Види федерацій.
Федерація ( лат. foederatio - Об'єднання, союз) - форма державного устрою, при якій частині федеративної держави є державними утвореннями, що володіютьюридично визначеної політичної самостійністю.
Види федерацій
За особливостями конституційно-правового статусу суб'єктів федеративної держави виділяють:
Симетричні
Aсімметрічние
У симетричних федераціях суб'єкти мають однаковий конституційно-правовим статусом (наприклад, Федеративна Демократична Республіка Ефіопія, Сполучені Штати Америки), в асиметричних - конституційно-правовий статус суб'єктів різний (наприклад, Республіка Індія, Федеративна Республіка Бразилія, Російська Федерація). Абсолютно симетричних федерацій на сьогоднішній день не існує: всі вони володіють тими чи іншими ознаками асиметричності.
За особливостями формування федерації виділяють:
територіальні
національні
змішані
При формуванні територіальних федерацій використовується територіальний географічний ознака (наприклад Сполучені Штати Америки, Німеччина), в національних - за національною ознакою (наприклад колишні Союз Радянських Соціалістичних Республік, Чехословаччина, Югославія). У змішаних федераціях формування йде за обома ознаками (наприклад Росія). Способи формування федерації в значній мірі визначають характер, зміст, структуру державного устрою.
За способом утворення федерації поділяються на:
договірні
конституційні
Конституційні федерації виникають на базі раніше існуючого єдиної держави. Всупереч поширеній помилці, в конституціях таких держав, як правило, прописаний принцип територіальної цілісності країни і суб'єкти федерації не мають права вільного виходу зі складу держави (наприклад Німеччина, Бразилія,Росія).
Договірні федерації виникають в результаті об'єднання раніше незалежних держав в одну, для чого підписується договір про об'єднання. У такому договорі навіть можуть бути прописані умови входу (наприклад, в Конституції США) і виходу ( сецесії) держав зі складу федерації (наприклад, в договорі про освітуСРСР).
ступінь централізації:
централізовані ( Аргентина, Індія)
децентралізовані ( Швейцарія, США)
Федеральний президент німеччини, його повноваження
Федеральний Президент. Главою держави Федеративній Республіці Німеччина є федеральний Президент. Він обирається строком на п'ять років Федеральними зборами - конституційним органом, що скликається лише з цією метою. Він складається із депутатів Бундестагу, а також рівної їм кількості делегатів, що обираються парламентами земель. Часом до Федеральних зборів висуваються видатні і заслужені особи, які не належать до парламенту землі. Федеральний Президент обирається більшістю голосів Федеральних зборів строком на п'ять років. Дозволяються одноразові перевибори. Федеральний Президент представляє Федеративну Республіку Німеччина з точки зору міжнародного права. Він укладає від імені федерації договори з іноземними країнами, акредитує і приймає послів. Сама ж зовнішня політика є справою федерального уряду. Федеральний Президент призначає і звільняє федеральних суддів, урядовців федеральних установ, офіцерів і унтер-офіцерів. Він може милувати злочинців. Він перевіряє конституційне ухвалення законів, після чого вони публікуються у Віснику Федеральних законів. Він пропонує Бундестагу (з урахуванням співвідношення більшості) кандидата на посаду федерального канцлера та призначає і звільняє за пропозицією канцлера федеральних міністрів. Якщо заява федерального канцлера виявити йому довіру не знаходить згоди Бундестагу, то федеральний Президент за пропозицією канцлера може розпустити Бундестаг. У 1972 і 1983 роках таким чином були викликані дострокові вибори. Федеральний Президент уособлює єдність політичного устрою держави своєрідним способом. Він стоїть понад партійними межами і символізує все те, що єднає державу і конституційний лад. Попри його переважно представницькі завдання федеральний президент як вирівнююча, нейтральна сила над політичною боротьбою може здобути великий особистий авторитет. Завдяки принциповим позиціям на тему дня він спроможний поза щоденними політичними справами встановити мірки для політичної і моральної орієнтації громадян. Більшість актів Президента повинна бути кон-трасігнованою головою уряду або відповідними міністрами, які несуть за них відповідальність.
Федеральний президент виконує представницькі функції — він представляє Німеччину на міжнародній арені й акредитує дипломатичних представників. Крім того, він володіє правом помилування ув'язнених.
Президент має такі офіційні функції:
Підписання та оприлюднення федеральних законів (при цьому він має право здійснювати конституційний нагляд за законотворчою діяльністю).
Висунення кандидатури федерального канцлера на розгляд парламенту, затвердження федерального канцлера на посаді і звільнення його з посади.
Затвердження на посаді і звільнення з посади федеральних міністрів за поданням федерального канцлера.
Затвердження на посаді і звільнення федеральних суддів, федеральних службовців, офіцерів і унтер-офіцерів.
У вищезазначених випадках він є лише виконавцем рішень, що приймаються іншими органами влади. Серйознішими політичними повноваженнями федеральний президент володіє тільки за виняткових обставин.
Ослаблення позицій федерального президента на сучасному етапі розвитку німецької держави пояснюється сумним досвідом Веймарської республіки.
Строк повноважень президента після виборів 5 років.
БІЛЕТ 8