ББК 65.9(2)242

П88

Видання друге, доповнене.

Рецензенти: канд. техн. наук, проф. О.Ф. Гайовий (Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури; інженери-будівельники, викладачі вищої категорії спеціальних дисцип­лін Сафронов І.В., Бєлих Н.О.

Пугач В.І.

П88 Охорона праці в будівництві: Навчальний посібник. - X.: «Видавництво САГА», 2007. - 336 с.

I5ВN 9978-9-662918-11-3.

У навчальному посібнику викладено основні положення охорони праці і пожежної безпеки. Особливу увагу приділено розслідуванню та обліку виробничого травматизму і законо­давчим положенням про працю, висвітлено правила техніки безпеки при виконанні загально-будівельних та спеціальних робіт, а також питання організації пожежної безпеки на буді­вельному майданчику.

Для студентів вищих закладів освіти та інженерно технічних працівників будівельних спеціальностей.

ББК 65.9(2)242

ІSВМ 978-9-662918-11-3 ©В.І. Пугач 2007

© «Видавництво САГА»,

підготовка,

оформлення, 2007

ВСТУП

Праця людей повинна бути не лише високопродук­тивною, а й безпечною. Заходи з охорони праці в нашій країні входять до державних планів розвитку народного господарства і впроваджуються у виробництво на науко­вій основі.

Над розробкою, удосконаленням і впровадженням у виробництво найдосконаліших питань щодо засобів за­хисту від травмування, відкачування шкідливих газів і пи­лу, а також інших питань охорони праці й техніки безпеки працюють науково-дослідні інститути, лабораторії та ви­сококваліфіковані інженерно-технічні працівники безпосе­редньо на будовах.

У прийнятих останнім часом в Україні законах та по­становах ідеться про створення безпечних умов праці на кожному підприємстві для кожного працівника.

Всебічному оздоровленню і поліпшенню умов пра­ці мають приділяти належну увагу й громадські органи, а також керівники будівництв і підприємств, та власники, або уповноважені ними органи. Цьому сприятиме забез­печення споруджуваних підприємств високоефективни­ми вентиляційними установками, виробництв і робочих місць - достатнім освітленням, а підприємств з підвище­ним шумом, вібраціями - проти шумними і проти вібраційними пристроями.

На підприємствах і будівництвах повинна впроваджу­ватися комплексна механізація, автоматизація, правиль­на організація праці. Це дасть змогу підвищити продук­тивність праці, поліпшити добробут робітників, уникнути травматизму і професійних захворювань.

За приблизними оцінками, щороку в світі реєструється близько 15 млн. виробничих травм, а гине близько 300 ти­сяч чоловік.

В Україні щорічно на виробництві травмується близько 50 тис. чоловік, з них 1.5 тис. гинуть, понад 3,5 тис. отри­мують професійні захворювання.

Матеріальні збитки в результаті нещасних випадків в середньому за рік становлять 2100 - 2200 тис. грн.

— 3 —

Незадовільне становище в Україні з пожежною безпе­кою - щорічно виникає 40 - 50 тис. пожеж, із них близь­ко 72 % - пожеж в житловому секторі. Кількість загиблих від пожеж щорічно становить не менше 1000 чоловік. Важливим питанням в державній політиці України є її ста­новлення до питань захисту працюючого громадянина че­рез законодавчі і нормативні акти про охорону праці, ство­рення державних виконавчих структур для забезпечення ефективності виконання цих актів.

Основоположним законодавчим документом у галу­зі охорони праці є Закон України «Про охорону праці». З введенням його в дію значно змінилися методи органі­зації роботи і контролю за станом охорони праці в усіх га­лузях народного господарства.

Предмет «Основи охорони праці» - це комплексна дисципліна, яка вивчається з метою формування у май­бутніх фахівців необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки.

Згідно закону «Про охорону праці» поняття охорони праці включає систему різних заходів та засобів: право­вих, соціально-економічних, організаційно-технічних, са­нітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних, спрямо­ваних на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Невиконання або порушення цих законів призводить до травм на будівництві.

