4. Культура Київської Русі.

Одночасно з політичним піднесенням України-Русі відбувалося піднесення її культури та духовності. Неповторної величі, муд­рості й краси сповнені зразки усної народної творчості: легенди, казки, билини, перекази, пісні, які віддзеркалюють всю широту й глибину народної душі.

Про характер, устремління, ідеали народу говорять мовою ар­хітектури собори Києва, Чернігова, Галича. І нині вражають своєю вишуканою високохудожністю ювелірні вироби тих часів.

Особливістю писемної творчості Київської Русі цього часу є зводи записів про значні події в хронологічній послідовності — лі­тописання. Особи духовного стану, як єдиний письменний про­шарок населення, концентрували у своїх руках вище адміністра­тивне управління, а як люди, наділені правом "учити іменем Бога", прищеплювали нові погляди на владу, родину, шлюб, доб­рочесність тощо.

Хрещення Русі стало поштовхом до розповсюдження тут сло­в'янської версії писемної культури, що наприкінці X ст. уже мала столітню "біографію". Появу кириличної абетки пов'язують із так званою моравською місією Костянтина (в чернецтві Кирила) і Мефодія, братів із македонського міста Солуня (Салонік). Проповіду­ючи в 60-х роках IX ст. як візантійські місіонери у Моравії, брати на основі грецького алфавіту створили слов'янську буквену систе­му й записали зроблені ними перші переклади з грецької мови на слов'янську Євангелія та Псалтиря.

Утвердження нової релігії диктувало потребу в книгах церков­ного обігу, а "золотий вік" македонсько-болгарської культури на зламі ІХ-Х ст. зумовив появу осередків книжності, звідки кири­лична абетка проникла до Києва разом із перекладеними слов'янською мовою церковними текстами. Поступово книжка опановує й інші, позацерковні, сфери життя, а відтак — перестає бути монополією духівництва.

За літописом, початок шкільній ("книжній") освіті поклав Во­лодимир, який відразу після хрещення киян "став у знатних лю­дей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне". Так було пок­ладено початок вишколу "книжних людей", які створювали перші пам'ятки руської "книжності", що їх переписували в мо­настирях. Водночас графіті на стінах Софійського собору в Києві, новгородські берестяні грамоти, написи та клейма на будівельних плитах і зброї свідчать, що в XI ст. письменність поступово шири­лася й поза стінами монастирських келій. Визначною подією у XII ст. став Київський літопис. Його продовжує Галицько-Волинський літопис, доведений до 90-х років XIII ст. Найдавнішим літо­писом є "Повість временних літ", датований початком XII ст. Зберігався він у Лаврентіївському (1377 р.) та Іпатїївському (поча­ток XV ст.) списках. Автор літопису, Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря описав історію східних слов'ян на тлі всесвітньої історії, пронизавши її високою духовністю та патріо­тизмом.

Крім літописів до визначних пам'яток писемності належать фі­лософська проповідь Іларіона "Слово про закон і благодать", пер­ший звід давньоруського права "Руська правда", виданий за часів князювання Ярослава Мудрого, "Повчання дітям" Володимира Мономаха та ін. Перлиною писемності до світової культури увійшло "Сло­во о полку Ігоревім".

За часів Київської Русі значного поширення набуває освітній про­цес, створюються бібліотеки.

Центрами культури і духовності стають монастирі, де розвивається писемність, іконопис, ювелірне ре­месло. Культура Київської Русі яскраво свідчить про високий ду­ховний розвиток наших предків.

Отже, в умовах Київської Русі за­вершився розпочатий у глибині віків процес формування українсь­кої спільноти, її території, економі­ки, культури, побуту, рис характеру. З часом назва "Україна" замінила назву "Русь" і поширилася на всю державу. Руська земля була форпостом християнського сві­ту на Сході, захищала його моральні цінності і спосіб життя, вико­нувала роль сполучної ланки між народами Європи і кавказькими країнами, арабським Сходом.

ТЕМА. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