Іі.5 фактори, що негативно впливають на організм людини

У процесі праці на людину короткочасно чи тривало діють різні несприятливі фактори (шум, пара, гази, шкід­ливі фарби тощо), що можуть призвести до захворювання і втрати працездатності.

Фактори, що негативно впливають на організм людини, поділяють на три основні види: фізичні (висока чи низька температура, теплові випромінювання, шум, вібрація тощо); хімічні (пил, гази, отруйні речовини); біологічні (інфекційні захворювання). Фактори, що негативно впливають на орга­нізм людини в умовах її виробничої діяльності чи порушують стан здоров'я, називаються професійними шкідливостями.

Завдання служб гігієни праці й виробничої санітарії поля­гає у виконанні заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці, запобігання професійним захворюванням, підвищення продуктивності праці на всіх стадіях технологічного процесу.

Державний санітарний нагляд (запобіжний і поточ­ний) здійснюють установи та заклади державної санітар­но-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України.

Іі.6 повітря робочої зони.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умо­ви) у виробничих приміщеннях, тобто умови внутрішнього середовища цих приміщень.

До метеорологічних умов на виробництві належать температура повітря, вологість, рух повітря та інфрачер­воні випромінювання.

Спричинене метеорологічними умовами інтенсивне тепло чи холод може призвести до значних змін у життє­діяльності організму, що негативно вплине на продуктив­ність праці та стан здоров'я працюючих. Тому створенню сприятливих метеорологічних умов на виробництві та гігі­єні праці приділяють велику увагу.

— 70 —

Людина почуває себе добре, якщо температура на­вколишнього повітря становить 16...22°С, рух повітря 0,1...0,2 м/с, а відносна вологість повітря - 40...60%. Проте такі ідеальні умови у природі, а тим більше у ви­робничих умовах, бувають не завжди.

Вплив метеорологічних умов на організм людини тіс­но пов'язаний з процесами терморегуляції організму. Терморегуляцією називають сукупність процесів, що за­безпечують теплообмін між організмом і навколишнім природним середовищем, та постійну температуру люд­ського тіла незалежно від навколишнього природного се­редовища. Порушення процесу терморегуляції в організмі людини і інколи спричиняє до перегріву (гіпертермії), або переохолодженню (гіпотермії) організму людини.

Характер та інтенсивність теплообміну між людиною та навколишнім природним середовищем залежать від метео­рологічних умов, теплопровідності організму працюючого, функціонального стану організму тощо. Організм віддає те­пло шляхом конвекції, випромінювання та випаровування.

Конвекція - це безпосереднє віддавання тепла з поверхні людського тіла менш нагрітому шару повітря, що доторка­ється до нього. Інтенсивність тепловіддачі пропорційна пло­щі поверхні тіла, його температурі та температурі навколиш­нього природного середовища і швидкості руху повітря.

Випромінюванням тепло віддається в напрямі по­верхні з більш низькою температурою. Передавання теп­ла інфрачервоним випромінюванням у виробничих умо­вах є одним з найпотужніших шляхів теплообміну люди­ни з навколишнім природним середовищем і становить у стані спокою в сприятливих метеорологічних умовах 43,8...59,1% загальної тепловіддачі.

У ряді випадків у виробничих умовах певне гігієнічне значення має і передавання тепла кондукцією, що спосте­рігається при торканні поверхні тіла працівника до охоло­дженого чи нагрітого обладнання, матеріалів.

Значне місце в теплообміні між працюючими і навко­лишнім природним середовищем належить віддаванню тепла випаровуванням вологи з поверхні тіла людини. При цьому

— 71 —

найважливіше гігієнічне значення має так званий фізіологічний дефіцит вологості, що є різницею між мак­симальною вологістю при температурі шкіри (але не при температурі повітря) та абсолютною вологістю повітря.

Складний процес теплообміну різною мірою залежить від фізичних умов навколишнього природного середови­ща, зокрема від ступеня і нагрівання, вологості та руху по­вітря, від нагрівання поверхонь матеріалів і конструкцій, а також від стану фізіологічних функцій організму.

