48. Безпосередня демократія, форми, принципи, функціїї, механізм.

Безпосередня демократія – являє собою суспільні відносини, що виникають у процесі розв’язання певних питань державного та суспільного життя суб’єктами держаної влади, правомочними виражати їх суверенітет шляхом безпосереднього владного волевиявлення, яке полягає у загальному виконанні і не потребує ніякого затвердження. Характерними рисами безпосередньої демократії є: пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийнятті рішень, здійснення влади від його імені.- прийняття рішення обов’язкового, імперативного характеру.

КУ визначає як загальні принципи безпосередньої демократії, так і інституціональні(спеціальні), зокрема принципи виборів, референдумів тощо. Пріоритетними є природно загальні принципи, притаманні всім або більшості форм безпосереднього народовладдя. Відповідно до Основного Закону загальними принципами безпосередньої демократії є: принципи суверенності народу, єдиновладдя народу, повновладдя народу, безпосереднього волевиявлення народу, поєднання безпосередньої і представницької демократії, політичного плюралізму, конституційності і законності, рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя, принцип реальності безпосереднього народовладдя, гарантованості безпосереднього народовладдя та його захисту.

Характер безпосередньої демократії, як і будь-якого суспільного явища, виявляється зрештою в її функціях – напрямках або видах безпосереднього волевиявлення народу, які опосередковують зміст та форми безпосереднього народовладдя. Насамперед, доцільно розрізняти функції за суб’єктами, тобто учасниками, зокрема ф-ції народу, територ.громад. політ.партій і громадських організацій, органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Найчастіше серед функцій народу називають установчу та охоронну. Наступна група – за об’єктами – тобто за сферами: політична, економічна, соціальна, культурна й екологічна, що належать до внутрішніх функцій, та зовн.екон., зовн.політ., гуманітарна та оборонна, що належать до зовнішніх. Найпоширенішою є класифікація ф-цій за способами їх здійснення: установча, законодавча, контрольна, охоронна тощо. Існують й інші види функцій.

Механізм безпосередньої демократії – це це система суспільно-політичних спільностей, громадян України, їх обєднань, а також державних органів і організацій й інших організаційно-правових і нормативно-правових інститутів.

Основними організаційно-правовими складовими механізму є: народ (український народ – громадяни України всіх національностей), громадяни Укр. (виборці, кандидати, довірені особи), територіальні громади, спільності громадян України з числа виборців за місцем роботи або проживання в певній кількості тощо, політичні партії й виборчі блоки партій, громадські організації, органи державної влади і посадові особи, органи місцевого самоврядування, ЗМІ, інші орг.-прав. Інститути. Сситему нормативно – правових елементів становлять: КУ, виборче з-во, з-во про референдуми, адмін.. з-во, інше конституційне з-во у сфері безпосереднього народовладдя, цивільне, трудове, інші галузі та інститути з-ва.

Безпосередня демократія, як і всяка влада, здійснюється в певних формах – способах волевиявлення народу з метою реалізації суспільних функцій, що мають правові наслідки. Як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні народ має право на будь-яку форму волевиявлення, крім тієї, яка безпосередньо заборонена КУ та ЗУ. КУ та ЗУ передбачають такі форми: вибори, референдуми, мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, референтні ініціативи, звернення, народні обговорення. Відповідно до ст..69 КУ не заперечує можливості існування й інших форм безпосередньої демократії. Пріоритетними є вибори до органів державної влади й органів місцевого самоврядування та всеукраїнський і місцеві референдуми. Поряд з ними ст..39 КУ передбачає збори, мітинги, походи, демонстрації, однак обмежує їх мирними і передбачає попереднє повідомлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про їх проведення. Певні форми передбачаються окремими законами, зокрема ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплює такі форми, як загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання. У цілому форми безпосередньої демократії можна умовно класифікувати: за правовими підставами (конституційні й законодавчі, легітимні та нелегітимні, обов’язкові й факультативні), за умовами, зокрема за місцем (всеукраїнські та місцеві) та за часом (чергові та позачергові, періодичні й разові), за змістом питань, що обговорюються (конституційні, законодавчі, адмін.-територ., міжнародно-правові), за наслідками (дійсні та недійсні, вирішальні та консультативні).

Отже категорія безпосередня демократія у вузькому значенні юридично втілює механізм безпосередньої реалізації народного суверенітету, тобто політичної волі українського народу, а на місцевому рівні – політичної волі територіальних громад.