Хронологія Запорозьких Січей з середини XVI — в першій чверті XIX ст.

Назва Січі

Період

Відомості

1

Хортидька Січ — виникла на о. Мала Хортиця (за іншими дани­ми — на о. Томаківка), назва по­ходить від слова «хорт» — собака

Заснована 1556 р., проіснувала до 1593 р., зруйнована татарами

Засновник т- князь Дмитро (Байда) Вишневецький

2

Базавлудька Січ — назва походить від татарського слова «бузлук» — лід, назва річки і острова

Заснована 1593 р., приблизний час зруй­нування — 1635 р.

Один з ватажків — Б. Міко­шинський. Описана істориком Еріхом Лясотою

3

Томаківська Січ — назва походить від татарського слова «тумак» — шапка.

Приблизний час за­снування — 1568 р.

Згадана польським істориком М. Бєльським

4

Микитинська Січ заснована на Микитиному Розі (або мисі)

Очевидно, була засно­вана під час повторної відбудови козацької фортеці у 1638 р. про­існувала до 1652 р.

Назва є в описах Е. Лясоти та в «Літописі Самовидця», відома перебуванням на ній Б. Хмельницького

5

Чортомлицька, або Стара, Січ. Вважалася головною серед січей

Заснована 1652 р., проіснувала до 1709 р. — зруйнована за наказом Петра І

Описана князем Митецьким. Ватажками були: І. Сірко, М. Пушкар, Я. Барабаш,

К. Гордієнко

6

Кам'янська Січ, знаходилася на місці, де річка Кам'янка впадає в Дніпро

Двічі була побудована на одному місті. Пер­ша проіснувала з 1710 до 1711 р. (зруйнова­на за наказом Петра І), друга — з 1728 до 1734 р.

Відомості про Січ є в архівах Малоросійської колегії. Зруй­нована І. Скоропадським та І. Бутурліним

7

Олешківська Січ

Заснована 1712 р., проіснувала до 1728 р.

Після Константинопольського трактату запорожці перебу­вали під владою кримського хана та турецького султана

8

Нова Підпільнецька, або Красно- кутська, Січ

Заснована 1734 р., за дозволом російського уряду на прохання гетьмана Д. Апостола проіснувала до 1775 р.

Зруйнована за наказом

Кате­рини II

9

Задунайська Січ — розташована на турецькій території

Утворена після зруй­нування Нової Січі, проіснувала до 1828 р.

Задунайське козацтво пере­йшло на сторону Росії під час російсько-турецької війни. Пізніше із залишків було утворене Азовське козаче вій­сько, скасоване 1885 р.

Січ була столицею українського козацтва.

Під її контролем перебувала значна територія степу. Землі Війська Запорозького поділялися на адміністративно-територіальні одиниці — паланки. Спочатку їх було 5, потім стало 8. Щорічно місця промислів (уходи) поділялися між куренями.

Чисельність козаків не була постійною, в різні часи коливалася від 3—5 до 15-20 тисяч. Основна маса козаків жила на «уходах» — хуторами, зимівниками, слободами. Серед козаків не було рівності, були заможні і голота. Вони всі разом збиралися на ради, вибирали старшину. Січ мала широко розвинену систему прикордонних форпостів (50 козаків) із системою попередження про наближення ворога за допомогою вогненно-димової сигналізації (фігури). Козацькі загони охо­роняли суходольні і водні шляхи, перевози через річки. Січ мала зовнішньополітичні зв'язки з Кримом, Росією, донськими козаками, Австрією, Молдовою, Польщею, Туреччиною, Венецією та ін. Січ мала й символи влади — клейноди: булаву, бунчук, печатку

Таким чином, у Січі був свій уряд, адміністрація, свій адміністративний поділ території, кордо­ни, прикордонна служба, податкова система, армія, військовий флот, закони, звичаєве козацьке право, зовнішньополітичні зв'язки, тобто важливі елементи, ознаки державності. Сама ж За­порозька Січ як утворення військово-політичного характеру виконувала і функції державного утворення. По суті, Запорозька Січ була зародком нової української державності

Велике значення в організаційному оформленні козацтва мало і утворення реєстру і саме оформлення козацтва як окремого стану феодального суспільства

Ідея утворення реєстру з'явилась ще на початку XVI ст. У 20-30-х роках XVI ст. робилися перші спроби створення козацького реєстру, тобто частину козаків хотіли взяти на державну службу для захисту кордонів. У 1524 р. король Сигізмунд І (1506-1548) дав дозвіл на утриман­ня 1-2 тисяч козаків, але не було грошей

У 1572 р. з'являється наказ польського короля Сигізмунда II Августа взяти 300 козаків на дер­жавну службу. Записали їх до спеціального списку — реєстру, звідси й з'явилась назва. Реє­стровцям надавалися достатньо вагомі привілеї: свій суд і самоврядування, виборність старшини, звільнення від податків і повинностей, права власності на землю, дозвіл вільного промислу і торгівлі. Сплачували їм за службу грошима, одягом і зброєю.

Без дозволу забороняли нападати на татар, доручали оборону кордонів. Також реєстровцям до­ручався контроль за нереєстровими козаками. До реєстру брали найбільш заможних козаків, більш законослухняних, схильних до компромісу з владою

Тобто це був близький до шляхти окремий служилий стан, офіційно визнаний законом. З другої половини XVI ст. козацтво поділялося на окремі групи: реєстрові та нереєстрові (місь­кі, низові (запорозькі))