18. Цінність інформації

Поняття цінності інформації.

Про цінність інформації можна говорити лише тоді, коли перед кібернетичною системою стоїть чітка цільова функція, тобто мета.

У повідомленні цінною є така інформація, завдяки якій кібернетичні системи досягають поставленої перед собою мети[23] . Згідно з концепцією автора такого підходу А. А. Харкевича, цінність інформації (V) вимірюють як

V = log P0 – log P1, (31)

де P0 — імовірність правильного розв’язування задачі до отримання повідомлення, а P1 — імовірність правильного розв’язування задачі після отримання повідомлення.

У часі цінність інформації є величиною змінною. На неї впливає поява нової інформації щодо досягнення мети[24] .

Метою для кібернетичних систем може бути задоволення пізнавальних, емоційних, естетичних чи інших потреб, можливість виконання якихось дій тощо.

Приклад. Реципієнти можуть мати таку мету: дізнатися прогноз погоди на завтра; отримати від поетичної збірки естетичну насолоду; отримати від перегляду телевізійного фільму про кохання емоційне задоволення. Лише сприйнявши вибрані повідомлення, вони можуть встановити, чи досягли поставленої мети.

Для визначення цінності інформації потрібно мати сформульовані не тільки поточну, а й перспективну мету тих реципієнтських груп, для яких готують повідомлення. Наявність у повідомленні інформації, яка може стати корисною не лише в якийсь конкретний момент сприймання, але і в майбутньому (інформація “про запас”), різко піднімає цінність усього повідомлення.

Будемо вимірювати цінність за спрощеною методикою (у відсотках). Використовуватимемо шкалу від 0,0% до 100,0% і два види оцінок: двозначні (100,0% — цінна; 0,0% — нецінна) і багатозначні (наприклад: 0,0%; 1,0%; 2,0%; 3,0% … 100,0% — чи з вищою точністю вимірювання).

Двозначне вимірювання цінності.

Задамо функцію визначення цінності (V1) повідомлення за двозначною методикою:

V1 =

100,%, якщо M – E ≤ 0;

0,0%, якщо M – E > 0,

де M — мета повідомлення, а E — отриманий ефект.

Приклад. Без рекламної кампанії щоденний збут зубної пасти марки "Фтородент" становив 300 тюбиків. Комерсанти вирішили довести щоденний продаж до 500 тюбиків. З цією метою вони організували рекламну кампанію (передачу радіомережею рекламних повідомлень про цю пасту). Після завершення кампанії виявилося, що збут зріс до 400 тюбиків щодня.

Визначимо цінність рекламного повідомлення. Для цього найперше встановимо, що мета повідомлення склала M = 500 – 300 = 200 тюбиків і що отриманий ефект склав E = 400 – 300 = 100 тюбиків. Тоді, оскільки V1 = 200 – 100 > 0, цінність рекламного повідомлення V1 = 0,0%.

Інформаційний шум.

У будь-якому повідомленні, виходячи з того, що в кожний окремий відрізок часу керуюча система має іншу мету, цінну інформацію становить, як правило, не все, а лише частина повідомлення, навіть одна чи кілька його сентенцій (наприклад, визначення терміна, юридична норма, числові дані, траєкторія руху літака-розвідника тощо). Проте, є ще й така інформація, яка обґрунтовує цінну, але сама цінною не є. Часто в повідомленні такої інформації значно більше, ніж власне цінної. Називатимемо її інформаційним шумом.

Дамо визначення: інформаційний шум — це інформація повідомлення, яка не веде до поставленої мети.

Приклад. Співвідношення цінної та нецінної інформації для випадку з лабіринтом можна визначити за кількостями входів, що ведуть до центру лабіринту, й тих, що до центру не ведуть.

Проте повідомлення не може містити лише цінну інформацію, оскільки з неї самої не завжди зрозуміла її істинність та й цілі керуючої системи постійно змінюються. Тому в будь-якому повідомленні цінна інформація завжди повинна перебувати у певному співвідношенні з нецінною (інформаційним шумом). Таке співвідношення називатимемо коефіцієнтом цінності інформації повідомлення.

Практичне застосування.

● Повідомлення обов’язково повинно включати цінну для вибраної реципієнтської аудиторії інформацію.

Ця норма забороняє наявність у повідомленні тільки інформаційного шуму.

● Кількість у повідомленні інформаційного шуму повинна бути достатньою для того, щоби реципієнт сприйняв і зрозумів цінну інформацію, але не більшою.

Ця норма встановлює, що кількість інформаційного шуму не повинна перевищувати кількості, достатньої для досягнення реципієнтом поставленої мети.

Питання цінності інформації особливо важливі під час прийняття управлінських рішень, які досліджує теорія прийняття рішень.

У повідомленні не повинно бути інформації, що веде до досягнення інших, іноді прихованих цілей (наприклад, убивства людини).