Українське питання, його головні засади і принципи

Протягом другої половини XIX ст. зміст українського питання не змінився. Нерозв'язані пи­тання життя українського народу лише нагромаджувалися. В умовах формування української нації головним сенсом українського питання стало створення імперіями перешкод на шляху процесу консолідації української нації

Для імперської влади питання поставало в одній площині: чим вищого розвитку досягатимуть культура і громадсько-політичні погляди українців, тим міцнішатиме їхнє прагнення до відокремлення. Тому імперії робили все можливе для їх гальмування та сприяли процесам втрати всіма суспільними верствами, і насамперед освіченими, українського самоусві­домлення

Імперські уряди Росії та Австро-Угорщини спрямовували українство до втрати самобутніх рис, вироблених нашим народом у попередні віки, і всіма силами перешкоджали зародженню нових проявів згуртування та національного самоусвідомлення. У цілому метою їхньої політики була денаціоналізація українського народу

Організації молодих людей, що походили переважно зі шляхетських польських або українсь­ких полонізованих родин. Вони вважали, що шляхта має поєднатися з тим народом, на землі якого живе. Насамперед вони закликали полонізованих українців повернутися до нації своїх батьків. Хлопомани діяли у Західній Україні, народовці (націонал-демократи) — в Надніпрянській. Лідерами наддніпрянських і наддністрянських народовців були В. Антонович і 0. Барвінський

Політика Російської та Австрійської імперій щодо підкорених ними слов'янських народів вира­жалася у формуванні імперської людини — «росіянина» чи «австрійця»

Москвофільство

Малоросійство

Виникло в Західній Україні. Головна ідея — твердження про етнічну однаковість росіян, ук­ра­їнців і галицьких русинів. Москвофіли запе­речували існування українців як на­ції, визнавали право українського народу на власну державу. Вони доводили благотвор­ність об'єднання всіх слов'янських народів під владою російського самодержавства, прагнули приєднання Західної України до Російської імперії

Характеризується притупленням чи втратою історичної пам'яті та прийняттям імперських історичних міфів, зверхнє й зневажливе став­лення до культури й самобутності власного народу. Малороси зрікалися своєї державності, ставали старанними адміністраторами в рам­ках чужої держави, провідниками імперської ідеї у своєму середовищі

На межі 50-60-х років XIX ст. напередодні селянської реформи 1861 р. в Україні розгорнулось національне громадсько-політичне життя. Цього разу воно виявило себе в громадівському русі. Серед студентської молоді Київського університету у 1858-1859 рр. виникають українофільсь­кі напівлегальні політичні організації культурницького спрямування. На початку 60-х років XIX ст. такі організації вже діяли в більшості міст підросійської частини країни

Мета громадівців: відродження української національної самосвідомості

Найдієвіші засобами: освіта народу та розви­ток української видавничої справи

У Петербурзі члени громади гуртувалися навколо журналу «Основа» (М. Костомаров, П. Ку­ліш). У ньому публікувалися наукові праці з історії України, етнографічні матеріали, твори Т. Шевченка, Марка Вовчка, Л. Глібова. У зв'язку з наступом політичної реакції громади й журнал «Основа» у 1862—1863 рр. припинили своє існування