- •Предмет правового регулювання конституційного права України
- •2. Методи правового регулювання конституційного права
- •3. Принципи конституційного права України
- •4. Конституційно – правові інститути
- •5. Норми конституційного права: особливості, класифікація, структура.
- •6. Джерела конституційного праваУкраїни як галузі права.
- •7. Поняття Конституції, як Основного Закону України. Характеристика Конституції України за класифікаційними ознаками.
- •8. Форма та структура Конституції України. Основні принципи та юридичні властивості Конституції України
- •9. Порядок внесення змін до Конституції України.
- •40. Правовий статус арк.
- •41. Конституційно-правовий статус столиці України.
- •42. Конституційно-правовий статус м.Севастополя та гірських населених пунктів.
- •43. Регулювання правового режиму надзвичайного стану.
- •44. Мова і закон: конституційне регулювання мовного питання в Укр.
- •45. Конституційно-правове регулювання діяльності громадських обєднань та політичних партій в Україні.
- •46. Правовий статус релігійних організацій в Україні.
- •47. Конституційні гарантії розвитку прямої і представницької демократії в Україні.
- •48. Безпосередня демократія, форми, принципи, функціїї, механізм.
- •49. Поняття й принципи виборчого права.
- •50. Виборчі системи що застосовуються в Україні.
- •51). Виборчий процес в Україні: стадії та їх значення.
- •52) Центральна виборча комісія у виборчому процесі України.
- •53) Інститут референдуму в конституційному праві України.
- •54) Поняття та загальна характеристика органу державної влади.
- •64) Конституційно-правовий статус Ради національної безпеки і оборони України.
- •65) Адміністрація Президента України: завдання, функції права.
- •66) Поняття виконавчої влади. Її специфіка та особливості.
- •71) Особливості здійснення державної виконавчої влади в арк. Представництво Президента України в арк.
- •72) Конституційно-правові норми, що регулюють, статус прокуратури України.
- •73) Конституційне забезпечення судоустрою України
- •74. Основні конституційні засади судочинства в Україні.
- •75. Конституційний суд України: правовий статус, повноваження, організація і діяльність.
- •76. Принципи діяльності ксу.
42. Конституційно-правовий статус м.Севастополя та гірських населених пунктів.
Місто-герой Севастополь є містом загальнодержавного значення із спеціальним статусом, що обумовлений: 1) географічними, історичними та економічними особливостями міста; 2) базуванням Військово-Морських Сил України і основної бази Чорноморського флоту Російської Федерації, що тимчасово перебуває на території міста Севастополя; 3) особливостями формування місцевого бюджету; 4) особливостями здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування. Цей чинник відбився на особливому порядку здійснення державної виконавчої влади та місцевого самоврядування у м. Севастополі. Згідно з ч.3 ст.133 КУ спеціальний статус міста Севастополя має бути врегульований ЗУ, але до сьогодні цей закон не прийнято.
Згідно з ч.1 ст.133 КУ м. Севастополь є адміністративно-територіальною одиницею, яка входить до складу України. Систему адміністративно-територіального устрою міста Севастополя складають райони в місті, місто Інкерман та населені пункти, які входять до Андріївської, Верхньосадівської, Орлинівської, Тернівської сільських рад і Качинської селищної ради. Межі міста Севастополя встановлюються та змінюються Верховною Радою України відповідно до закону. У системі місцевого самоврядування Севастополя - міська рада, чотири районних у місті ради, Інкерманська міська рада районного значення, Качинська селищна та чотири міських ради. Територіальна громада міста Севастополя має герб, прапор та іншу символіку. Села, селище, місто, які входять до складу міста Севастополя, можуть мати власну символіку.
З ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в Україні» випливає, що до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти, які розташовані у гірській місцевості, мають недостатньо розвинуті сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування, обмежену транспортну доступність. У ст.1 згаданого ЗУ чітко окреслено критерії віднесення населених пунктів до категорії гірських.
Статус особи, яка проживає і працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка. Відповідно такі особи мають пільги. Умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Розмір державних пенсій, стипендій, всіх видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. А у ст..3 закріплюються державні гарантії соціально-економічного розвитку населених пунктів, яким надано статус гірських.