1638-1648 Рр. — «золотий спокій» для Польської держави

Козацько-селянські повстання мали антифеодальний і національно-визвольний характер, вони свідчили про наростання опору українського народу проти гніту з боку Польщі, підготували ґрунт для визвольної війни

Процес відродження українського державотворення в XVI—XVII ст.

мав свої етапи та характерні риси:

Почався він з утворення козацтва, яке почало виконувати військово-охоронну функцію. Самійло Кішка відновлює козацтво як організовану, офіційно визнану національну військову силу

Петро Сагайдачний не тільки робить козацтво потужною силою, а й проголошує єдність коза­цтва, православної церкви та міщанства із зміцненням власної системи освіти

Михайло Дорошенко зробив легітимним не лише існування козацького війська, але й козаць­кого землеволодіння, закріпивши за козаками певну територію. Йому належить заслуга в організації городових полків, що мало велике значення як передумова утворення в подальшому української автономії

Входження українських земель до складу Польської держави супроводжувалось посиленням феодальної експлуатації українського Селянства

Розвиток міст, ремесел і торгівлі збільшував попит на сільськогосподарську продукцію та сировину, тому феодали бажали розширити їх виробництво. їм стало вигідніше не отримувати з селян натуральні податки, а виробляти продукцію у своєму маєтку (фільварку). Це були бага­тогалузеві господарства, які ґрунтувались на підневільній праці селян (панщині)

Для своїх фільварків феодалам була потрібна земля, тому вони всіляко обмежували селянські землеволодіння, збільшували панщину, юридично зафіксовували кріпацтво

Сутність кріпацтва полягала у прикріпленні селян до землі, запровадженні обов'язкових селян­ських робіт на пана (панщини), позбавленні селян майже всіх прав, їх повній залежності від фео­дала, перетворенні на об'єкт його власності, використання поміщиком позаеконо­мічного примусу

Розвиток фільваркового господарства призвів до збільшення площі

оброблюваних земель

Сільське господарство

Промисли

Торгівля

Основною культу­рою за­лишалося жи­то, пшениця виро­щу­валася на про­даж. У XV ст. від­бу­лися сут­тєві зміни в господарстві: під­ви­щилися ціни на ху­добу в Західній Єв­ропі і почався її ек­с­порт, що стиму­лю­вало розвиток ско­тарства

При фільварках засновува­лись різноманітні промис­ло­ві підприємства з переробки сільськогосподарських про­дуктів та корисних копалин (млини, рудні, поташні, се­літряні варниці — для ви­робництва пороху). Велике значення мав дерево­оброб­ний промисел: лісома­те­ріа­ли у ве­ликій кількості екс­пор­тува­лися до Європи

Зароджується ярмаркова торгівля, що було першою ознакою форму­вання внутрішнього ринку. Ярмар­ки влаштовувались 1—2 рази на рік і тривали декілька днів. Важливим предметом торгівлі була сіль. Вели­кою перешкодою для торгівлі були феодальні відносини. Купці змуше­ні були десятки разів сплачувати мито за перевезення товарів. Так, на короткій відстані від Турки до Яворова та від Дрогобича до Ярос­лава мито брали 174 рази

Суспільно-політичне, правове та економічне становище різних верств феодалів на українських землях визначалось розмірами їхньої земельної власності. Свої земельні володіння феодали збільшували за рахунок захоплення земель общини, купівлі земельних маєтків, колонізації неосвоєної території та феодальних земельних пожалувань

Компетенція сейму була широкою: прийняття законів, запровадження нових податків, скликання посполитого рушення. Усі питання на сеймі вирішувалися одностайно, діяв- принцип «вільної заборони» — «ліберум вето»

До вищих службових осіб належали коронний маршалок, коронний канцлер, коронний та польний гетьмани

Провінції поділялися на воєводства і повіти на чолі зі старостами. На початку XVII ст. Річ Посполита мала площу майже 1 млн км².

Умови розвитку культури

Культура України в ці роки розвивалася в несприятливих умо­вах національного та релігійного гніту. Проте потреби соціально- економічного розвитку, вплив національно-визвольного руху і досягнень Відродження в Європі стимулювали культурне піднесення.

