Питання для самоконтролю:

1. Типи сповісників про пожежу.

2. Пристрої пожежного зв’язку, їх дія.

3. Що таке система електричної пожежної сигналізації?

4. Завдання інженернотехнічних протипожежних заходів цивільної оборони.

5. Способи гасіння пожеж.

6. Склад пожежного поста.

7. Призначення ручних вуглекислотних вогнегасників.

8. Призначення пінних вогнегасників.

9. Призначення порошкових вогнегасників.

10. Призначення аерозольних вогнегасників.

11. Принцип роботи вогнегасників.

12. Основні інженернотехнічні заходи цивільної оборони з протипожежної безпеки.

13. Що є правовою основою пожежної безпеки.

14. Завдання органів державного пожежного нагляду.

15. Функції державного пожежного нагляду.

16. Які заходи проводяться на підприємстві з забезпечення пожежної безпеки.

17. Права державних інспекторів з пожежного нагляду.

18. Завдання пожежної охорони.

Література :

1. Махнович А.Г. “Охрана труда и противопожарная защита на предприятиях ПСМ”

2. Жидецький В.І. «Основи охорони праці».

3. Алексанян А.Т. «Охрана труда»

4. Основи охорони праці, за редакцією К.Н.Ткачука і М.О.Халімовського.

5. П.А.Катренко, І.П.Піскун «Охорона праці в галузі освіти»: Суми, «Університетська книга» 2001.

6. Закон України «Про пожежну безпеку»

(Практичне заняття) Вивчення конструкції та принципу дії засобів тушіння пожеж .

План заняття:

1. Теоретичні відомості.

2. Будова та принцип роботи вогнегасників.

3. Описання інших засобів гасіння пожеж (записати самостійно).

Теоретичні відомості.

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їхнього розвитку силами пожежогасіння належать вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Як правило, пожежний інвентар та інструменти, а також вогнегасники розміщуються на спеціальних пожежних щитах. Ці щити встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м². На видних місцях об'єкта встановлюють відповідні знаки, що вказують місце знаходження пожежного щита (стенда) чи вогнегасника.

Досить часто, як первинні засоби пожежогасіння використовують вогнегасники, які характеризуються високою вогнегасною спроможністю та значною швидкодією. За способом транспортування вогнегасної речовини вогнегасники випускаються двох видів: переносні (об'ємом корпуса 1 — 10 л; загальна вага не більше 20 кг), та пересувні (об'ємом корпуса більше 25 л на спеціальних пристроях з колесами). Вибір виду вогнегасника обумовлюється розмірами можливих осередків пожеж.

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники підрозділяють на: водяні (із зарядом води чи води з добавками); пінні (хімічно-пінні, повітряно-пінні); газові (вуглекислотні, хладонові); порошкові; комбіновані (піна-порошок).

Будова та принцип роботи вогнегасників.

Хімічно-пінні вогнегасники призначені для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, а також твердих горючих речовин та матеріалів. Вогнегасник ВХП-10 (рис. а) складається з трьох основних елементів: металевого корпуса 1 об'ємом 10 л, що герметично закритий кришкою; поліетиленового стакана 2 та запірно-пускового пристрою 3. В корпусі вогнегасника знаходиться лужна частина заряду, а в стакані — кислотна. Для приведення вогнегасника в дію необхідно повернути важіль запірно- пускового пристрою на 180°, перевернути вогнегасник вверх дном і направити струмінь піни в осередок пожежі. При повертанні важеля 4 піднімається клапан 5, що закриває стакан, а при наступному перевертанні вогнегасника кислотна частина заряду виливаться із стакана і вступає в реакцію з лужною частиною. В результаті реакції утворюється значна кількість вуглекислого газу, який інтенсивно перемішує рідину, утворюючи при цьому піну. Завдяки надлишковому тиску С0₂ через отвір у корпусі (сприск) викидається струмінь хімічної піни на віддаль 6—8 м. Необхідно зазначити, що на сьогодні в Україні хімічно-пінний вогнегасник ВХП-10 не сертифікований і промисловістю не випускається. Після зарядки вогнегасника до нього прикріплюють ярлик, на якому вказують дату, а на отвір сприску встановлюють паперову мембрану. Робочий тиск вогнегасника Р~ .1,4 "МПа, термін придатності -1 рік.

