 115 —

чоловік на одну душову сітку. Розрахунковий час дії душо­вих кожної зміни 45 хв. При душових слід передба­чати перед душові. Душові можна обладнувати відкритими чи закритими кабінами. У закритій душовій кабіні має бути місце для перевдягання. Розміри відкритої кабіни 0,9x0,9 м, закритої - 1,8x0,9 м; при цьому розміри місць для перевдягання мають бути не менше ніж 0,6x0,9 м. Душові кабіни обладнують, як правило, індивідуальними змішувачами холодної та гарячої води з арматурою управ­ління при вході до кабіни.

Вода для душових за своїми якостями має відповідати вимогам, що ставляться стандартами до питної води.

Умивальні. Кількість умивальних кранів визначають з розрахунку 7...20 чоловік на один кран залежно від сані­тарної характеристики виробничого процесу. Кожний уми­вальник має бути обладнаний змішувачами з підведенням гарячої та холодної води. В умивальних на виробництвах, пов'язаних із забрудненням рук речовинами, що погано змиваються, потрібно встановлювати пристрої для миття рук спеціальними рідинами.

Туалети. Туалети мають бути розміщені на відстані не більш як 75 м від робочого місця, їх обладнують у вигляді окремої кабіни з дверима, що зачиняються, і відділяють від інших приміщень тамбурами, обладнаними умивальника­ми. На каналізованому підприємстві є промивні клозети та пісуари. Найраціональнішим для масового використання є клозет з унітазом типу «Генуя». Пісуари встановлюють індивідуальні та групові типу стічних жолобів з промивною системою. Кількість унітазів та пісуарів у туалетах вста­новлюють залежно від кількості людей, які ними корис­туються у найчисленнішій зміні, з розрахунку 15 жінок на один унітаз та ЗО чоловік на один унітаз та один пісуар.

Забезпечення питною водою має особливо важливе санітарно-гігієнічне значення. Джерела питної води ма­ють бути на відстані, яка не перевищує 75 м від робочого місця. За нормами одна людина за зміну може споживати залежно від умов праці та кліматичних умов 2...5 л води. Найраціональніше в санітарно-гігієнічному відношенні використовувати для питного водопостачання водопро­відні фонтанчики. Робітників, які працюють під землею, слід забезпечувати питною водою у

— 116 —

флягах.

У гарячих цехах робітники мають безкоштовно вживати підсолену газовану воду. Воду газують вуглекислим газом у спеціальних сатураторах, які розміщують найчастіше безпосередньо в цеху.

Якщо немає водопроводу, питну воду слід кип'ятити, а потім охолоджувати. Зберігати кип'ячену воду треба в герметичних бачках з фонтанчиками. Бачки слід щоден­но мити та пропарювати, а питну воду - міняти. Потрібно вжити всіх заходів, щоб не допустити забруднення води під час її розливання в бачки. Температура питної води має бути не нижче ніж 8°С та не вище ніж 20°С.

Приміщення для приймання їжі розташовують на та­кій відстані, щоб робітники встигли поїсти за час перерви, їдальні та буфети мають відповідати правилам санітарії.

Окремі приміщення для куріння обов'язково виділяють тоді, коли куріння у виробничих приміщеннях заборонене. Площу кімнат для куріння визначають з розрахунку на од­ного працюючого в найчисленнішій зміні: 0,03 м² для чоло­віків та 0,01 м² для жінок, але не менш як 9 м². Кімнати для куріння розміщують на відстані, яка не перевищує 75м від робочого місця та 150 м, якщо вони знаходяться на тери­торії підприємства.

Приміщення для обігрівання влаштовують для робітни­ків, які працюють просто неба чи в холодних цехах у тих районах, де при проектуванні опалення для розрахунків навколишньої температури беруть - 20°С і нижче. Площу такого приміщення визначають з розрахунку 0,1 м² на одну людину в найчисленнішій зміні, але не менш як 12 м².

Кімнати особистої гігієни жінки обов'язково влашто­вують, якщо в одній зміні працює не менш як 15 жінок. Доцільно розміщувати таку кімнату в одному приміщенні з медпунктом. У кімнаті особистої гігієни жінки мають бути місця для роздягання, а також індивідуальні кабіни для процедур, обладнані вертикальними душами з індивіду­альними змішувачами холодної та гарячої води.

Кількість індивідуальних кабін визначають з роз­рахунку одна кабіна на кожні 100 жінок, які працюють у найчисленнішій зміні. Кімнати особистої гігієни жінки відокремлюють від

— 117 —

туалетів. Обладнуючи їх, передба­чають окреме місце на один унітаз, куди підводиться гаряча та холодна вода. Площу для роздягання визна­чають з розрахунку 0,2 м² на одну жінку, яка працює в найчисленнішій зміні, але не менше ніж 4 м². Розміри кабіни мають бути 1,8x1,2м. Кількість місць для роздя­гання визначають з розрахунку три місця на одну кабіну. Якщо є чотири кабіни і більше, передбачають місце для кушеток. Медичний огляд жінок здійснюють лікарі мед­пункту та гінеколог.

Територія підприємства має бути рівною, обладнаною водопроводом, каналізацією, а також освітлюватись у нічні години відповідно до норм. Проходи та проїзди треба заас­фальтувати, щоб люди могли безпечно переміщуватись.

Готові вироби, металолом та інші матеріали зберігають на спеціальному майданчику.