3. Головні напрями та орієнтири зовнішньої політики у післяпомаранчевий період.

Перед політичною елітою України постало нагальне завдання визначити і реалізувати державну стратегію розвитку країни. Вчені запропонували у політичній сфері модель соціально-правової дер­жави, в економічній — модель формування ринкової економіки у вигляді науково-технічної доктрини, що ґрунтується на інтелекту­альному потенціалі, на розвитку науки та технології і відповідає світовим цивілізаційним тенденціям, які торують шлях у XXI ст.

Україна має багаті надра, найплодючіші землі в Європі, могут­ній виробничий, науковий, кадровий потенціал. Однак у сучасно­му інформатизованому світі національне багатство пов'язане не з якістю чорноземів, хай і найродючіших у світі, а із засобами ор­ганізації суспільства, ефективним використанням його інтелекту­ального потенціалу.

Нині Україна перетворилася на полігон геополітичного супер­ництва між ЄС, СІЛА та Росією. Про регіональне лідерство годі й говорити, інтеграція у європейські та євроатлантичні структури відбувається хаотично і непослідовно і Росія випереджає нас по вступу до СОТ. Із цих позицій потребує додаткового обґрунтуван­ня і, можливо, перегляду славнозвісна концепція багатовекторності.

У складній геополітичній ситуації Україна, яка перебуває на перехресті стратегічних інтересів великих держав, має керувати­ся концепцією "динамічної рівноваги сил", яка орієнтує на вста­новлення дружніх взаємин як з Росією і державами, що виникли на території СРСР, так і з європейськими державами, іншими країнами світу. При цьому Україна повинна вибудовувати свою, орієнтовану тільки на власні інтереси, зовнішню політику (прикладом можуть бути Швеція, Фінляндія). Щоб стати колектив­ним суб'єктом суспільного процесу, слід усвідомити уроки іс­торії — бути здатними до критичного переосмислення набутого досвіду.

Висновки:

• Україна займає унікальне геополітичне становище на розломі євроатлантичного, євразійського та ісламського світів;

• у системі геополітичних планів Заходу Україні від­водиться значна роль, проте не стільки як само­достатній державі з власними геополітичними інте­ресами, скільки як противазі "імперським амбіціям Росії";

Україні як "розколотій нації" (за Хантінгтоном) при виборі геополітичної стратегії достатньо важливо зберегти баланс між Заходом і Росією аби зберегти внутрішню стабільність суспільства;

важливим елементом розбудови геополітичної стратегії Ук­раїни є розвиток партнерських відносин із східноєвропейсь­кими сусідами з перспективою перетворення України на лі­дера цього регіонального об'єднання.

Контрольні запитання і завдання

1. Схарактеризуйте сучасні геополітичні інтереси України й сучасну українську геостратегію.

2. Як Європа ставиться до України?

3. Чи погоджуєтеся з М. Міхновським, який стверджував, що "головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу її"?

Список використаної і рекомендованої літератури

1. Бжезинський 3. Велика шахівниця: Пер з англ. — А., 2000.

2. Гордієнко М. Феномен української революції: криза ідентичності чи шлях до оптимізації розвитку національної державності // Персо­нал. - 2006. - № 1.

3. Мадіссон В., Шахов В. Сучасна українська геополітика. — К., 2003.

4. Слисаренко И. Новьіе акценты внешней политики Украины: информационно-коммуникационньїй аспект // Персонал. — 2005. — №12.

5. Фуку яма Ф. Конец истории и после дний человек / Пер. с англ. М. Левина. — М, 2004.

6. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / Пер. с англ. Т. Велимеева, Ю. Новикова. — М., 2005.