Тема 6. Українська Козацька держава у період формування та поступового руйнування.

1. Українська Козацька держава в період національно-визвольної вій­ни під проводом Б. Хмельницького.

2. Двозначність Переяславської угоди.

3. Етапи руйнування козацької держави.

1. Українська Козацька держава в період національно-визвольної війни під проводом б. Хмельницького.

Події 1648 р., розпочавшись як черговий спалах козацької непокори, невдовзі переросли в грандіозну війну, що втягнула в себе мільйони людських доль, перекраяла мапу України й опосередковано підштовхнула до зміни геополітичних структур Центрально-Східної Європи, де невдовзі утвердиться потужна Російська імперія і догорить Річ Посполита. Історики називають війну 1648-1654 рр. по-різному: великою козацькою війною, козацькою революцією, національ­но-визвольною війною, Хмельниччиною. По-перше, ці події втягнули в свою орбіту не лише всі стани та соціальні групи, а й кожну окрему людину. По-друге, змінилася конфігурація політичного довкілля, де пролягли нові кордони Речі Посполитої та Московського царства. По-третє, у створеній козацькій державі постала інша соціальна ієрархія, тобто замість родової — князівської та шляхет­ської еліти до влади прийшла козацька старшина, яка здобула її "правом шаблі". По-четверте, війни середини XVII ст. на багато століть уперед виз­начили український національний ідеал, довкола якого вперше в єдиному ритмі почали обертатися й елітарна, й простонародна культура — постать героя-козака, борця "за волю України".

Жорстока завзятість селянського бунту, битва за національну незалежність, священна війна "за віру", зіткнення польського та українського культурних світів, боротьба за "возз'єднання з братнім російським народом", повстання черні — усе це створювало передумови національно-визвольної війни в Україні.

1648-1676 рр. в історії України характеризуються активною бо­ротьбою українського наро­ду за визволення українських земель з-під іноземного панування з метою утвердження на них націо­нальної еліти, розбудови національної економіки, культури. На першому її етапі (1648-1657) головним завданням було звільнення України з-під влади польських магнатів та шляхти.

У травні 1648 р. над Польщею з'явилася комета, яку дехто роз­цінив як могутній знак небес про майбутнє лихо. Справді, війна підірвала сили Речі Посполитої, а період з 1648 до 1657 р. був найактивнішим в історії українського визвольного руху. Слід за­уважити, що не було жодного свідомого українця, який стояв би осторонь цих подій, чи не розумів необхідності розв'язання війни. Проте для поляків це була насамперед громадянська війна, оскіль­ки більшість території України, охопленої війною, входила до складу Речі Посполитої. Не дивно, що для них усі учасники вій­ни — представники протилежного табору — були "холопами і розбійниками", а сам Хмельницький — "син антихриста", "бич Божий", посланий за "бунти і зради поляків".

Головними причинами, що призвели до розв'язання націо­нально-визвольної війни, стали: 1) політична — невизнання рівних з польською шляхтою прав козацтва і православного духовенства; 2) соціальна — утиски українських міщан і селян, їхнє тяжке ма­теріальне становище; 3) релігійна — насадження католицтва і уніатства, дискримінація православ'я. Крім того, потрібні були сприятливі умови, які й створив сам польський король. Таємно від шляхти і магнатів, він вів із козаками переговори про війну з Ту­реччиною. Підготовчу роботу було доручено Хмельницькому. Од­нак Хмельницький разом із впливовою козацькою старшиною по­чав готувати повстання. Наявність королівського привілею на морський похід давала йому змогу збирати під свої знамена коза­ків, які вважали, що дії проти властей були дозволені самим коро­лем.

Національно-визвольна війна розпочалася низкою великих битв і повстань. Результатом першого етапу війни стало здобуття Україною незалежності та утворення союзу з Московією.

На висхідному етапі виникли труднощі, пов'язані з національ­ним утиском українського народу. Вони негативно вплинули на усі сфери життя українського суспільс­тва. Так, селянство обмежувалося в роз­ширенні власних посівних площ, пан­щина збільшувалася до 3-5, а то й 6 днів на тиждень. У містах православ­них українців позбавляли права працю­вати в цехах. Нереєстрові козаки опи­нилися під загрозою кріпацтва. Зазнала утисків і українська мова. Початком процесу подолання труднощів стало за­хоплення у лютому 1648 р. повсталими козаками Запорозької Січі й проголо­шення Б. Хмельницького гетьманом.

Основний етап війни розпочався навесні 1648 р. перемогами під Жовтими Водами (квітень), Корсунем (травень), Пилявцями (вересень) і Зборовим (серпень 1649). Ці події пози­тивно вплинули на суспільно-політичну сферу життя і дещо спри­яли подоланню труднощів. У серпні 1649 р. відбулися переговори гетьмана з польським королем Яном Казимиром, які завершили­ся підписанням Зборівського договору. За його умовами передба­чалася обмежена автономія Козацької України — Брацлавське, Київське та Чернігівське воєводства.

Після поразки під Берестечком на Волині (1651), гетьман під­писав нову принизливу угоду з поляками у Білій Церкві, за якою значно обмежувалася автономія України.

Унаслідок перемоги під Батогом, Козацька Україна фактично здобула незалежність. Земля перейшла у власність Скарбу Війська Запорозького. Невирішеними залишилися політичні питання. У 1654 р. через нестачу сил козацький уряд склав присягу на вір­ність союзу із Московією. На Переяславській раді 8 січня 1654 р. Гетьман зробив нову спробу об'єднати всі українські землі, але це йому не вдалося.

Історичне значення війни полягало у створенні могутнього ім­пульсу для формування української нації, розвитку національної культури, традицій збройної боротьби за незалежність.