14 Проблемні питання поняття і форми цивільних правовідносин.

В науці ЦПП існують різні поняття цивільно-процесуальних правовідносин. Виділяють 2 підходи:

– це єдине багатосуб’єктне правовідношення, яке постійно розвивається (Гурвіч, Осокіна)

- це система процесуальних відносин, елементами яких є елементи правовідносин між судом і кожним учасником процесу ( Васильєва, Мельніков, Чечіна)

Комаров: це відносини, які виникають на основі норм цпп, є індивідуалізованими суспільними відносинами, які визначають зв'язок між судом і іншими учасниками процесу, характеризуються наявністю прав і обов’язків і забезпечують правильне, швидке і повне розгляд справи.

Осокіна: це врегульовані нормами суспільні відносини, які регулюють цивільний процес

Сахнова: система врегульованих ЦПП відносин, які виникають між судом і кожним учасником процесу у зв’язку із здійсненням правосуддя.

!!!!! Врегульована нормами ЦП законодавства система багатостадійних динамічних процесуальних зв’язків між суддею (колегіальним складом суду) з іншими індивідуальними суб’єктами цивільного процесу, які виникають в процесі розгляду і вирішення цивільних справ, виникають на основі прав і обов’язків, здійснюються в чітко визначеному порядку з метою захисту прав (ст. 1 ЦПК).

Особливості:

1) завжди існують як відносини між двома суб’єктами,

2) обов’язковим суб’єктом є суд.

3) завжди складаються з приводу реалізації процесуального права або процесуального обов’язку.

4) завжди існують тільки у правовій формі.

5) системостворюючим фактором є предмет процесу, тобто спірне матеріальне правовідношення.

6) вони взаємопов’язані, взаємообумовлені, а їх система характеризує послідовний рух процесу як механізму захисту прав.

7) логіка цивільного процесу характеризує, що об’єкт попереднього правовідношення стає юридичним фактом наступного.

8) кожний суб’єкт може неодноразово використовувати одне й те саме процесуальне правило.

9) виступають формою реалізації норм ЦПП, способом здійснення процесуальних прав і обов’язків.

Характерні ознаки:

Обов’язковим суб’єктом є суд.

Виражаються в спеціально встановленій законом формі.

Мають владний характер. В процесуальній літературі висловлюється точка зору, що статус суду не надає процесуальному правовідношенню ознаку владного відношення. Прихильники цієї теорії пояснюють, що суд не стоїть над сторонами та іншими учасниками процесу, а судове керівництво не охоплюється імперативними діями.

Контролююча (ст.. 174-175) тому правосудна функція виражається в конролі і координ повнов суду виключно на підставі норм права, які містять санкції.

Функції:

Будучи складовим елементом даного механізму, вони забезпечують його існування опосередковані нормами через конкретні моделі поведінки суб’єктів; вони індивідуалізують суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин, конкретизують їх права та обов’язки, локалізують дію механізму регулювання в часі, просторі і за колом осіб.

2. В юридичній літературі немає єдності щодо форми і змісту.

Зейдер, Чечена, Чечет – зміст – юридичні права і обов’язки

Гурвіч, Щеглов – діяльність його учасників, тобто їх поведінка

Мозолін – до змісту входять як поведінка, так і суб’єктивні права і обов’язки.

Цивільно-процесуальні відносини, з точки зору внутрішнього змісту, це діяльність по розгляду і вирішенню цивільних справ, яка повинна здійснюватися у чітко визначеній формі (а нею характеризується і об’єкт – є процесуальні права і обов’язки).

Об’єкт – точки зору:

Зейдер – загальний – включ спільне матер право, з приводу якого виникає…., спеціальний – щодо кожного окремого правовідношення.

Букасян об’єктом є матеріально-правовий спір

Зайцев – загальний – для всієї системи правовідносин, матеріально-правовий спір або охоронюваний законом інтерес, який суд повинен розглянути;

спеціальний – результат, який досягається в процесі здійснення конкретного правовідношення.

3. Аналіз ЦПК – класифікація на 2 групи. Постулат – в цивільному процесі учасників, які не передбачені законом, бути не може.

В доктрині ЦПП є різні класифікації:

Штефан: 3 групи суб’єктів – особи,які здійснюють правосуддя (всі суди); особи, які беруть участь у справі (особи, які захищають свої права і інтереси, особи, які захищають інтереси інших осіб); особи, які не беруть участь у справі (свідки,експерти, спеціалісти, перекладачі). Ст. 292 ЦПК

Тертишніков: 2 групи за ознакою наявності юридичної заінтересованості – особи, які беруть участь у справі; які сприяють здійсненню правосуддя

Самалюк: 4 групи – які зд правосуддя, які захищають власні матер інтереси, які захищ матер інтереси інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.