Повітряно-пінні вогнегасники (ВПП-5; ВПП-10; ВПП-100) мають ту ж область застосування що й хімічно-пінні. На відміну від хімічної, повітряно-механічна піна не викликає корозію, більш екологічна, однак має меншу стійкість (швидко розкладається). Зарядом вогнегасника ВПП-10 (рис. б) є 6% водний розчин піноутворювача, що знаходиться в корпусі. Надлишковий тиск, завдяки якому водний розчин піно­утворювача виходить (викидається) із корпуса вогнегасника через сифонну трубку створюється вуглекислотою, яка у зрідженому стані знаходиться в балончику. Повітряно-механічна піна утворюється в дифузорі, де розчин, що виходить із корпуса змішується з повітрям. Для приведення вогнегасника в дію необхідно, направивши на осередок вогню дифузор, натиснути на пусковий важіль. При цьому з'єднаний з важелем-шток з голкою опускається й проколює мембрану балончика.

а о в г д

Рис. Переносні вогнегасники:

а — вогнегасник хімічно-пінний ВХП-10: 1 — корпус; 2 — стакан; З — запірно-пусковий пристрій; 4— пусковий важіль; 5 — запірний клапан;

б — вогнегасник повітряно-пінний ВПП-10: 1 — корпус; 2 — сифонна трубка;

3 — балончик; 4 — пусковий важіль; 5 — ручка; 6 — розпилювач; 7 — дифузор з сіткою;

в — вуглекислотний вогнегасник ВВ-2: / — балон; 2 — запобіжний клапан; З — вентиль; 4 — сифонна трубка; 5 — дифузор-снігоутворювач;

г — вогнегасник вуглекислотно- брометиловий ВВБ-ЗА: 1 — балон; 2 — ручка; 3 — розпилювальна насадка; 4 — ковпак; 5— сифонна трубка;

д — порошковий вогнегасник ВП-1 «Момент»: 1 — корпус; 2 — запобіжний кронштейн; 3 — балончик з вуглекислотою; 4 — голка; 5 —- розпилювач з поліетиленовим ковпачком

Пінні вогнегасники (хімічно-пінні та повітряно-пінні) не можна застосовувати для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, а також лужних, лужноземельних металів та їх карбідів, оскільки до складу піни входить вода.

Вуглекислотні вогнегасники (ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8, ВВ-25, ВВ-80) застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріалів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також цінних предметів. У вогнегаснику ВВ-2 (рис. в) вуглекислота знаходиться в товстостінному металевому балоні 1 в зрідженому стані. При відкриванні вентиля 3 вуглекислота під тиском виходить у дифузор, де в результаті різкого розширення (в 500 разів за об'ємом) та швидкого випаровування утворюється снігоподібна маса з температурою близько - 70 °С. Вогнегасна дія вуглекислого газу основана на пониженні концентрації кисню в зоні горіння та охолодженні об'єкта, що горить.

Вуглекислотні вогнегасники необхідно оберігати від нагрівання (наприклад сонячними променями чи приладами опалення), оскільки при цьому значно підвищується тиск у балоні, в результаті чого може спрацювати запобіжний клапан. Так при температурі 20 °С робочий тиск у балоні становить 6 МПа (60 кг/см³), а при температурі 50 °С — 18 МПа.

Вуглекислотні вогнегасники не можна використовувати для гасіння гідрофільних ЛЗР (спирти, ацетон тощо), у яких С0₂ добре розчиняється, лужних та лужноземельних металів, тліючих речовин (відсутнє змочування), а також речовин, які можуть горіти без доступу повітря (целулоїд, магній, перекиси та ін.).