У виробничих умовах тепловіддача людиною є найбільш важкою справою, бо в процесі праці виробляється додатко­ва кількість тепла. Тому особливо небезпечна фізична праця при високих температурах у поєднанні з високою вологістю (понад 80...90%), внаслідок чого може статися перегрівання тіла людини (тепловий удар). Інфрачервоне випромінювання (прямі сонячні промені) може спричинити сонячний удар, по­гіршення самопочуття працівника та хворобливі розлади.

Під час виконання будівельних робіт взимку просто неба організм людини, навпаки, надмірно охолоджується, що призводить до простудних захворювань.

Оздоровити умови праці на робочому місці з підвище­ною температурою, особливо на виробничих підприєм­ствах, допоможуть такі заходи:

- механізація та автоматизація технологічних процесів, обладнання оптимальних виробничих приміщень з до­статнім природним повітрообміном чи виділення для шкідливих процесів окремих приміщень, теплоізоляція гарячих поверхонь, забезпечення природного прові­трювання чи обладнання припливно-витяжної вентиля­ції з дво- чотирикратним обміном повітря на годину;

- влаштування повітряних душових на робочих місцях, спрямованих на робітників із швидкістю 2...6 м/с при температурі 15...20 °С;

- встановлення щитів-екранів для захисту від прямої дії променевого тепла;

- застосування індивідуальних захисних заходів, що запобігають дії тепла та холоду (спецодяг, окуляри з кольоровими та димчастими скельцями);

— 72 —

- забезпечення працюючих необхідними умовами для відпочинку та підсоленою газованою водою, санітарно-побутовими службами (душові, гардеробні, побутові приміщення тощо).

У робочих приміщеннях, кабінах автомашин, бульдо­зерів, кранів та інших машин і механізмів температура повітря має бути не нижче ніж 13...17 °С у холодний та перехідний періоди року і не вище ніж 28 °С у теплу пору року при коливанні вологості від 40 до 80%. При цьому допускається швидкість руху повітря взимку не більше ніж 0,5 м/с, а влітку - не більше ніж 0,7...10,0 м/с.

Споруджуючи тунелі, кесони, виконуючи водні роботи, що потребують підвищеного тиску повітря від 20 до 405 Па, запроваджують скорочений робочий день та забезпе­чують повільний перехід від одного атмосферного тиску до іншого за допомогою спеціальних перехідних камер.

Під час робіт у високогірній місцевості, де атмосфер­ний тиск знижений, людський організм зазнає кисневого голодування. Основний профілактичний захід - забезпе­чення працюючих кисневими апаратами, теплим і зруч­ним одягом, що запобігає охолодженню тіла.

Перша допомога потерпілим від перегрівання має бути спрямована на створення умов для швидкого відновлення порушених функцій: спокійна обстановка при більш низь­кій температурі навколишнього природного середовища, ніж на робочому місці, прохолодні водні процедури, симп­томатичне лікування.

При ознаках судом треба негайно ввести в організм фі­зіологічний розчин хлориду натрію чи глюкози. Протягом кількох днів (до 3-5) до повного відновлення водно сольового обміну хворому слід забезпечити нагляд лікаря.

Для вимірювання швидкості руху повітря застосову­ють чашкові та крильчасті анемометри і кататермометри. Чашковим анемометром вимірюють швидкість від 1 до ЗО м/с, крильчастим - від 1 до 10 м/с, кататермометром від 1 до 1,5 м/с.

Щоб визначити вологість повітря у виробничих примі­щеннях, найчастіше використовують психрометри Августа чи Асмана. Для оцінки стану повітряного середовища ви­значають відносну вологість, а не абсолютну. Відносну во­логість можна також визначити за номограмами для псих­рометра Августа.

Основними нормативними документами, що регламен­тують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. Деякі дані наведені у таблиці ІІ.1

— 73 —

Таблиця ІІ.1