9.Вимоги до використання термінологічної лексики в книжних стилях.

10.Основні правила складання бібліографічного опису джерел.

1. Бібліографічний опис складається на мові документа.

2. Джерела відомостей для опису: титульний аркуш, зворотна сторона титульного аркуша, обкладинка, остання сторінка.

3. Опис складається з елементів, що об’єднані в області і наведені в певній послідовності.  Після області  назви всі області  відокремлюються одна  від одної крапкою та тире (. — ).

4. Для кожної області опису певного виду документів визначено основне джерело інформації - одне або декілька. Відомості, запозичені не з приписаного джерела інформації, наводять в квадратних дужках.

5. Бібліографічні відомості зазначають в описі в тому вигляді, в якому вони наведені в джерелі інформації.

6. З великої літери починають перше слово кожної області, а також перше слово наступних елементів: загального позначення матеріалу: та будь-яких заголовків в усіх областях описів. Всі інші елементи записують з малої літери.

7. Числівники в описі наводять в тій формі, в якій вони представлені у виданні. Числівники, що позначають том, випуск, частину, номер, сторінки – завжди записують арабськими цифрами без нарощування відмінкового закінчення

8. Не можна скорочувати перші три слова в назві. Частина довгої назви може бути пропущена, а пропуск позначений трьома крапками (...).

9. Для більш чіткого розділення областей та елементів, а також для розрізняння приписаної та граматичної пунктуації застосовують пробіли в один друкований знак перед та після приписаного знаку. Виключення складають крапка та кома – пробіли ставлять тільки після них. Круглі та квадратні дужки розглядають як єдиний знак, тому пробіл ставлять тільки перед та після дужки.

11.Лексикографія. Типи словників.

Лексикографія — розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад.

Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не слова, а пов'язані з тими чи іншими словами відомості з різноманітних ділянок знання, мистецтв, виробництв, політичного життя тощо.

Філологічні словники мають кілька основних типів і багато різновидів, але об'єктом описування в них завжди є саме слово. Залежно від типу й характеру філологічного словника, конкретне слово в ньому може розглядатися в одному чи в кількох аспектах.

Види словників:

• Словник етимологічний — лексикографічна праця, в якій з'ясовується походження слова.

• Словник асоціативний - словник, у якому представлені результати асоціативного експерименту.

• Словник іншомовних слів — словник, у якому розкривається значення іншомовних слів, що ввійшли до лексичного складу рідної мови, і вказується, з якої мови вони засвоєні.

• Словник історичний — один з різновидів тлумачного словника, в якому подаються слова певної історичної епохи за даними писемних пам'яток, з'ясовується їх значення, наводяться ілюстрації.

• Словник орфографічний — словник, який подає перелік слів у їх нормативному написанні.

• Словник орфоепічний — служить довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу.

• Словник перекладний — словник, у якому реєстрове слово в різних його значеннях перекладається відповідниками іншої мови.

• Словник синонімів — у ньому подані ряди синонімів, що групуються навколо стрижневих слів, розташованих в алфавітному порядку.

• Словник термінологічний — словник, у якому подана система термінів певної галузі науки, виробництва, мистецтва.