Хладонові (аерозольні) вогнегасники (ВАХ, ВХ-3, ВВБ-ЗА, ВХ-7) (рис. г) призначені для гасіння електроустановок під напругою до 380 В, різноманітних горючих твердих та рідких речовин, за винятком лужних та лужноземельних металів та їх карбідів, а також речовин, що здатні горіти без доступу повітря. Як вогнегасна речовина у хладонових вогнегасниках використовуються галогеновуглеводні (бромистий етил, хладон 114В2, тетрафтордиброметан та ін.), які при виході з вогнегасника створюють струмінь із мілкодисперсних краплин. Тому, на відміну від вуглекислого газу, галогеновуглеводнями можна гасити тліючі матеріали (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали). Крім того вони не замерзають при виході із запірно-пускового пристрою і вимагають створення значно меншого (0,9 МПа) тиску в балоні, що дозволяє використовувати тонкостінні балони, вага яких є невеликою. Вони являють собою циліндричні стальні тонко­стінні балони, в горловини яких встановлені запірно-пускові пристрої. Для створення надлишкового тиску, завдяки якому вогнегасна речовина виходить із розпилювальної насадки, в балон закачують стиснуте повітря.

Порошкові вогнегасники (ВП-1, ВП-2_(з), ВП-5, ВП-10, ВП-100) є універсальними і характеризуються широким діапазоном застосування. На відміну від інших видів вогнегасників ними можна гасити лужні' та лужноземельні метали та їх карбіди. Надлишковий тиск у корпусі для виштовхування через розпилювач порошку у вогнегаснику ВП-1 (рис. д) створюється вуглекислим газом, який у зрідженому стані знаходиться в балончику. Вогнегасник приводиться в дію натискуванням грибовидної кнопки після зняття запобіжного кронштейна. При цьому шток опускається і голка проколює мембрану балончика з вуглекислотою.

Література :

1. Махнович А.Г. “Охрана труда и противопожарная защита на предприятиях ПСМ”

2. Жидецький В.І. «Основи охорони праці».

(Практичне заняття) Порядок дії при пожежі.

План заняття:

1. Основні дії при пожежі та виявленні вибухонебезпечних предметів.

2. Профілактика запобігання пожеж.

3. Заходи безпеки при пожежі.

Основні дії при пожежі та виявленні вибухонебезпечних предметів.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

1. негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

2. вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

3. якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити керівника чи відповідну компетентну посадову особу та чергового по об'єкту;

4. у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні слюжби (медичну, газорятувальну тощо);

Посадова особа об'єкта, що прибула на місце пожежі, зобов'язана:

- перевірити, чи викликана пожежна охорона (продублювати повідомлення), довести подію до відома власника підприємства;

- у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили та засоби;

- видалити за межі небезпечної зони всіх працюючих, не пов’язаних з ліквідацією пожежі;

- припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних із заходами по ліквідації пожежі;

- здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за вийнятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортуючих пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття сировинних, газових, парових та водяних комунікацій, зупинення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та виконати інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будівлі;

- перевірити включення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту;

- організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, подати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі;

- одноночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;

- забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.

Шляхи евакуації людей.

При виникненні пожежі вже на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти згоряння, виникає можливість обвалення конструкцій. Тому при проектуванні тими і під враховувати можливу необхідність евакуації людей. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людини.

Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення небезпечних для людини температур і зменшення вмісту кисню у повітрі.

Ні вважаються евакуаційними виходи, які пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, які не розташовані у сходових клітках.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони виводять з приміщення:

- першого поверху на двір безпосередньо або через коридор, вестибюль, сходи;

- будь-якого поверху, крім першого, в коридор, що веде на сходову клітку (у тому числі через хол): сходові клітки повинні мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від прилеглих коридорів перегородками з дверима;

- у сусіднє приміщення на цьому самому поверсі, яке має виходи вказані вище.

Евакуаційних виходів з приміщень кожного поверху має бути не менше двох. Не допускається влаштовувати евакуаційні виходи через приміщення категорій А, Б та приміщення 4-х та 5-тих ступенів вогнестійкості.

Уразі виявлення вибухонебезпечних предметів (авіабомби, артилерійські і мінометні боєприпаси, протитанкові і протипіхотні міни, ручні гранати, вибухівку та підозрілі вибухові устрої тощо) виконуйте наступні правила: не піднімайте і не розбирайте вибухонебезпечні предмети; огородіть місце знаходження вибухонебезпечних предметів; виставте при можливості охорону місця знаходження вибухонебезпечних предметів; повідомте про знахідку органи місцевої виконавчої влади, військкомат, міліцію, відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення рай (міськ)адміністрації.