Українсько-польські договори періоду Національно-визвольної війни 1648—1657 рр.
Назва договору |
Причини укладання |
Умови |
Зборівський договір 8 серпня 1649 р. |
5-6 серпня 1649 р. в битві під Зборовом (нині Тернопільська область) польська армія зазнала поразки, але її врятував від розгрому татарський хан, який не хотів посилення України. Хан пішов на таємні переговори з королем, отримав багаті дарунки і змусив Хмельницького укласти з королем догові |
Реєстр — 40 тис. чоловік; під гетьманським управлінням — Київське, Чернігівське, Брацлавське воєводства. Але селяни, які не потрапили до реєстрових списків, мали повертатися до своїх панів. Питання про збереження унії виноситься на засідання сейму. Обидві сторони незадоволені договором: козаки, тому що не всю Україну звільнено і навіть на козацькій території більшість селянства не отримала свободи; поляки вважали, що пішли на занадто великі поступки |
Білоцерківський договір 18 вересня 1651 р. |
18 червня 1651 р. польське військо (150 тис. чол.) і повстанці (100 тис. + 50 тис. татар) зійшлися біля м. Берестечка на Волині. Після відступу татар, які захопили з собою Хмельницького, козаки опинилися в оточенні. Полягло близько 30 тис. чоловік. Тому обидві сторони погодились на переговори |
Реєстр скорочується до 20 тис. Під контролем козаків залишається тільки Київщина. Поділля, Волинь, Чернігівщина знову відходять до Польщі. Польська шляхта повертається в українські землі. Польські та литовські війська зайняли значну частину України разом з Києвом, але населення не припинило опору |
Жванецька угода 5 грудня 1653 р. |
Укладена після поразки під м. Жванцем на Поділлі. |
Угода повторювала умови Зборівського договору 1649 р. |
Концепції державно-політичного устрою України
в ході Національно-визвольної війни
Концепція «ягеллонського легітимізму», тобто збереження України в складі Польщі, але на правах автономії; |
москвофільська — орієнтація на Москву, московський протекторат над Україною; |
протурецька — орієнтація на Туреччину, її протекторат над Україною; |
утворення незалежної Української козацької держави. |
У політичному розвитку України йшла боротьба двох основних тенденцій: демократично- охлократичної та монархічної (гетьманської). Автором і головним прибічником ідеї українського монархізму був сам Б. Хмельницький, який прагнув до самодержавної влади в Україні. Нова Українська держава створювалась на основі ідеології української козацької державності |
Ознаки Української козацької держави XVII ст.
Берестейська унія 1596 р.
Ознаки
Судочинство
Продовжували
діяти Литовські статути, магдебурзьке
право, посилювався вплив козацького
звичаєвого права. З'явилося нове джерело
права — гетьманські універсали
Політична влада
Знаходилася в
руках козацької старшини на чолі з
гетьманом.
Вищим
законодавчим органом була загальна
рада. Вища виконавча влада належала
кошу. Розподіл владних повноважень
був умовним
Територія
Чітко
окреслена, проте вона не була стабільною
через військово-політичну ситуацію
Військо
Формувалося
на принципах добровільності. Основою
війська були реєстрові козаки.
Чисельність у період визвольної війни
досягла 100-150 тис.
Соціально-економічний
устрій
Була
ліквідована велика земельна власність
польської шляхти. Селянсько-козацьке
дрібне володіння стало основним.
Ліквідована феодальна залежність
— все населення було особисто вільним.
Козацтво перетворилося на
привілейований стан суспільства
Фінансова система
та податки
Був
створений фінансовий орган — державний
скарб Війська Запорозького. Генеральний
підскарбій керував фінансами козацького
війська, розподілом грошових і
натуральних податків. Власна система
мит і податків
Міжнародні зв'язки
Міжнародне
визнання Української держави з боку
європейських та східних країн як
суверенної незалежної держави
Політико-адміністративний
устрій
Його
утворював старшинський уряд: Військова
рада, Рада генеральної старшини,
полкові і сотенні адміністрації,
курінні і городові отамани
Українська держава одержала назву «Військо Запорозьке», або Гетьманщина. Межі території держави включали Київське, Брацлавське, Чернігівське, частину Волинського воєводств та Білої Русі. Гетьманською резиденцією було м. Чигирин |
Українська держава мала власну символіку: прапор малинового кольору та герб із зображенням козака з мушкетом |
Вся «Держава Війська Запорозького» була поділена на полки, сотні, волості (16 полків та 272 сотні): на Правобережжі — Чигиринський, Канівський, Білоцерківський, Київський, Подольський, Корсунський, Уманський, Кальницький (або Вінницький) і Паволоцький полки; на лівому березі Дніпра — Переяславський, Миргородський, Прилуцький, Чернігівський, Лубенський, Полтавський, Ніжинський, Стародубський і Гадяцький |
Структура влади в гетьманській державі
-
Керівництво в Україні здійснювали виборні урядовці.
Главою держави (з титулом «ясновельможний») був гетьман, якого обирали всім народом на Раді, він контролював судові й адміністративні порядки |
Центральний уряд в Україні складала генеральна старшина (з титулом «вельможні») |
Генеральний обозний завідував артилерією — військовою, городовою, кріпосною — та обозами. Замість платні (жалування) мав «рангову маєтність» |
Генеральний військовий писар — начальник Генеральної канцелярії, через яку проходили всі найважливіші державні справи й документи |
Генеральні судді (двоє) — по черзі очолювали Генеральний суд. Це був найвищий суд, на рішення якого не було апеляції. Судді теж мали свої «рангові маєтності» |
Генеральний підскарбій — фактично міністр фінансів. Завідував військовою скарбницею та скарбовою канцелярією |
Генеральний військовий хорунжий — носив корогву на параді та в походах |
Генеральний бунчужний — носив бунчук, відав військовим спорядженням |
Генеральний гарматний отаман — начальник усіх озброєнь |
Полковників обирав увесь полк, їм були підвладні всі полкові справи — військові, земські, судові й внутрішні. Полковникам допомагала полкова старшина — обозний, суддя, осавул, хорунжий і канцелярист (писар) |
Сотник одноосібно завідував усіма справами своєї сотні |
Соціальна структура населення України у XVII ст.
Соціальна структура (населення Гетьманщини — близько 1 млн 500 тис.) |
