Розслідування та облік професійних захворювань

Усі вперше виявленні хронічні профзахворювання (отруєння) підлягають обов'язковому розслідуванню. МОЗ затвердило списки профзахворювань, які можуть бути викликані впливом небезпечних і шкідливих виробничих факторів технологічного процесу та обладнання. Зв'язок профзахворювання з умовами праці визначається сані­тарно-гігієнічними характеристиками умов праці і клініч­них даних санепідемстанції.

Лікувально-профілактичний заклад, у разі підозри на профзахворювання, направляє робітника на консульта­цію до спеціаліста з проф-патології. До остаточного вста­новлення діагнозу працівника направляють для обсте­ження до спеціалізованого лікувально-профілактичного медичного закладу. У суперечливих випадках діагноз профзахворювання встановлює інститут медицини праці (м. Київ).

Протягом трьох днів після остаточного діагнозу повідо­мляють керівника підприємства, санепідемстанції і ліку­вально-профілактичний заклад.

Роботодавець організує розслідування причин проф­захворювання протягом 10 днів з дня одержання повідо­млення. Наказом керівника санепідемстанції до комісії включають працівника санепідемстанції (голова комісії), представників профспілкової організації, трудового ко­лективу, лікувально-профілактичного закладу, спеціаліста з проф-патології і власника підприємства. В комісії можуть брати участь представники міністерства, місцевих органів державної виконавчої влади, органів нагляду за охороною праці і науково-дослідних установ МОЗ. Комісія розслідує обставини та причини профзахворювання, складає акт за формою П-4, в якому намічає заходи до забезпечення нормальних умов праці, визначає відповідальність поса­дових осіб за виникнення профзахворювання. Всі члени комісії підписують акт розслідування профзахворювання. Акт надсилається хворому, підприємству, де виявлено за­хворювання, лікувально-профілактичному закладу, проф­спілковій організації і один примірник залишається в сан­епідемстанції для аналізу та

— 56 —

контролю за здійсненням намічених заходів. Акт розслідування

профзахворювання зберігається на підприємстві санепідемстанції 45 років.

За результатами розслідування профзахворювання ке­рівник підприємства видає наказ, де визначаються заходи запобігання профзахворюванню, визначаються винні відповідальні особи, які допустили порушення санітарних норм і правил.

Контроль за якістю розслідування і здійсненням захо­дів усунення причини профзахворювання проводять ор­гани нагляду за охороною праці МОЗ. Громадський контр­оль здійснюють трудові колективи через уповноважених з питань охорони праці, а також профспілки.

1.14 Методи аналізу причин виробничого травматизму.

Щоб успішно боротися з виробничим травматизмом на будівництві й створювати безпечні умови праці, треба мати дані про його рівень, причини і джерела як по окре­мих будівельних організаціях, відомствах, так і в цілому по галузі. Систематичний аналіз причин нещасних випадків дає змогу передбачати небезпеку та шкоду, що можуть ви­никнути на будівництві, а також запобігати небезпеці.

Дані про рівень травматизму й аналіз його за видами робіт та причинами дають можливість проводити на кож­ній будівельній дільниці заходи для створення безпечних умов праці.

Для вивчення травматизму на будівництві застосову­ють різні методи, зокрема: статистичний, монографічний, сітьового моделювання і анкетування.

В основу статистичного методу покладено узагальнен­ня актів про нещасні випадки з однорідних ознак (стать по­терпілого, вік, професія, виконувана робота, стаж роботи, у який час стався випадок, причина та продовження не­працездатності). Статистичні методи вивчення дають ма­теріал для аналізу виробничого травматизму й розробки заходів щодо запобігання нещасним випадкам.

— 57 —

Детальніше вивчити причини травматизму можна мо­нографічним методом, в основу якого покладено якийсь один будівельний чи робочий процес виконання робіт.

Монографічний аналіз дає змогу вивчати фактичні й по­тенціальні причини травматизму, умови виробничої обста­новки, особливості технологічного режиму, стан робочого місця, індивідуальних захисних засобів, інвентаря, інстру­менту, спецодягу тощо. Отже, монографічний метод, що розвиває метод статистичного вивчення, дає всебічну оцінку обставин нещасних випадків.

Метод сітьового моделювання - це аналіз різнорід­них факторів у даній обстановці. Аналіз випадків трав­матизму ґрунтується на деяких прийомах теорії систем і моделювання випадкових процесів, що відбуваються на виробництві.

Метод анкетування (або письмового опитування) дає змогу зібрати інформацію про організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та психофізіологічні фактори травматиз­му та дістати конкретні пропозиції щодо поліпшення умов праці безпосередньо від робітників та інженерно-техніч­них працівників.

Крім цих методів аналізу причин виробничого травма­тизму застосовують і інші (економічний, топографічний і інші).

Щоб оцінити роботу управління (підприємства) в галу­зі техніки безпеки, використовують не тільки абсолют­ні цифри про кількість нещасних випадків, а й відносні показники частоти нещасних випадків на тисячу працюю­чих і показники тяжкості (кількість днів непрацездатності, що припадають на один нещасний випадок).

Показник частоти:

К_Ч = Н·1000/П,

де Н - кількість нещасних випадків, внесених до звіту;

П - середньооблікова кількість працюючих

Показник тяжкості:

К_т = Д/Н,

де Д - загальна кількість днів непрацездатності по всіх не­щасних випадках.

Об'єктивнішу оцінку стану травматизму на будівництві дає загальний показник травматизму Кзаг, оскільки він враховує не тільки кількість нещасних випадків, а й тяж­кість

— 58 —

травматизму.

