Поняття про імунітет.

Імунітет – несприйнятність до речовин з антигенними властивостями.

Імунітет – це сукупність процесів механізмів, направлених на збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу) й охорони від патогенних та інших сторонніх для нього агентів. Аg набір організму суворо настроюється імунна система. Імунна система об'єднує органи та тканини, які захищають організм від генетично чужорідних клітин чи речовин, що утворюються в організмі або потрапляють в організм зовні. Органи імунної системи виробляють імуннокомпетентні клітини, які забезпечують імунітет.

Центральні імунні органи: кістковий мозок, тимус.

Периферійні: селезінка, лімфатичні вузли, лімфоїдне кільце глотки, кругові лімфатичні фолікули – нейєрові бляшки, лімфоїдна тканина шкіри і слизових оболонок, лімфоцити кісткового мозку периферії крові.

Неспецифічні фактори захисту організму: шкіра і слизові оболонки (механічний захист, бактерицидна дія молочної та жирної кислоти потових і сальних залоз, лізоцима слизових оболонок, кислий вміст шлунка), нормальна мікрофлора слизових оболонок і шкіри, цілісність епітеліального покриву.

Фагоцитоз:

мікрофаги – гранулоцити (нейтрофіли, базофіли, еозинофіли).

макрофаги – моноцити крові, також фіксовані макрофаги в печінці (клітини Купфера), селезінці, лімфатичних вузлах, гістіоцити сполучної тканини.

Пропердин, комплемент, білки сироватки крові, які мають бактерицидну дію і інактивують віруси.

Інтерферони – білки, які продукуються клітинами організму, що інфіковані вірусами і в разі застосування препаратів, які мають імунно-модулюючу дію. Діють практично на всі віруси, лейкоцитарний £-лімфоцити (В-лімфоцити фібробласти, β-лімфоцитний– фібробласт, імунний φ-лімфоцитний

Т-лімфоцитні лейкіни, β-лізин та інші.

Специфічні фактори захисту організму.

Імунна відповідь:

• клітинна (Т –система імунітету);

• гуморальна (утворення антитіл, В- система імунітету).

Антиген – це білок, що несе чужорідну для організму інформацію.

Т-лімфоцити (тимусзалежні) – здатні брати участь у реалізації імунних реакцій клітинного типу, (гіперчутливості сповільненого типу, руйнуванні сторонніх антигенів, відторгнення трансплантата).

Т- хелпери (помічники) – В – лімфоцити допомагають продукувати антитіла.

Т –кілери (убивці) – руйнують клітини, що містять антиген.

Т – супресори – розпізнають "свої", "чужі" антигени і здійснюють регуляцію імунної відповіді.

Т – ефектори – носії гіперчутливості сповільненого типу.

Гуморальна імунна відповідь здійснюється антитілами.

Антитіла – це £-глобуліни, здатні з'єднуватись з відповідними антигенами, спричиняти лізис мікробів, фіксувати комплемент, проникати через фізіологічні бар'єри. Синтезуватися клітинами лімфоїдної тканини, В-лімфоцити при дії антигенів.

Відповідно до їхньої фізико – хімічної структури і біологічних властивостей розрізняють 5 класів імуноглобулінів: IgA, IgM, IgG, IgD, IgE.

IgA в основному бере участь в реалізації імунних реакцій на поверхні слизових оболонок.

IgM належать до мікро глобулінів, нейтралізують мікроби в крові за участі комплементу.

IgG є переважно антитоксинами. (основна маса циркулюючих в крові Аt).

IgE адсорбується на тканиних базофілах (реакція гіперчутливості негайного типу).

Дефіцит IgA клінічно проявляється частими ГРВІ і кишковими інфекціями, при дефіциті IgM часто виникають тяжкі інфекційні хвороби, зумовлені Гр.-бактеріями, а при дефіциті IgG – Гр+ флорою, процесс формування алергійної реактивності пов'язаний з надмірною концентрацією у сироватці крові IgE.

Імунна толерантність – це стан, що характеризується відсутністю видимої реакції імунної системи на Ag, яка створюється за допомогою чинників, що здатні зменшити активність органів імунної системи, імунодифіцитні іони.

Імунні клітини – ланка імунітету, що забезпечується різними типами лімфоцитів: клітин ********.

Імунна гуморальна – ланка імунітету, спосередковує через імунний At (£-глобулін), лізоцим, інтерферон, систему***** та інші, знаходяться в крові.

Спадковий імунітет (природжений, видовий, природний) – властивий тому чи іншому виду тварин чи людей і передається спадково.

Набутий імунітет – розвивається внаслідок перенесеної інфекції чи імунодефіциту, спадково не передається. Одна з особливостей – його сувора специфічність.

Активний імунітет – може розвиватися внаслідок клінічно вираженої перенесеної хвороби або латентної інфекції (природний акт). також після вакцинації живими або вбитими вакцинами (штучний акт), міні токсину або ослабленої (атенуйованої) штам збудника. Доза яким є антигеном. У відновлення виробляється At. В-сироватки

Пасивний – імунітет до захворювання, що створений шляхом введення в організм сироватки крові людей, які перехворіли. В сироватці знаходиться At.

Імунодифіцитні синдроми – це патологічний стан організму, що характеризується дефектом гуморальної або клітинної ланки імунітету.

Вторинний – імунітет, що розвивається при різноманітних захворюваннях.

Первинний – спадковий чи набутий дефект, що не пов'язаний з інтеркурентними захворюваннями.

Клінічними критеріями імуннодифіцитного стану є тяжкий ускладнений перебіг патологічного процесу або хронічний.

Імунні реакції з певних причин можуть бути створені******** не тільки Ag клітин і тканини

Внаслідок чого виникають аутоімунні хвороби. Імунні реакції можуть бути причиною підвищення чутливості до сторін феноли алергій і анафілаксії.

Антигенний набір організму суворо контролюється імунною системою.

Центральні органи – кістковий мозок, загрудинна залоза.

Периферійні – селезінка, лімфатичні вузли і розсіянні скупчення лімфоїдної тканини в різних органах (травний канал, мигдалики).

У результаті активації антигеном Т і В – системи імунітету вмикаються специфічні функції кожної з них.

Т – лімфоцити синтезують біологічно активні речовини – лімфокіни,а

В – лімфоцити синтезують антитіла (імуноглобуліни Іg M, Ig A, Ig G, Ig E, Ig D.