План

ВСТУП……………………………………………………………………..…..2

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СУБ’ЄКТІВ ПРАВОВІДНОСИН..........................…5

1. Поняття та структура правовідносин…………………………………7

2. Поняття та види суб’єктів правовідносин……………………….…..11

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ СУБ’ЄКТІВ ПРАВОВІДНОСИН.........................................................................................13

2.1. Правосуб’єктність фізичних осіб………………………………………14

2.2. Правосуб’єктність юридичних осіб……………………………………17

2.3. Компетенція державного органу як вираз його спеціальної правосуб’єктності……………………………………………………………22

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….….…25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….……28

ДОДАТКИ………………………………………………………………….…30

ВСТУП

У кожному суспільстві, у кожній країні між громадянами, різноманітними організаціями, спільнотами та державою, для задоволення потреб названих суб’єктів, виникають певні відносини, що регулюються нормами права і забезпечуються державою. Такі відносини називають правовими.

Слід зазначити, що не може бути правовідносин з тваринами, рослинами, предметами. Відносини з ними існують, але не регулюються з допомогою права.

До складу правових відносин входять такі елементи:

1.Суб’єкти правовідносин;

2.Об’єкти правовідносин;

3.Зміст правовідносин.

Розкриваючи подану тему звернемо увагу на те, що дана тема є досить дослідженою світилами юриспруденції, адже правовідносини існували та досліджувалися вченими ще з давніх часів, але в умовах творення новітньої Української сучасності, коли держава працює над удосконаленням законодавства і відповідності його вимогам сучасності та приймає нові норми, а також втілює нові правила щодо регулювання відносин між суб’єктами правовідносин, з’являється багато думок, тлумачень науковців, які суттєво відрізняються між собою.

Надана для вивчення та розкриття тема є досить актуальною, адже спостерігається розвиток правової обізнаності громадян, утворення ними об’єднань, партій за власними переконаннями. В умовах ринкової економіки все більше з’являється таких суб’єктів правовідносин, як комерційні юридичні особи.

Держава як особливий суб’єкт правовідносин теж не стоїть збоку, спостерігаючи за іншими суб’єктами, а висловлює публічні та загальні інтереси, створює правові норми та принципи як у системі внутрішньодержавного права, так і на міжнародному рівні.

Метою дослідження суб’єктів правовідносин є: формування теоретичних знань, щодо особливостей характеристик суб’єктів правовідносин, та практичних навичок, щодо використання набутих знань, визначення основних характеристик суб’єктів правовідносин.

Завдання дослідження характеристики суб’єктів правовідносин полягає у вивченні поняття сутності суб’єктів правовідносин, визначення їх основних ознак та структури, розгляді специфіки характеристики окремих суб’єктів правовідносин, таких як: фізична особа, юридична особа, держава.

Об’єктом дослідження виступають суб’єкти правовідносин. Предметом – характеристика суб’єктів, їх взаємозалежність та взаємозв’язки.

Правову природу суб’єкта правовідносин досліджувало багато науковців, зокрема С.С. Алексєєв, В. П. Грибанов, О. А. Красавчиков, В. М. Кравчук, Є. В. Богда­нов, О. В. Венедиктов, Д. М. Генкін, І. Є. Красько, Е. А. Суха­нов, В. А. Ойгензіхт. Адміністративним правовідносинам і статусу їх суб’єктів приділяли увагу Є. В. Додін, В. Б. Авер’янов, Ю. М. Коз­лов, Л. Л. Петров, Ю. П. Битяк, Д. Н. Бахрах, О. Т. Зима, Д. М. Лук’я­нець та інші.

В процесі вирішення поставлених завдань в роботі застосовано історико-логічний, і системний підходи, загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: аналіз, синтез, прийоми порівняння та узагальнення.

Новизна теми обумовлена необхідністю теоретичного знання та осмислення обсягу наданих прав та визначених обов’язків, що виникають в учасників правовідносин. Адже права і громадянин, і юридична особа, і держава може реалізовувати лише в тих межах, що йому дозволяють приписи моральності та норм права, виконання обов’язків також визначене правом.