Розглянемо складові частини зазначених заходів. Правовими-законодавчими актами, що визначають основні положення з охорони праці, є загальні зако­ни України, а також спеціальні законодавчі акти, які приймаються або затверджуються іншими державни­ми органами і Кабінетом Міністрів України, Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, Міністерством енергетики України та іншими відом­ствами.

Загальними законами України, що визначають основ­ні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».

— 4 —

Спеціальними законодавчими актами є міжгалузеві та галузеві акти про охорону праці. Це Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила будови електро­установок, та інші.

Відповідно до КЗпП розв'язання найважливіших за­вдань з охорони праці покладено на власника або упо­вноважений ним орган. Вони зобов'язані вживати заходів щодо усунення шкідливих умов праці чи зменшення їх, запобігання нещасним випадкам і додержання на робо­чих місцях належного санітарно-гігієнічного порядку. Ці обов'язки власника з охорони праці зазначено в Типових правилах внутрішнього розпорядку, що є на кожному під­приємстві, в установі чи організації. Згідно з цими прави­лами адміністрація зобов'язана виконувати закони і пра­вила з охорони праці, суворо додержуватися встановле­ного розпорядку робочого дня, забезпечувати робітників і службовців питною водою, створювати для них необхідні санітарно-гігієнічні умови, навчати робітників і службовців безпечних прийомів праці та правил санітарно-технічного забезпечення.

Власник або уповноважений орган підприємств, уста­нов, організацій не мають права примушувати робітників виконувати роботи, що загрожують їхньому життю і не від­повідають вимогам законодавства про охорону праці.

У КЗпП підкреслюється, що жодне підприємство, цех, дільницю чи споруду не можна експлуатувати, якщо в них не створено здорових і безпечних умов праці. Для ефек­тивного контролю за виконанням вимог охорони праці до складу комісії з приймання в експлуатацію промисло­вих об'єктів входять представники профспілок і органів Державного нагляду.

Конкретні вимоги охорони праці містяться в загальних і галузевих (міжгалузевих) правилах з охорони праці.

Загальні й галузеві правила з охорони праці містять норми і вимоги, обов'язкові для адміністрації підпри­ємств.

Соціально-економічними заходами передбачаються економічні методи управління охороною праці; створення державного, регіональних, галузевих та підприємницьких

— 5 —

фондів охорони праці; обов'язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випад­ків та професійних захворювань; відшкодування власни­ком шкоди в зв’язку з каліцтвом або іншими ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, а також моральної шкоди, безплатна видача працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуально­го захисту тощо.

Технічні засоби разом з організаційними заходами є частиною охорони праці й становлять техніку безпеки. Технічні засоби - це створення належних умов праці, на­самперед усунення причин, що можуть призвести до не­щасних випадків, своєчасний огляд, ремонт і правильне використання машин, механізмів, верстатів, інструмен­тів, влаштування огорож над обертовими частинами ме­ханізмів, захисне заземлення електроустановок, захист стінок траншей і котлованів. До організаційних заходів належать: навчання правилам техніки безпеки та інструк­таж з цих правил, постачання будовам плакатів, таблиць, вивчення правил з безаварійної організації праці на кож­ному робочому місці тощо.

Технічні й організаційні заходи з техніки безпеки дають змогу досягти надійної безпеки праці, поліпшити її орга­нізацію й запобігти нещасним випадкам на будівництві.

Санітарно-гігієнічні заходи належать до галузі меди­цини і є виробничою санітарією. На будівництві за допо­могою цих заходів запобігають загальним і професійним захворюванням працівників. Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих фак­торів на робочих місцях, визначення фактичних значень конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також визначення відповідності умов на робо­чих місцях вимогам нормативних документів.

Для запобігання професійним захворюванням робітни­ків, які працюють на особливо шкідливих дільницях, має бути організоване лікувально-профілактичне харчування в дні роботи. Систематично контролюють стан здоров'я усіх робітників і службовців медичні працівники. Для де­яких виробництв установлено обов'язкові періодичні медичні огляди

— 6 —

працюючих. Залежно від їхніх наслідків пла­нують лікувально-профілактичні оздоровчі заходи.

Особливу увагу приділяють медичному нагляду за ста­ном здоров'я працюючих жінок і неповнолітніх, для яких установлено спеціальні пільги і гарантії охорони праці, які будуть розглянуті нижче.

