Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії

На західноукраїнських землях на початок XIX ст. мешкало 2,5 млн осіб (з них 2 млн — ук­раїнці), на середину XIX ст. — 5 млн, а її площа сягала 70 тис. км²

Галичина разом з частиною польських земель була виділена в окремий коронний край — Коро­лівство Галіції і Лодомерії з центром у Львові

Закарпаття входило до складу Пожонського (Братиславського) намісництва

Буковина (ця назва, популярна ще з XIV ст., була залишена австрійським урядом як офіційна) мала площу 10,6 км² і населення 75 тис., 60% з них були українці

У межах однієї держави західноукраїнські землі залишались адміністративно розмело­ваними

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. австрійськими імператорами Марією Терезією і Йоси­пом II була проведена низка реформ, у тому числі обмеження й ліквідація панщини, надання селянам елементарних суспільних прав (одружуватися без дозволу пана, переселятися тощо). Але згодом ці реформи були згорнені

Перша половина XIX ст. — де період визрівання глибокої суспільно-політичної кризи в Росій­ській імперії, складовою якої були українські землі. Ця криза зумовила виникнення суспіль­них рухів, які намагалися знайти вихід із скрутного становища

Залежно від обставин протидія набувала різних пасивних і активних форм:

Селяни писали скарги на поміщиків в урядові уста­нови; від­мовлялися відробляти панщину, платити оброк; виявляли не­покору місцевим та централь­ним офіційним властям; са­мо­ві­льно створювали самоврядування; псували панський ре­ма­нент; під­палювали поміщицькі маєтки; втікали у південні землі

Селяни чинили збройний опір; організо­вували масові відкриті повстання; вбива­ли поміщиків та управителів в поміщиць­ких господарствах

У 1803 р. на Правобережній Україні відбулися масові виступи селян 24 сіл та містечок Чер­каського повіту Київської губернії.

За неповними даними в Україні від 1797 до 1825 р. відбулося понад 100 виступів кріпосних селян. Характерними рисами більшості з них були стихійність, неорганізованість, локальний характер дій, нечисленність учасників, сліпа віра в доброго царя тощо

Микола І був змушений у травні 1826 р. видати спеціальний маніфест, у якому підтверджував непохитність кріпосницьких порядків та обіцяв не омріяну волю, а суворе покарання всім про­тивникам панівного режиму

У 1829 р. розпочалося повстання в Шебелинській слободі на Слобожанщині, під час якого міс­цеві селяни виступили проти нав'язаного їм статусу військових поселенців

Наступні дві хвилі селянських виступів були пов'язані з польським повстанням 1830-1831 рр. (Київщина) та голодом 1832-1833 рр. (Харківщина, Херсонщина, Чернігівщина)