Звертаючи увагу на практичне значення проблеми об’єкта правовідносин та її різноплановість в залежності від галузі права доречно було б згадати С.С. Алексєєва, який чітко вказує на те, що “у тих з них, де у правовідносинах результат дій зобов’язаної особи є невіддільним від самої діяльності і де об’єкт не дістає спеціальної нормативної регламентації, навряд чи необхідно штучно “вимучувати” особливу проблему об’єкта”. Практичне значення полягає в діяльності щодо застосування права, розробці обґрунтованих ре­комендацій щодо можливого майбутнього вдосконалення законодавства та винесення і запам’ятання основних пунктів характеристики об’єкта правовідносин.

Логіка дослідження зумовила наступну структуру роботи: вступ, два розділи, підрозділи, висновки, список використаних джерел із 26 найменувань, додатків. Загальний обсяг роботи 30 сторінок.

Розділ 1. Поняття суб’єктів правовідносин

Як відомо, юридичні норми створюються та діють перш за все для регулювання відносин людей і держави, але вони регулюють не всі відносини, а лише їх частину. Правильне регулювання правових відносин неможливе без з'ясування того, що являють собою «суспільні відносини – це зв'язки між людьми, які встановлюються в процесі їх загальної діяльності.»

Суспільні відносини надзвичайно різноманітні, їх можна класифікувати за різними ознаками і на різні види, залежно від сфери діяльності: політичні, моральні, економічні, правові. Їх можна поділити також на матеріальні, які стосуються економічних зв'язків, і політико-правові. Зрозуміло, що такий поділ до імовірної міри є умовним, оскільки такі відносини дуже тісно переплетені і взаємопов'язані. «Суб'єктами суспільних відносин можуть бути соціальні спільності (народ, нація, колектив), організації (державні, приватні, громадські), окремі особи. Роль суб'єкта в системі соціальних зв'язків обумовлена об'єктивними закономірностями суспільних відносин та активністю їх учасників». Отже, суспільні відносини являють собою складне і багатогранне явище, яке може включати різні елементи суспільних інтересів та потреб у правовому регулюванні. Зокрема, в сімейному житті юридичної форми набувають, як правило, матеріальні взаємозв'язки, відносини ж людей до релігії, до самого себе знаходяться поза сферою правового регулювання. Звідси випливає, що «не всі суспільні відносини і не в повному обсязі можуть набувати юридичної форми. Тому не всі суспільні відносини об'єктивно можуть бути юридичними».

М.В. Цвік визначає правовідносини як «стосунки, в яких суб'єкти права виступають контрагентами в процесі виконання ними вимог нормативних приписів і набуття певних прав і обов'язків (покупець — продавець, позивач — відповідач)».

«Правові відносини — виникаючий на основі правової норми зв'язок між суб'єктами права, що володіють кореспондуючими правами і обов'язками, забезпечені державним примусом» - таке визначення дає колектив авторів у складі К.С. Хахуліної, В.А. Малиги і І.В. Стадник.

Правовідносини — це відносини, що охороняються державою. Держава, забезпечуючи виконання вимог юридичних норм, охороняє і відносини, що виникають на підставі цих норм. Правовідносини, що охороняються державою, складають основу правопорядку будь-якого суспільства. Звідси професор В.В. Копєйчиков вважає, що «правові відносини — це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками».

У своєму понятті правовідносин М.С. Кельман згоден з професором В.В. Копєйчиковим, що «правові відносини — це такі суспільні відносини, в яких сторони зв'язані між собою взаємними юридичними правами і обов'язками на основі норм права і охороняються державою».

Правовідносини є тією мірою зовнішньої свободи, яка надається його учасникам на підставі норм об'єктивного права.

Доктор О.Ф. Скакун дає таке визначення: «Правовідносини – урегульовані нормами права і забезпечувані державою вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами».

Отже, можна сказати, що не всі суспільні відносини об'єктивно можуть набувати юридичної форми. Категорія «правовідносини» дозволяє з'ясувати, як право впливає на поведінку людей. У межах правовідносин життєдіяльність набуває цивілізованого, стабільного і передбаченого характеру.