15 Цивільні процесуальні відносини як відносини між двома суб'єктами.

Цив процесуальні правовідносини виникають тільки із норм цпп та існує лише між двома суб'єктами – судом, що розглядає справу і будь-якою іншою учасником процесу (позивач, відповідач, свідок тощо.).

Суд – обов'язковий учасник цивільних процесуальних правовідносин. Ці відносини що неспроможні виникати крім суду. Суду відведена керівна роль процесі.Т.к. суд – орган влади, його повноваження у відношення до іншим учасникам процесу носять владний характер. Владним характерам процесуальні відносини насамперед і від сімейних, трудових, громадянських і ін. матеріальних відносин. У цивільних процесуальних відносинах немає рівності, є відносинами влади й підпорядкування, суд має владними повноваженнями, інший суб'єкт таких повноважень немає.

Ці відносини утворюють систему взаємозалежних, послідовно та розвитку ісменяющих одне одного відносин. Єдність системи цивільних процесуальних правовідносин зумовлено їх однорідністю. Усі вони теж мають загальну спрямованість – служать правильному й швидкого вирішенню справи, обов'язковим суб'єктом кожного є суд.

Суб'єктами ЦПП є громадяни, організації, іноземним громадянам, особи без громадянства.

Всі ці особи можуть участь у процесі. Беручи цивільні процесуальні правовідносини з судом, вони стають суб'єктами цивільних правовідносин.

Кожен учасник бачить у процесі свою мету і відповідно до цього посідає у ньому суворо визначений становище: позивача, відповідача, третя особа, заявників, зацікавлених осіб тощо. Кожен учасник процесу наділений відповідними правами і обов'язками.

Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин можна розділити втричі основні групи:

– суд, суддя;– особи, що бер участь у справі;– особи, яуі сприяють розгляду справи .

Основним учасником процесу є суд. Він – орган структурі державної влади, здійснює правосуддя, і особливу увагу серед інших учасників процесу. Суд організує всю процесуальну діяльність інших учасників процесу допомагає їм у здійсненні своїх правий і обов'язків. Суд розглядає дозволяє справу з суті. Суб'єктами процесуальних відносин не є лише суди першої інстанції, а й суди другий інстанції, і навіть суди,пересматривающие цивільні справи в самісінький порядку нагляду і з нововідкриті обставини.

16. Суд як обов'язковий суб'єкт процесуальних правовідносин.

Склад суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин не є незмінним та постійним. Він залежить від обставин справи, предмета судового розгляду, від характеру спірного матеріального правовідношення, що має місце між сторонами, від стадії (етапу) процесу та характеру процесуальних дій, які вчиняються в ході розвитку процесу, та інших факторів. Проте один суб’єкт при цьому залишається незмінним – це суд.

Особливий статус суду як суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин визначається, в першу чергу, конституційними принципами, якими закріплено, що цей орган влади є єдиним, який наділений компетенцією здійснювати правосуддя в Україні. Саме суд перевіряє наявність або відсутність підстав для порушення конкретної цивільної справи, створює умови для її розгляду та своїм владним актом вирішує спір між сторонами, тим самим здійснюючи захист порушеного чи оспореного суб’єктивного цивільного права та/або охоронюваного законом інтересу. Тому суд є обов’язковим суб’єктом всіх процесуальних правовідносин, що виникають в цивільному процесі.

Правосуб’єктність суду. Правовий статус суду визначається його правосуб’єктністю, структурними компонентами якої є юрисдикція та чисельні повноваження, які суворо визначені законом. Кожен суд наділений тільки йому притаманною юрисдикцією та комплексом повноважень.

Юрисдикція як елемент цивільної процесуальної правосуб’єктності суду визначає сферу діяльності органів судової влади. Так, відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі.

Особливість прояву правосуб’єктності суду полягає в тому, що на відміну від інших учасників процесу (сторін, третіх осіб) йому не притаманна праводієздатність. Оскільки суд, як орган влади, вже наділений комплексом прав та обов’язків та не може своїми діями набувати нових, стосовно його правосуб’єктності доцільно говорити про компетенцію як про комплекс повноважень визначених законом.

Якщо юрисдикція визначає сферу впливу, то компетенція визначає спосіб впливу на суспільні відносини. Своєю чергою компетенція судів різних ланок також різниться. Владні повноваження суду проявляються у сукупності передбачених законом повноважень, для виконання яких суд через службових осіб вчиняє комплекс процесуальних дій.