Роль братств у розвитку культури

З'явилися у 80-х роках XVI ст. уЛьвові, Києві, Луцьку, Острозі. Вони виникли як осередки оборони православної віри, але віді­гравали значну роль у суспільно-політичному житті. Братства на свої гроші утримували школи і лікарні, підтримували матеріально свої церкви, організовували друкування полемічних творів проти католицизму та унії на захист православ'я і прав українського народу. Братства не лише утримували школи, а й організовували навчання в них на патріотичних принципах

Шкільництво

Братські школи мали в цілому демократичний характер, тут на­вчалися фактично представники всіх станів: міщан, козаків, дріб­ної шляхти, нижчого духівництва. Запозичуючи деякі елементи західноєвро­пейської системи освіти, такі як диспути, декламації, драматичні сцени на біблійні сюжети до церковних свят, члени братств прагнули надавати цим елементам українського культур­ного забарвлення.

Особливе місце посідала Острозька школа, створена на кошти князя В.-К. Острозького близько 1580 р. У ній працювало бага­то відомих у той час культурних діячів. Першим ректором її був письменник Герасим Смотрицький.

У XVII ст. першою вищою школою стала Києво-Могилянська колегія (1632), якою опікувався митрополит Петро Могила (звідси назва). Викладання в цьому закладі було на європейському рівні. Крім братських шкіл, в Україні існували при церквах, у селах і слободах численні початкові парафіяльні школи, де навчились грамоті діти селян і козаків

Рукописна книга та книговидання

У 1619 р. вийшла «Грамматика славянская» Мелетія Смотрицько- го. За цим підручником, який М. В. Ломоносов назвав «вратами учености», близько 150 років (до кінця XVIII ст.) навчалися мові учні українських, російських, білоруських, болгарських, серб­ських та інших православних шкіл.

Розвитку рукописного поширення книг сприяло виникнення в Європі паперового виробництва. Уже в XIV ст. на українських землях з'являється перший папір, що завозився з німецьких князівств. Папір був дуже дорогим, але все-таки дешевшим, ніж пергамент. Виробництво власного паперу в Україні почалося у Галичині тільки в першій половині XVI ст. У 1573 р. І. Федоров засновує у Львові першу в Україні друкар­ню. Першими друкованими книгами в Україні були «Апостол» та «Азбука». Це мало величезне значення для поширення знань, культури та розвитку освіти, зміцнення мовної єдності народу

Література

Новим явищем у розвитку літературної мови були спроби на­близити церковнослов'янську мову до народної, розмовної укра­їнської. Це було зроблено за допомогою перекладу Євангелія у м. Пересопниці на Волині близько 1560 р. («Пересопницьке Євангеліє»).

У літературі з'являються нові жанри: присвяти, передмови, епі­грами, панегірики. Але домінуюче становище займала полеміч­на література, спрямована проти наступу католицизму. У цей час вийшло близько 60 таких творів, написаних православними. Найвидатнішими полемістами того часу були Іван Вишенський та Христофор Філарет. Полемічна література відстоювала права православної церкви та готувала громадську думку до сприй­няття необхідності національної держави, розвитку української культури

Архітектура

В архітектурі панував стиль пізнього Ренесансу. У цьому стилі у Львові побудовано Високий замок. У сфері будівництва новим стала поява не тільки церковних, а й світських будівель з каменю

У XVII ст. з'являється вертеп — ляльковий театр.

Починає розвиватися ліпна скульптура й ливарна скульптурна пластика з металу. У другій половині XVI ст. формується західноукраїнська портретна школа. Художники більше звертаються до реального життя, малюють природу, побутові сцени, але провідне місце посіда­ють портрети.

Зароджується театральне мистецтво — віршовані шкільні драми з режисурою, декораціями та костюмами, де переважали релігійні й міфологічні сюжети, а акторами були учні братських шкіл і студенти колегій.

При церквах і монастирях, у маєтках магнатів існували хорові колегії. До XVI ст. церковний хор був одноголосим, нотний спів нелінійним і визначався спеціальними знаками («знамена­ми») над словами тексту. З XVI ст. церковний спів стає багатоголосим, з'являються національ­ні танці, найпопулярнішими з яких були «Козачок», «Метелиця», «Веснянка». Продовжується літописання, яке наближається до мемуарного викладу подій