11. Проблемні питання реалізації функціональних принципів цивільного процесуального права в сучасному цивільному процесі.

Диспозитивність цивільного судочинства. Суть принципу диспозитивності полягає у можливості сторін вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами. Так, зокрема суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Безпосередність судового розгляду. Ст. 159 ЦПК встановлено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі, а саме: заслухати пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, показання свідків, висновки експертів, ознайомитися з письмовими доказами, оглянути речові докази. Справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку. Виконання даного припису є однією з гарантій незалежності суддів і має забезпечувати встановлення істини у справі. Однак цивільний процесуальний закон має деякі винятки щодо дії цього принципу, зокрема, коли докази збираються шляхом виконання судових доручень (ст. 132 ЦПК).

Змагальність сторін с (ст.30 ЦПК), є засобом досягнення об‘єктивної істини справі; У ст. 10 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суть цього принципу полягає у тому, що судовий розгляд відбувається у формі змагання (спору) між сторонами, в основу якого покладено протилежність матеріально-правових інтересів.

13. Цивільні процесуальні правовідносини як владні відносини в цивільному судочинстві, їх особливості.

Цивільні процесуальні правовідносини — це врегульовані цивільним процесуальним правом відносини, що складаються між судом і іншими суб'єктами із приводу розгляду і вирішення цивільної справи.

Риси цивільних процесуальних правовідносин:ці правовідносини виникають на основі норм цивільного про­цесуального права і носять правовий характер;це вольові відносини, тому що для їхнього виникнення потрібна ініціатива певних суб'єктів (подача позову, виклик свідка й т.д.);суд є обов'язковим учасником цивільних процесуальних пра­вовідносин;цивільні процесуальні правовідносини характеризуються як владні. Між їхніми суб'єктами немає рівності, тому що суд — орган держави, отже, це відносини влади і підпорядкування;взаємність і множинність прав і обов'язків у суб'єктів право­відносин. Кожна процесуальна дія тягне наслідки та впливає на процесуальне положення інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин;процесуальні правовідносини виникають тільки у зв'язку з розглядом і вирішенням цивільної справи та носять правозасто-совний характер;процесуальні правовідносини забезпечені цивільно-процесу­альними, цивільно-правовими, адміністративно-правовими і кримінально-правовими санкціями;дані правовідносини носять системний характер (наявність стадій цивільного судочинства);цивільні процесуальні правовідносини перебувають у постійному русі, тому що можливість виникнення кожного відношення обумовлена виникненням, існуванням або припиненням іншого, попереднього за часом відношення, і саме це відношення, у свою чергу, визначає можливість виникнення, розвитку або припинення інших самостійних процесуальних правовідносин.

Підстави виникнення цивільних правовідносин:

1) наявність норми, на основі якої виникають цивільні процесуальні правовідносини.2) наявність юридичних фактів, тобто фактів, з наявністю або відсутністю яких відповідна правова норма пов'язує виникнення, зміну або припинення процесуальних прав і обов'язків.3) наявність цивільної процесуальної правосуб'єктності, що містить у собі цивільну процесуальну правоздатність і цивільну процесуальну дієздатність.

Об'єктом цивільних процесуальних правовідносин є те, на що спрямовано ці правовідносини.

Зміст цивільних процесуальних правовідносин складається із прав і обов'язків суб'єктів, процесуальних дій по реалізації цих прав і обов'язків.

У літературі є точка зору, відповідно до якої структура змісту процесуальних охоронних правовідносин включає процесуальну юридичну відповідальність,під якою розуміють погіршення процесуального становища суб'єкта процесуальних відносин внаслідок застосування до нього засобів припинення. Ця концепція одержала широку підтримку в юридичній науці й продовжує плідно розвиватися.

Процесуальні правовідносини необхідно відрізняти від матеріальних:

1. за суб'єктом. Так, матеріальні правовідносини виникають між рівними суб'єктами, і суд у них не бере участі. Крім того, рівність суб'єктів матеріальних правовідносин визначає і певна дія принципів диспозитивності та змагальності в судовому процесі;

2. за предметом регулювання. Якщо матеріальні правовідносини регулюють дії сторін у сфері цивільного обороту, трудових, сімейних і інших відносин, то процесуальні правовідносини регулюють здійснення правосуддя по цивільних справах;

3. за юридичними фактами (підставами виникнення, розвитку і закінчення правовідносин). Якщо для матеріальних правовідносин ними є факти, передбачені нормами відповідних галузей матеріального права (наприклад, з договорів, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі тощо), то для процесуальних відносин — процесуальні дії.

Види цивільних процесуальних правовідносин:

1) за обов'язковим суб'єктом:

—відносини між судом першої інстанції і всіма особами, які беруть участь у розгляді справи;

 відносини між судом другої інстанції і зацікавленими особами;

 відносини між судом касаційної інстанції і зацікавленими особами;

—відносини між вищестоящими і нижчестоящими судовими органами.

2) підрозділ на головні, додаткові і службово-допоміжні.

 головні (основні) складаються між судом і стороною, судом і заявником;

 додаткові складаються між судом і третьою особою, прокурором, органами державного управління;

 службово-допоміжні складаються між судом і свідком, експертом, перекладачем.