Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПЕРЕДМОВА 2 книги 27 12 2011.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4.64 Mб
Скачать

3. Окупаційний режим та визволення України.

Друга світова війна проходила в небачених до цього масшта­бах. Здійснюючи агресію, німецьке військове командування стави­ло за мету захоплення східних територій, часткове знищення їх­нього населення і перетворення у рабів решти, що мало наблизити нацистів до світового панування. Вздовж усього Східного фронту, що простягнувся більш як на 3 тис. км, Німеччина та її союзни­ки — Італія, Румунія, Угорщина, Фінляндія — зосередили 70 % своїх збройних сил, з яких було створено три групи армій. У на­ступі на Україну взяли участь 57 дивізій і 13 корпусів армій групи "Південь". їм протистояли 80 дивізій Київського та Одеського ок­ругів.

Перші дні війни виявилися несприятливими для Червоної Армії. Через чотири місяці після вторгнення німці окупували майже всю територію України. У липні 1942 р. радянські війська залишили Луганську область. На всій території України встановився режим окупації у вигляді горезвісного "нового порядку", який вирізнявся винятковою жорсткістю. До то­го ж Гітлер, повністю нехтуючи національні прагнення українців, наказав розчленувати Україну на окремі адміністративні одиниці. 1 серпня 1941 р. на західноукраїнських землях було створено дистрикт "Галичина", який адміністративно підпорядковувався Гене­ральному губернаторству Польщі. Дистрикт поділявся на округи та повіти на чолі з німецькою адміністрацією. 20 серпня 1941 р. декретом Гітлера було створено рейхскомісаріат "Україна". Тери­торія рейхскомісаріату, куди входили Волинь, Полісся, Правобе­режжя, частина Полтавщини і Запоріжжя, 28-29 серпня 1941 р. була передана цивільній німецькій окупаційній адміністрації.

На чолі території рейхскомісаріату, що охоплювала близько 340 тис. кв. км. з 17-мільйонним населенням, Гітлер поставив Еріха Коха, штаб-квартира якого знаходилася у м. Рівне. Ця територія поділялася на шість генеральних округів: Волинь-Поділля, Жито­мир, Київ, Миколаїв, Дніпропетровськ і Крим, які, у свою чергу, поділялися на округи і райони. За згодою з Гітлером Буковина й частина Південно-Східної України, в тому числі й Одеса, були пе­редані союзникові Німеччині — Румунії — під назвою Трансністрія. Вона була поділена на губернаторства і перебувала під владою румунської адміністрації. Інші південно-східні території України, наближені до лінії фронту (Чернігівська, Сумська, Хар­ківська, Сталінська, Луганська області) знаходилися під управлін­ням військової німецької адміністрації, яка створювала оперативні тилові райони з відповідними комендатурами. Ще на одній час­тині території України, на Закарпатті, що входило до складу Угор­щини, було створено окрему адміністративну одиницю — "Під­карпатську територію" з центром в Ужгороді, на чолі якої стояв регент-комісар.

Гітлерівці мали намір зберегти цілковитий контроль над тери­торією України. Про це свідчать структура і чисельність німецької цивільної адміністрації. Сюди прибула велика кількість чиновників із рейху. Українці обіймали лише дрібні адміністративні посади (сільський староста, мер невеликого міста, дрібний поліцай). Ад­міністративний поділ нового "життєвого простору" потрібний був німцям для перетворення краю на головного постачальника про­довольства і джерело робочої сили. За період з 1943 до 1944 рр. до Німеччини було вивезено тисячі тонн зерна, м'яса, цукру, картоплі. Німці використовували Україну також як джерело примусової праці для промисловості та сільського господарства. Так, з лютого 1942 р. до 1944 р. окупанти примусово вивезли з рейхскомісаріату на роботи до Німеччини близько 2 млн. українців. Наприкінці вій­ни з 2,8 млн. остарбайтерів 2,3 млн. були вихідцями із України.

Природа нацистського режиму виявилася також у ставленні до населення України, особливо євреїв та військовополонених. Так, за кілька місяців окупації фашисти замордували близько 850 тис. євреїв, тільки у Бабиному Яру в Києві було знищено понад 100 тис. людей.

На тимчасово окупованій території було введено режим воєн­ної окупації, який супроводжувався насиллям, кривавим терором, пограбуванням країни, зруйнуванням пам'яток культури. Усе це призвело до страшенних наслідків, згодом зафіксованих у матеріа­лах Нюрнберзького процесу над головними німецькими воєнни­ми злочинцями. Так, тільки сукупні втрати військовослужбовців і цивільних громадян України оцінюються у 7-8 млн. осіб. Народне господарство України за роки окупації зазнало збитків у 285 млрд. крб. На руїни перетворилося 714 міст і селищ, 28 тис. сіл. Досі залишаються невирішеними питання повернення до України культурних цінностей, вивезених під час війни.

На жаль, у країні навіть під час війни не припинялися масові незаконні репресії. А деякі заходи держави мали навіть риси гено­циду. Так, постановою ДКО СРСР від 12 травня та 2 червня 1944 р. з Криму було депортовано у Середню Азію понад 200 тис. кримсь­ких татар. У 1944-1945 рр. із Західної України було депортовано до Сибіру десятки тисяч громадян.

Визволення України від нацистських загарбників розпочалося після перемоги у Сталінградській битві наприкінці 1942 р. Вже 18 грудня 1942 р. окупантів було вибито з перших українських сіл Луганської об­ласті.

8 вересня було визволено Сталіно (нині Донецьк), через два тижні Харків. Наприкінці вересня 1943 р. радянські війська вийшли до Дніпра. Ціна попередніх перемог обраховувалася мільйонами. Про форсування Дніпра В. Астаф'єв пише: "25 тис. входять у воду, а на тому березі виходить максимум 5 тис". 6 лис­топада 1943 р. радянські війська звільнили Київ, але ціною коло­сальних жертв — загинуло понад 200 тис. солдат і офіцерів.

24 грудня 1943 р. почався загальний наступ на Правобережній Україні. 27 липня 1944 р. було визволено Львів. Карпато-Ужгородською операцією закінчилося визволення від фашистської окупа­ції території України в її довоєнних кордонах. У 1943-1944 рр. на українській території зосереджувалася майже половина частин діючої Червоної армії.

Битва за визволення України тривала довгих 22 місяці, склада­лася з низки значних військових операцій і завершилася 28 жовт­ня 1944 р. визволенням Закарпатської України.

Остаточно доля Закарпатської України вирішилася вже після війни. 29 червня 1945 р. було підписано договір між СРСР і Чехословаччиною, згідно з яким Закарпатська Україна переходила до складу УРСР, що знаменувало собою завершення історичного процесу об'єднання всіх українських земель в єдиній державі.

Понад 10 млн. людських життів — такі жахливі втрати українсь­кого народу у цій війні. Відомий науковець сучасності П. Тронько зазначає: "Без жовтня 1944 р., без Перемоги у травні 1945 р. не по­стала б у наш час вільна, суверенна, незалежна Українська держава’’.

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

(1939-2006)

ТЕМА. УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945)