Дисципліна «Основи охорони праці» пов'язана з без­пекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ерго­номікою, інженерною психологією, технічною естетикою, основами екології.

Базовими дисциплінами предмета є фізика, математи­ка, електротехніка, хімія, технологія виробництва.

У навчальному посібнику зустрічаються терміни, які по­требують пояснення.

Шкідливий виробничий фактор - фактор, дія якого на людину, що працює, за певних умов призводить до захво­рювання чи зниження працездатності.

Небезпечний виробничий фактор - фактор, вплив яко­го на працюючого, за певних умов призводить до травм чи іншого раптового погіршення здоров'я.

Випускники учбових закладів повинні не лише самі зна­ти правила техніки безпеки, а й уміти навчити цих правил робітників, організувати виробничий процес продуктивно і якісно, а головне - безпечно, безаварійне, не допускаю­чи нещасних випадків на виробництві.

Для виключення впливу на робітників небезпечних факторів у всіх галузях народного господарства діє сис­тема стандартів безпеки праці. Крім цієї системи, у будів­ництві діє СНиП 111-4-80* «Техника безопасности в строительстве».

Норми техніки безпеки в будівництві повинні гаранту­вати захист робітників від впливу небезпечних та шкідли­вих виробничих факторів, запобігати виникненню травм та нещасних випадків.

Нещасний випадок на виробництві - раптове погір­шення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконування ним трудових обов'язків внаслідок корот­кочасного впливу небезпечного, або шкідливого чинника.

Наслідком дії шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності може бути професійне захворювання -

— 7 —

патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника.

Засвоєння студентами, які оволодівають будівельни­ми спеціальностями, основних положень безпеки праці, техніки безпеки і протипожежної безпеки, основ трудового законодавства, а також правил виявлення і обліку вироб­ничого травматизму і є метою цього підручника.

— 8 —

РОЗДІЛ І

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ

ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

І. 1 ЗАКОНОДАВЧА ТА НОРМАТИВНА

БАЗА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Основні законодавчі документи з охорони праці.

Права та пільги громадян України, передбачені у Основ­ному Законі України - Конституції України, яка була при­йнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Згідно до Конституції, людина, її життя і здо­ров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнають­ся в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава від­повідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'яз­ком держави (стаття 3).

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походжен­ня, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: надан­ням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громад­сько-політичній і культурній діяльності, у здобутті осві­ти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї, спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з мате­ринством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і ма­терям (стаття 24).

— 9 —

Кожна людина України має право: на життя, на захист свого життя і здоров'я; на свободу та особисту недотор­канність, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу об'єднання у по­літичні партії та громадські організації для здійснення і за­хисту своїх прав і свобод.

У статті 43 Конституції кожному громадянину нада­ється право на належні безпечні і здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45), на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працез­датності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим дер­жавним соціальним страхуванням за рахунок страхо­вих внесків громадян, підприємств, установ і організа­цій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, кому­нальних, приватних закладів для догляду за непрацез­датними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, вста­новленого законом (ст. 46).

Статтею 48 Конституції кожному громадянину надаєть­ся право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, а стат­тею 49 - право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров'я забезпечується державним фінансу­ванням відповідних соціально-економічних, медико-сані-тарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У держав­них і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безкоштовно; існуюча мережа таких закладів не

— 10 —

може бути скорочена. Держава сприяє розвит­ку лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя. Стаття 50 дає кожному право на безпечне для життя і здоров'я до­вкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

З 1971 року в Україні діє Кодекс законів про працю (КЗпП). З набуттям у 1991 році Україною незалежності до нього внесено і вносяться Верховною Радою України зна­чні зміни. В основу КЗпП лягли найважливіші положення про умови праці, робочий час, оплату праці, техніку безпе­ки тощо. Як зазначено в Кодексі, охорона здоров'я робіт­ників, створення безпечних умов праці, ліквідація профе­сійних захворювань і виробничого травматизму є однією з головних турбот держави, власника (Глава 11 КЗпП).

