Іі.12 отруйні речовини і заходи захисту від професійних отруєнь

У зв'язку з широкою хімізацією народного господарства в будівельному виробництві, промисловості та сільському господарстві використовують велику кількість хімічних ре­човин - у вигляді сировини, допоміжних, проміжних та по­бічних товарних продуктів і відходів виробництва. Хімічні речовини, що потрапляють в організм людини в умовах виробництва навіть у відносно невеликих кількостях, на­зиваються токсичними чи отруйними.

Гострі й хронічні отруєння призводять до часткової або постійної втрати працездатності, а інколи й до смерті. Незначні отруєння можуть виникати і не залишати явищ захворювання в організмі людини.

До виробничих отрут належать неорганічні та органічні речовини.

Неорганічні отруйні речовини включають такі групи отрут: галоїди (хлор, бром), сполуки сірки (воднева сір­ка, сірчаний газ тощо), сполуки азоту (аміак, оксиди азо­ту тощо), фосфор і його сполуки, миш'як і його сполуки (миш'яковистий водень тощо), сполуки вуглецю (оксид вуглецю тощо), ціанисті сполуки (ціанистий водень, солі ціанистої кислоти тощо), важкі та рідкі метали (свинець, ртуть, марганець, цинк, хром тощо).

До органічних отруйних речовин належать: вуглево­день ароматичного ряду (бензол, толуол, ксилол), його сполуки (хлорбензол, нітробензол, анілін тощо), вугле­водні жирного ряду (бензини тощо), хлоровані вуглеводні жирного ряду (хлорид вуглецю (IV), дидотан тощо), спирти жирного ряду (метиловий, етиловий тощо), складні і прості ефіри (альдегіди, кептани тощо).

За хімічним складом отруйні речовини поділяють на три

— 91 —

основні групи: тверді (свинець, миш'як, деякі фарби), рідкі (бензол, бензин, спирти, ефіри) та газоподібні (сірко­водень, хлор). За характером токсичності отруйні речови­ни поділяють на чотири класи: такі, що ушкоджують шкіру і слизові оболонки (НСІ, Н₂SО тощо), вражають органи дихання (SіО₂, NН₃ тощо), діють на кров (СО) і нервову систему (спирти, ефіри, вуглеводні, бензин, гас).

За характером проникнення отруйні хімічні речовини бувають такі, що проникають через органи дихання, кров і шкіру.

Дія отрути на організм людини залежить від багатьох причин: хімічного складу, концентрації, ступеня розпиле­ності, розчинності, зовнішніх умов, індивідуальних якос­тей і здоров'я людини.

Слід зазначити, що, чим краща розчинність отрути у воді, тим вона не безпечніша для людини, бо в її організ­мі отрута розчиняється більшою мірою, ніжу воді. Спільна дія деяких отрут значно сильніша, ніж кожної з них окремо. Тому боротьба з виробничими отруєннями є дуже відпові­дальною і складною роботою. Потрібно знати особливості кожної отрути, її дію залежно від умов навколишнього при­родного середовища і стану організму людини.

Токсичність деяких отрут може збільшуватися не тільки при взаємодії з іншими речовинами, а й внаслідок їх пере­творень безпосередньо в організмі. Наприклад, оксид вуг­лецю, потрапляючи в організм людини, вступає в реакцію з гемоглобіном крові (який є передавачем кисню до тканин тіла) й утворює з ним стійку сполуку - карбоксигемоглобін, який міцно зв'язує кисень і не може переносити його з ле­гень до тканини.

Токсичні речовини використовують у будівництві голо­вним чином під час виконання оздоблювальних, кам'яних, бетонних, штукатурних та інших робіт. Найпоширенішими є такі отруйні речовини: оксид вуглецю (СО), сірчаний газ (SО₂), свинець (Pb), бензол (С₆Н₆), етилова рідина, бен­зин, ацетилен (С₂Н₂), хлор (СІ), негашене вапно (СаО), скипидар, спирти (метиловий, етиловий, бутиловий тощо), аміак (NН₂), ефіри (етиловий, діетиловий, аміло­вий, бутиловий).

Велику небезпеку для працюючих становлять ефіри

— 92 —

(етиловий, аміловий), пари летючих розчинників і суміш повітря з горючими газами (ацетиленом) чи рідинами (бен­зином, бензолом тощо), їх вміст у повітрі понад допустимі концентрації може призвести до пожежі чи вибуху.

Кількість небезпечних газів і пари в повітрі визначають за допомогою переносних газоаналізаторів ГХПУХ-2к, ПГФ-2М тощо.

Концентрацію небезпечного газу за вмістом кисню ви­значають також переносними газоаналізаторами ПГФ-11, ПАК-3, МН-5112 тощо. Прилади, призначені для визна­чення відсоткового вмісту кисню в газоповітряному серед­овищі, є іскро - вибухонебезпечними і належать до термо­хімічних приладів.

Газоаналізатор ПГФ-11 використовують для визначен­ня наявності в повітрі горючих газів (бензин, метан, ацетон тощо). Вибухобезпеки приладу досягають встановленням на вході двох вибухозахисних пристроїв. Склад повітря на наявність токсичних газів (хлор, двоокис азоту, аміак, оксид вуглецю) перевіряють за допомогою газоаналізато­ра УГ-2.

Накопичення вуглекислого газу перевіряють лампою «Світло гірника». Якщо опущена в траншею чи криницю лампа гасне, то тут є вуглекислий газ, а якщо спалахує - то є метан (суміш метану та оксиду вуглецю).

Щоб запобігти дії отруйних і токсичних речовин, ко­ристуються загальними та індивідуальними засобами за­хисту.

До загальних засобів захисту від отруєння належать: механізація та автоматизація процесів праці, викори­стання сучасного технологічного обладнання, вентиляція і відсмоктування, що ловлять шкідливі речовини, ізоляція шкідливих процесів в окремі приміщення (майстерня для приготування фарбувальних сумішей), заміна отруйних речовин нешкідливими (свинцеві білила цинковими), ор­ганізація медичних оглядів та інструктування робітників тощо.

Велике значення має особиста гігієна працюючих (мит­тя рук, підтримання в чистоті одягу, правильне чергування праці та відпочинку).

— 93 —