Загальний показник травматизму Кзаг це кількість днів непрацездатності на тисячу працюючих:

Кзаг = Кч·Кт.

Рівень непрацездатності Рн визначають відношенням кількості днів непрацездатності у зв'язку з хворобою за рік Тх до кількості нормативного часу роботи за рік Тн, людино днів:

Рн = Тх /Тн ·100.

Суму економічних витрат по фонду заробітної плати за рік Еф визначають за формулою:

Еф = (0,6N+1,28n) b+8N,

де N - кількість нещасних випадків за рік (без мікротравм);

n - сумарна тривалість непрацездатності через трав­ми, днів;

b - середньоденна заробітна плата травмованого.

Значення 0.6N характеризує витрати, пов'язані з до­платами в день травми; значення 1,28n - витрати, пов'язані з виплатою за листком непрацездатності, пе­реведенням на легшу роботу, амбулаторним лікуванням, компенсацією за відпуску; 8 - середня характеристика розмірів матеріальної допомоги.

Економічні втрати організації (підприємства) від усіх випадків травматизму визначають за формулою:

Е

∑ Е₀ = (0,6N + 1,28n)b + 8N-1,86n.

Е1

Економічна оцінка матеріальних витрат, пов'язаних з травматизмом, а також вивчення цих витрат дадуть змогу направити кошти організації (підприємству) на усунення основних вогнищ травматизму, на створення умов для найбільш продуктивної праці.

— 59 —

РОЗДІЛ II

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ,

ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ.

ІІ.1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ГІГІЄНИ

ПРАЦІ І РОЛЬ ВЧЕНИХ У ЦІЙ ГАЛУЗІ

Гігієна праці є комплексна теоретична, клінічна і профі­лактична дисципліна, що вивчає вплив трудового процесу й навколишнього природного середовища на організм пра­цюючих з метою розробки науково-організаційних, санітар­но-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів для створення найсприятливіших умов праці та забезпечення здоров'я, високого рівня працездатності працівників.

Предметом вивчення гігієни праці є санітарні особли­вості виробничих процесів, обладнання і оброблюваних матеріалів (сировини, допоміжних, проміжних, побічних, кінцевих продуктів, відходів виробництва) щодо їхнього впливу на організм працюючих.

Ключове місце в системі законодавства щодо гігієни праці займає Закон України «Про забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя населення» який зо­бов'язує адміністрацію підприємств забезпечити захист здоров'я працюючих.

Велике значення для теорії медицини, розвитку фі­зіології праці мають твори І.М. Сєченова, І.П. Павлова. У створенні гігієни значну роль відіграли С.І. Каплун (пер­ший організатор санітарної охорони праці) і Є.М. Каган (організатор і перший директор Українського інституту гігі­єни праці та професійних захворювань). Ці фізіологи при­святили свої праці питанням утомлюваності, підвищення працездатності, режиму праці та відпочинку тощо.

Виробнича санітарія на будівництві охоплює питання санітарно-гігієнічного впорядкування будівельного майдан­чика, оздоровлення умов праці тих, хто виконує будівель­но-монтажні роботи, запобігає факторам, які негативно впливають

— 60 —

на здоров'я робітників, професійним захворю­ванням.

Інколи на будівництві є потреба використовувати матері-­

али, що містять отруту, і працювати в умовах виділення не­безпечних газів і пилу. Тому потрібно знати властивості таких матеріалів та професійну шкоду, якої вони можуть завдати.

За час роботи в організм людини можуть проникати отруйні речовини через органи дихання, шлунково-кишко­вий тракт, а також через шкіру обличчя і рук.

На основі вивчення особливостей виробничого серед­овища і його впливу на організм працюючих гігієна праці розробляє гігієнічні вимоги до раціоналізації виробничих процесів і обладнання; гігієнічні норми і правила, що є основою законодавства в галузі оздоровлення умов праці; заходи щодо особистої гігієни, пропозиції з раціональної організації праці та відпочинку.

Перші відомості про професійні захворювання зустрі­чаються в працях Гіппократа, Плінія, Галена.

У 1841 році в Росії видано перший Закон про працю «Регламент на роботні регули для суконних та корабель­них фабрик», а у 1882 році - Закон про організацію фа­бричної інспекції і про роботу неповнолітніх. У 1911 році прийнято Закон про соціальне страхування робітників за рахунок внесків робітників та заводовласників.

Немало в розвиток гігієни праці внесли М.В. Ломо-но-сов, Д.І. Писарєв, А.П. Доброславін, Ф.Ф. Ерісман, Д.П. Ні-кольський, Г.В. Хлопін та інші вчені.

Особливу небезпеку становлять виробничі вібрації, що перевищують допустимі рівні при укладанні бетону, а та­кож під час користування відбійними молотками, вібростолами. Вібрації можуть спричинити віброхворобу.

Виробничий шум з перевищенням допустимих меж гучності (наприклад, під час роботи каменедробильних установок, деревообробних верстатів, клепання сталевих конструкцій) може призвести до глухоти.

Робота просто неба і в неопалюваних приміщеннях спричиняє простуду, обмороження чи сонячний удар.

Ручні вантажно-розвантажувальні роботи, що вимага­ють великого фізичного напруження, можуть призвести до захворювання пахви чи розширення судин.

— 61 —

Запобігти професійним захворюванням та отруєнням допомагає комплекс технічних та організаційних заходів, спрямованих на поліпшення умов виробничого середови­ща (робочих місць, робочих зон) та підвищення особистої безпеки робітників.

Над цими питаннями працюють учені-гігієністи та праців­ники науково-дослідних інститутів охорони праці, відомчих організацій.