Люблінська унія 1569 р

• Велике князівство Литовське і Польське королівство об'єднались в єдину державу — Річ Посполиту (польськ. КгесгровроШа від лат. гезриЬІіса — справа народна).

• Литва зберегла автономію: власне військо, законодавство, адміністрацію, фінанси, печатку, герб.

• За Литвою залишилися білоруські землі, а Польща приєднала українські, поділивши їх на шість воєводств.

• Литовська шляхта урівнювалася в правах з польською, отримувала право землеволодіння на території всієї Речі Посполитої.

• Правитель, який обирався на спільних зборах, був одночасно і польським королем, і литовським князем.

• Спільними були сейм і сенат, зовнішня політика і грошова система.

• Католицизм ставав державною релігію на території всієї Речі Посполитої.

• Деяке позитивне значення для України: знову більшість українських земель об'єдналася в межах однієї, хоч і ворожої українцям, держави, що інтенсифікувало зв'язки між ними.

• Прискорилася колонізація Подніпров'я

Люблінська унія була здійснена польськими феодалами за активної допомоги литовських, укра­їнських і білоруських шляхтичів, які з метою задоволення своїх інтересів зрадили батьківщину. Люблінська унія була угодою між феодалами Польщі, шляхтою Литви й України, спрямованою на дальше посилення гноблення народних мас

Більшість українських земель опинилася в складі шляхетської Польщі: Східна Галичина, Волинь, Поділля, Київщина, частина Лівобережної України (майбутня Полтавщина). Ці тери­торії поділялися на воєводства: Волинське, Подільське, Брацлавське, Київське, Руське (Східна Галичина). Частина українських земель входила до складу Белзького воєводства

Зміни в адміністративному устрої, впровадження чужих розпорядчих та судових органів, за­силля в них поляків і відсторонення від влади українців призводили до згасання, національного життя та українських традицій

Унія прискорила поляризацію українського суспільства. Поступлива позиція української еліти в політичній сфері та полонізація поклали початок її відмежування від інтересів власного народу

Польські магнати та шляхта купували та отримували від короля навічно українські землі, за­селені селянами

3 боку польської влади та католицької церкви активізувалася політика витіснення української мови, культури та православної церкви

Зміцнення та зростання феодальної влади на землю посилювало кріпацтво. «Артикули» 1573 р. запро­ваджували необмежену панщину. Литовські статути 1588 р. встановлювали норму, за якою селянин, що проживав на панській землі 10 років, ставав кріпаком

Руйнував старі українські аграрні стосунки «Устав на волоки» 1557 р., за яким господарство селянина підпорядковувалося інтересам фільварку — посилювалося майнове розшарування, зростала грошова і натуральна рента, збільшувалася панщина

Польська шляхта експлуатувала природні багатства українських земель

Посилювалася дискримінація українського населення в містах. Українцям чинилися перешкоди у відкритті цехів та вступі до існуючих, веденні торгівлі. Обмежувалося проживання в містах

Поза межами Польщі залишилися: 1) Закарпатська Україна — в складі Угорщини; 2) Північна Буковина — під владою Молдови; 3) Чернігівщина, що входила до складу Російської держави. Але 1618 р. за Деулінським перемир'ям між Польщею і Росією Польща захопила Смоленськ і Чернігово-Сіверщину

У першій половині XVI ст. хвиля Реформації — опозиційного католицизмові руху — прокоти­лася усією Європою, з несподіваною швидкістю поширившись на теренах Речі Посполитої, про­буджуючи до життя різні релігійні рухи (лютеранський, кальвіністський, антитринітарський). Ідеї Реформації: звільнення релігійного життя з-під влади Риму, демократизація церкви і на­ближення її до народу, переклад Біблії національними мовами, заснування шкіл — знайшли широкий розголос в Україні.

Українці одержали важливі засоби протидії поширенню католицизму, пристосовуючи ідеї Ре­формації для власних потреб.

Боротьба протестантів з католицькою церквою стала зразком для православних в оновленні власної церковної організації, введенні у церковну службу української мови, у практику — по­лемічної літератури.

Намагання створити національну церкву були позитивним явищем у Реформації. Під її впли­вом національно-визвольний рух в Україні став під гасло боротьби за віру.

У середині 60-х років XVI ст. у Речі Посполитій офіційно утвердилась релігійна віротерпимість

Виникли братства

у XVI ст.

Церковні братства засновувалися при церквах: Львівське-Успенське, Луць- ке-Чеснохресне, Київське-Богоявленське тощо. Найстаршим братством було Львівське

Діяльність церковних братств

Дбали про зовнішній порядок у храмі, про задоволення його матеріальних потреб, піклувалися про хворих. Члени братства платили внески, на які влаштовували свята— «кануни». Згодом вони розширили свої завдання: допомагали членам, які потрапили в біду; виступали перед судами і самим королем в обороні православної віри; брали участь у спробах відновити єпископство у Львові, організовували брат­ські школи. Особливу славу здобули школи Львівського та Київського братств. Братства рішуче виступали проти польсько-католицької пропаганди, проти на­ціональних і релігійних обмежень українців, засуджували неналежну поведін­ку окремих священиків, впливали на висвячення гідних пошани священиків

Соціальний склад

Братства спочатку були переважно організаціями міщан, але поволі набули всестанового характеру. Більшість членів Луцького братства були шляхтичами, а в Київському братстві було багато духовенства

«Втручання» світських людей, міщан у церковні справи й повноваження викликало невдово­лення єпископів.

Львівське братство стало зразком для інших братств, мало право контролювати моральність членів і навіть право відлучати їх від церкви. Воно мало право контролювати не тільки братчи­ків, а й духовенство включно з митрополитом та єпископами, щоб жили і служили вони церкві згідно з апостольськими правилами. Царградський патріарх Єремія у 1589 р. затвердив права братств на духовну цензуру церкви. Під час своєї подорожі по Україні патріарх рішуче захищав діяльність братств

Церковна унія — об'єднання православної і католицької церков і створення Української греко-католицької церкви

Збереження православного обряду і православного Богослужіння

Збереження східної літургії, церковно-слов'янської мови у богослужінні, народної української мови у церковній службі

Збереження юліанського календаря

За священиками зберігалося право брати шлюб

Українські магнати і шляхта, які приймали греко-католицьку віру, мали переваги в отриманні державних посад у Речі Посполитій

Міщани-уніати мали право користуватися перевагами магдебурзького права нарівні з католиками

Уніатське духовенство звільнялося від сплати податків

Греко-католицька церква визнавала окремі догмати католицизму

Греко-католицька церква визнавала владу Папи Римського і була йому підпорядкована