2. Україна за часів незалежності: етапи державотворення.

У процесі державотворення незалежна Україна пройшла пер­ший і, безумовно, найскладніший та вирішальний етап. Демокра­тичні сили України з різних причин не змогли взяти на себе фор­мування владних структур, тому їм довелося, з одного боку, ламати шалений опір старої держпартноменклатури, з другого — співпрацювати з нею у розв'язанні складних, інколи несподіваних проблем державотворення, таких як: нелегітимного відокремлен­ня Криму, спроб відновлення Криворізької республіки, статусу Севастополя, розподілу Чорноморського флоту, територіальних претензій з боку Росії тощо.

На цій стадії було прийнято майже 400 законів та понад 1100 різних постанов і рішень з питань суспільного життя та державно­го будівництва.

На основі цих законотворчих документів було:

• сформовано три основні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову;

• запроваджено інститут Президентства;

• створено механізм захисту української держави, за­твердженого концепцією оборони та розбудови Збройних сил;

• проголошено Україну нейтральною, без'ядерною, позаблоковою державою;

• прийнято 8 жовтня 1991 р. Закон "Про громадянство Украї­ни" для всіх, хто проживав на цей час на території республі­ки, незалежно від соціального стану, статі, політичних і релігійних поглядів;

• зафіксовано державні кордони, порядок їх охорони та пра­вила переходу. Створено митний комітет України (Указ Президента, грудень 1991 р.);

• визнано національну символіку як державну. У січні-лютому 1992 р. Верховна Рада затвер­дила мелодію Державного гімну "Ще не вмерла Україна" композитора М. Вербиць-кого, синьо-жовтий прапор і тризуб — ма­лим Гербом України;

• зроблено крок до запровадження власної грошової систе­ми — введені купони бага­то­разового використання, які при­йняли на себе інфляційний удар 1993 р., зумов­лений пере­ходом на світові ціни, коли купоно-карбованці здешевіли у 102 рази.

Розпочато процеси приватизації, які мали трансформувати централізовану державну економіку в багатоукладну ринкову. До 1994 р. в Україні приватизовано понад 11 тис. підприємств.

Дострокові вибори Верховної Ради і Президента Ук­раїни, проведені в 1994 р. під тиском страйків гірників, поклали початок другої стадії трансформації суспільс­тва і процесу державотворення. На цій стадії відбулися:

• стабілізація фінансово-грошової системи та запровадження з 1 вересня 1996 р. національної валюти — гривні;

• проведення так званої ваучерної приватизації, яка, замість створення ефективного власника, призвела до концентрації власності в руках кількох олігархічних груп;

• оголошене впровадження наукоємних і високотехнічних технологій у більшості випадків залишилося декларацією;

• підтримка вітчизняного виробника на ділі означала під­тримку лише наближених до влади підприємств, які нале­жали олігархам;

• реформація агропромислового комплексу не в інтересах се­лянина;

• відновилася фактична русифікація;

• прийнята 26 червня 1996 р. Конституція України, яка закріпила основні права та свободи людини й грома­дянина, принципи демок­ратичної, соціальної, пра­вової держави, переважно залишалася на папері;

• процес згортання конститу­ційних прав і свобод насе­лення після обрання у 1999 р. Л. Кучми Президен­том Украї­ни на дру­гий термін;

• невизначеність зовнішньополітичного курсу, а фактично повна залежність від позиції Росії, особливо після акцій "Україна без Куч­ми!" 2000-2001 рр., викликаних оприлюд­ненням аудіофайлів майора Мельниченка та вбивством журналіста Георгія Гонгадзе;

• не вплинув на відновлення демократії та свободи й візит папи Римського Іоанна Пав­ла II до України у червні 2001 р. Влада всіля­ко намагалась обмежити спілкування мирян з понтифіком.