Фурса: 3 групи – практично приєднується до точки зору Штефана

Паскаль: 6 груп – особи, які здійснюють правосуддя (не перераховує види судів, а називає суддів, які одноособово або колегіально здійснюють розгляд справи); суб’єкти, які беруть участь у справі (суб’єкти, які захищають свої та здійснюють захист чужих прав та обов’язків); які сприяють здійсненню правосуддю (які сприяють розгляду і вирішенню справи; які здійснюють організаційно-технічне забезпечення); які не брали участь у справі, але суд вирішив питання про їх права і обов’язки; суб’єкти, які утримують докази і отримали ухвалу суду про витребування цих доказів; особи, які присутні в залі судового засідання і які можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності.

Суд, як основний суб’єкт – його процесуальний статус визначається сукупністю процесуальних прав і обов’язків, які обумовлені функцією здійснення правосуддя. Він направляє дії осіб, які беруть участь у справі та керує ходом процесу, забезпечує виконання і здійснення ними прав і обов’язків; виносить постанови, які мають владний характер; вирішує спір та окремі процесуальні питання; може застосовувати санкції до всіх осіб (заходи процесуального примусу). Права і обов’язки суду відповідають правам і обов’язкам всіх

Об’єм прав і обов’язків суду більший ніж у будь-якого іншого суб’єкта. Розпорядження суду є обов’язковими до виконання. Процесуальні дії суду є юридичними фактами, які впливають на динаміку цивільно-процесуальних правовідносин.

Особи, які беруть участь у справі. Ст. 26 ЦПК. Всі перераховані в цих нормах суб’єкти об’єднані в одну групу, виходячи з юридичного інтересу, який можна розглядати. Юридичний інтерес – підстава вступу до процесу. Юридичний інтерес як критерій для визначення процесуального положення особи у цивільному процесі. Юридичний інтерес як підстава для відводу.

Юридичний інтерес обумовлений нормою законодавства інтерес щодо отримання судового акту відповідного змісту; правовий результат, який повинен наступити щодо зацікавленої особи у зв’язку із розглядом і вирішенням справи; це правовий результат, який породжує правові наслідки, пов’язані з виникненням, зміною і припиненням правовідношення для сторін, заявників, третіх осіб, які настали у зв’язку із розглядом справи; породжує для вказаних осіб певні юридичні наслідки, які виходять за межі цивільного процесу і пов’язані з виникненням зміною і припиненням прав і обов’язків.

Юридичний інтерес є умовою участі відповідної особи у цивільному судочинстві. Тому, залежно від характеру юридичного інтересу можна визначити: особистий, матеріально-правовий інтерес; юридичний інтерес виключно процесуальний. Залежно від характеру юридичної зацікавленості, всі особи, які беруть участь у справі: які захищають особисті права і законні інтереси, тобто матеріально зацікавлені, хоча такі учасники завжди припускаються носіями матеріально-правового інтересу; які захищають чужі суб’єктивні права і інтереси, і тому не мають матеріальної зацікавленості, а мають лише процесуальний інтерес, беруть участь з метою отримання судового рішення, яке є сприятливе для іншої особи – поділ на 2 підгрупи – 1) особи, які захищають чужі інтереси і права від свого імені (ст.45 – процесуальні позивачі); 2) які захищають чужі інтереси і права від імені інших осіб (представники).

Особи, які беруть участь у справі – юридично зацікавлені у розгляді справи учасники судочинства, які мають юридичний інтерес до справи, що розглядається, наділені виходячи із своєї зацікавленості спеціальними правами і обов’язками і які виступають у процесі як правило від свого імені щодо здійснення процесуальних дій, які впливають на розвиток і закінчення процесу.

Особи, які сприяють здійсненню правосуддя. Не мають юридичного інтересу. Характеризуються відсутністю зацікавленості у справі хоча можуть мати інтерес у вирішенні справи. Залучаються у процес за ініціативи зацікавленої особи. Характерною рисою їх процесуального статусу – виступають спочатку їх процесуальні обов’язки, а вже потім їх права, що пояснюється їх функцією сприяння у здійсненні правосуддя. Вплив на рух процесу не здійснюють, суб’єктом розгляду у цивільній справі не являються. Залучаються до процесу на відповідному етапі для виконання конкретної функції шляхом участі у відповідних правовідносинах.