Вплив аграрної реформи уряду Франца-Йосипа і у 1848 р. На розвиток економіки у західноукраїнських землях

220 тис. селян залишилися безземельними, близько 100 тис. отримали наділи до 1 десятини, 1600 — від 1 до 3-х десятин. Майже 94% селянських господарств після реформи мали наділи до 5 десятин. Поміщики зосередили в своїх руках 4567 тис. десятин землі, а колишні кріпаки — лише 1693 тис. десятин. Розміри наділів 50-70% і більше селянської землі в дореформений період

Після реформи 1861 р. в Україні відбувався перехід від феодального до буржуазного володіння землею. Селяни ставали власниками своїх земельних наділів. Земля перетворилася на предмет купівлі-продажу. Це призвело до того, що поміщики, які були нездатні господарювати, почали продавати свої земельні володіння, а купували землю заможні селяни та купці. Лише за остан­ню чверть XIX ст. заможні селяни збільшили площі своїх земель майже в 4 рази

Реформа 1861 р. також створила умови для перетворення робочої сили селянина на товар. У ході цих перетворень сільське господарство та економіка перейшли на ринкові відносини. Так було закладено основи капіталізації сільського господарства, унаслідок чого виникли ши­рокі можливості вкладати кошти в сільськогосподарське виробництво для отримання прибутків

Поширення вільно­найманої праці

Селянська реформа 1861 р. сприяла вивільненню великої кількості людей. Вона створила надлишок дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промис­ловості; формування ринків праці — явище, властиве високорозвиненому капіталізму

Розвиток промисловості

Відбувся остаточний перехід від мануфактури до машинного виробництва. Головним і єдиним рушієм усіх машин і вер­статів на фабриках і заводах став паровий двигун; основним промисловим паливом — кам'яне вугілля. Ширше застосову­валися досягнення науки та інженерної думки. Розвивались галузі важкої промисловості: вугільної, залізорудної, мета­лургійної, машинобудівної. Найбільшого розвитку досягнув Донецько-Криворізький регіон. У 1865 р. в Україні було за­вершено будівництво першої залізниці довжиною 222 версти, що-з'єднала Балту й Одесу, з'явилися перші підприємства транспортного машинобудування — Харківський і Луган­ський паровозобудівні заводи

Особливості індустріалізації в Україні

Концентрація виробництва, тобто зосередження його на великих підпри­ємствах; широке залучення іноземного, на­самперед європейського капі­талу. Особливістю був розвиток сільськогосподарського машино­буду­ван­ня; колоніальний характер індустріалізації України (співвідно­шенням ви­до­був­них і переробних галузей)

Розвиток

міст і сіл

Міста в Україні розвивалися повільно, а міські мешканці становили всього 10% від загальної кількості населення. Розвиток міст значно прискорився між 1870-1900 рр. — це було зумовлено вивільненням селянства, свободою їхнього пересування, розвитком промисловості, торгівлі й особливо будівництвом залізниць. Наприкінці XIX ст. в Україні ви­никли чотири великі центри: Одеса — торгове та промислове місто (400 тис. мешканців); Київ — центр адміністративного управління, культурного життя, внутрішньої торгівлі та ма­шинобудування (250 тис.); Харків — центр торгівлі та про­мисловості Лівобережжя (175 тис.); Катеринослав (115 тис.) промисловий центр Південної України.

У 1892 р. в Києві був пущений перший у Російській імперії трамвай (пізніше в Катеринославі, Житомирі, Єлизаветграді, Севастополі). Впроваджувалося освітлення газовими, а згодом і електричними ліхтарями. Розгорнулося будівництво водого­нів. На початку 80-х років в Одесі вже працював телефонний зв'язок, а згодом його запровадили в Києві, Харкові, Маріу­полі.

Із розвитком великих міст занепадали менші. У 1900 р. лише 13% населення України були міськими жителями (в Ан­глії—72%)

Розширення внутрішнього ринку. Торгівля

Внутрішній ринок України розширився за рахунок зростання ринку землі. Розвитку внутрішньої торгівлі сприяла й запро­ваджена в 60-70-х роках XIX ст. кредитна система. Збільшувалася кількість закладів стаціонарної торгівлі — магазинів, крамниць, рундуків, наметів. Пожвавішали міські базари. їхня кількість продовжувала зростати — у Києві що­денно працювали шість, в Одесі й Харкові — по три базари. Питома вага ярмарків у загальному товарообігу зменшилася. Водночас із загальними ярмарками в кожній губернії діяли спеціалізовані, де торгували якимось одним товаром. Засно­вувалися торговельні біржі, які прискорювали товарний обіг

Українські підприємці

З'являлися підприємці, які пов'язували зростання свого ка­піталу з поліпшенням умов життя та праці своїх робітників, а свій капітал уважали частиною національного надбання: родини Харитоненків, Симиренків, Яхненків, Терещенків. Вони підкреслювали свою українську сутність, займалися меценатством та благодійництвом