До основних положень про охорону праці, які містяться в КЗпП України, належать:

- норми, що регулюють планування й організацію охоро­ни праці на виробництві (в установі, організації), а та­кож взаємовідносини адміністрації та профспілкового комітету в даній галузі;

- правила з техніки безпеки і виробничої санітарії;

- заходи індивідуального захисту від професійних за­хворювань і виробничих травм;

- спеціальні норми з охорони праці жінок, підлітків і осіб із зниженою працездатністю;

- норми, що встановлюють порядок державного нагляду і громадського контролю за додержанням законодав­ства про охорону праці; тощо.

Одним з основних законодавчих документів з охо­рони праці, прийнятим Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р. є Закон України «Про охорону пра­ці», який визначає основні положення, що гарантують реалізацію громадянами України конституційного права на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Вони регулюють відносини в галузі охорони праці між підприємствами і працівниками. Закон «Про охорону праці» встановлює гарантії права на охорону праці, передбачає єдиний порядок організації роботи з охорони праці

— 11 —

в нашій державі й поширюється на всі види підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та видів господарської діяльності. До загальних законів, що також визначають основні по­ложення про охорону праці належать: Закони України «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благо­получчя населення», та інші нормативні документи (ди­вись додаток 1).

Верховна Рада України приймає закони про працю ро­бітників і службовців, що мають обов'язкову силу на тери­торії України.

Кабінет Міністрів України на основі загального законо­давства видає постанови й розпорядження з питань пра­ці робітників і службовців, обов'язкових для виконання на всій території країни. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України 1993 року затверджено Правила відшко­дування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної пра­цівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконан­ням ним трудових обов'язків.

Конституцією України (ст. 55, 56) свої права, пільги, свободи кожен громадянин України має право захистити при їх порушенні у суді.

Завдання керівників, інженерно-технічних працівників і всіх, хто працює в галузі охорони праці, полягає в тому, щоб забезпечити виконання чинних законів, постанов, правил та інструкцій і тим самим повністю виключити ви­робничі нещасні випадки і професійні захворювання.

Порушення ж посадовими особами правил з техніки безпеки і промислової санітарії та інших правил охорони праці, якщо це порушення спричинило небезпеку для жит­тя або здоров'я людей, карається виправно-трудовими роботами або штрафом.

Основними засобами полегшення праці та додержан­ня її безпеки є такі:

- підвищення технічного рівня будівництва, оснащення його сучасними механізмами, автоматами, інструмен­тами, сигналізацією, захисними засобами тощо;

— 12 —

- механізація і автоматизація будівельних процесів;

- впровадження потоково-швидкісних методів будів­ництва;

- правильна організація робочих місць і використання робітників за фахом;

- своєчасне навчання та інструктаж робітників і служ­бовців;

- постійний технічний нагляд за будівництвом;

- пропаганда питань охорони праці й техніки безпеки за допомогою проведення лекцій і бесід, показу кінофіль­мів з безпечних засобів виробництва тощо.

Конкретно для кожного підприємства і будівництва пи­тання охорони праці зазначаються у колективному дого­ворі, який укладається між профспілкою і адміністрацією даної організації.

Після закінчення кожного кварталу, а також строку дії договору перевіряють його виконання.

Великий внесок у вирішення проблем безпеки праці в будівництві внесли такі вчені, як Є.О. Патон, В.В. Петров, Б.Є. Патон., М.В. Ломоносов, вивчаючи роботи «гарних» людей, написав керівництво «Первые основания металлургии или рудных дел», де торкався різних питань гігіє­ни і безпеки праці, зокрема організації праці і відпочинку, надійності кріплень, забезпечення робочим одягом тощо. Йому належить ідея захисту споруд і людей у них від ат­мосферного струму шляхом встановлення блискавковід­водів.

Вчені О.М. Лодигін і П.М. Яблочков винайшли першу електричну лампу освітлення, а академік С.І. Вавілов удо­сконалив це відкриття, створивши лампу денного освіт­лення (люмінесцентне освітлення); академік В.В. Петров винайшов електричну дугу, що дало змогу ручне клепання замінити електрозварюванням.

Особливо треба відмітити роботи академіка М.Д. Зе-лінського, пов'язані із створенням уперше в світі протигаза на основі деревного активованого вугілля для боротьби з отруйними газами.

На розвиток гігієни значно вплинули праці вченого І.М. Сєченова, в яких розглянуто питання, пов'язані з рол­лю нервової системи під час роботи протягом робочого дня.

— 13 —

У своїй книжці «Почерк рабочих движений человека» він поклав початок розвитку науки про фізіологію праці. Професори Г.В. Хлопін і А.П. Доброславін розробили ме­тоди експериментальних наукових гігієнічних винаходів. У праці Г.В. Хлопіна «Основы гигиены» викладено основи профілактики професійних захворювань.

Для реалізації основних принципів державної політи­ки в галузі охорони праці відповідно закону України «Про охорону праці» було створено Національну раду з пи­тань безпечної життєдіяльності при Кабінеті Міністрів України, Держгірпромнагляд та його територіальні орга­ни, Фонд соціального страхування від нещасних випад­ків, національний науково-дослідний інститут охорони праці.

Науковими розробками безпеки і нешкідливості пра­ці займаються науково-дослідні інститути охорони пра­ці та інститути гігієни праці і професійних захворювань, а також галузеві інститути й лабораторії з охорони пра­ці. В обласних та районних державних адміністраціях діють відповідні ради з безпечної життєдіяльності, а в центральних та міських органах виконавчої влади функ­ціонують підрозділи, що займаються питаннями охорони праці.

1.2 Гарантії охорони праці жінок та молоді

Трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особ­ливості організму жінок та молоді, інтереси охорони ма­теринства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров'я жінок та молоді, тобто осіб віком до вісімнадцяти років.

Відповідно КЗпП забороняється застосування праці жінки та неповнолітніх на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати жінок та не­повнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Ці норми затверджені МОЗ України від 22 03 1966 р №59(табл. 1).

— 14 —

Таблиця 1.

Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми.

Календарний вік, років	Граничні норми ваги вантажу (кг)
	Короткочасна робота		Тривала робота
	юнаки	дівчата	юнаки	дівчата
14	5	2,5	-	-
15	12	6	8,4	4,2
16	14	7	11,2	5,6
17	16	8	12,6	6,3

Значні пільги встановлено вагітним жінкам і матерям, які годують дітей; Так відпустка до пологів - 70 календар­них днів, а після пологів - 56. Відпустка для догляду за дитиною з виплатою допомоги по соціальному страхуван­ню може бути до досягнення дитиною 3-х років. Вагітні жінки, та жінки з дітьми віком до 3-х років, за їх бажанням, можуть бути переведені на легшу чи менш напружену ро­боту із збереженням середньої заробітної плати; обмежу­ється їх праця в нічну зміну.

Згідно із законодавством підприємства й організації мо­жуть брати на роботу підлітків, які досягли 16 років; як ви­няток за згодою з профспілкою та з батьків або особи, що його заміняє, - на роботу можна брати з 15 років. Кожного неповнолітнього направляють на медичний огляд, щоб з'ясувати, чи відповідає майбутня робота стану його здо­ров'я. Працюючі підлітки один раз на рік обов'язково про­ходять медичний огляд.

Робочий день підлітків при шестиденному робочому тижні має становити 4 год. тобто 24 години на тиждень для 15 - 16-річних і 6 год. тобто 36 годин на тиждень -для 16 - 18-річних. При п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями робоча зміна для 15 - 16-річних має не перевищувати 5 год, для 16 - 18-річних - 7 год.

Підліткам забороняється працювати понаднормове і вночі. Особам, яким не виповнилось 18 років, забороняється

— 15 —

працювати у вихідні дні та свята. Одна з найважливі­ших гарантій охорони праці осіб, що не досягли 18-річного віку, заборона використовувати їхню працю на шкідливих і важких роботах.

Згідно з КЗпП при скороченому робочому дні неповно­літнім надається гарантована місячна відпустка влітку або за їхнім бажанням вона переноситься на інший час. Компенсувати і переносити відпустку не можна, за винят­ком випадків звільнення з роботи.

Звільняти з роботи працівників, які не досягли 18 років, на відміну від загального порядку розривання трудового договору, можна тільки за згодою районної (міської) комі­сії у справах неповнолітніх. Не дозволяється відмовляти в прийманні на роботу вагітним жінкам, а також звільняти їх з роботи.