2. Економічне життя та побут Київської Русі.

Утвердженню на широких просторах Східної Європи могут­ньої держави — Київської Русі, крім політичної згуртованості та військової сили, безперечно, сприяло і стрімке економічне підне­сення. Продукція землеробства, скотарства, бортництва повністю задовольняла потреби населення. Вона становила й основу торгів­лі з іншими державами. Наряду з виробами ремісників, які меш­кали переважно у містах, сировина і продукти харчування прода­валися на багатьох ринках Європи та Азії. У Київській Русі спостерігалася спеціалізація торгівлі. З держави найбільше виво­зилася сільськогосподарська продукція: хутро, мед, віск, шкіра, та ремісничі, гончарні й ювелірні вироби. Завозилися тканини, по­суд, зброя, прикраси. Головним напрямком давньоруської зовніш­ньої торгівлі був східний. Грецький шлях вів до Візантії, а залозний — до країн Кавказу та Арабського Сходу. Велика торгівля провадилася і з країнами Поволжя: Хозарським каганатом і Вол­зькою Болгарією. Постійними торговельні контакти Русі були з Германією, Угорщиною, Чехією, Польщею. Головним осередком торгівлі з країнами Півдня і Заходу був Київ.

Основним заняттям народів Київської Русі в Х-ХШ ст. залиша­лося хліборобство, коріння якого сягає аж до неоліту. Сіяли пше­ницю, жито, ячмінь, овес, просо, гречку. Сільськогосподарським знаряддям були: рало, соха, плуг. Сіяли руками. Врожай збирали металевими серпами, а потім молотили ціпами. Збіжжя зберіга­ли в глибоких ямах, обмазаних глиною. Крім зернових рослин, сіяли коноплі та льон, який вивозили за кордон. У садах вирощу­вали яблуні, груші, сливи, черешні, вишні. На Волині, Київщині та Чернігівщині розводили виноград.

Незмінним заняттям для багатьох слов'ян було скотарство: роз­ведення великої рогатої худоби, овець, свиней, а також коней, яких потребувало військо. Про розмір скотарства свідчать такі дані: у Чернігівському господарстві налічувалося 4000 голів коней, що на­лежали князю Святославу. У Рафельштетенському митному уставі згадується, що в IX ст. продавали руських коней у Баварії.

Значне місце в економіці Київської Русі належало мисливству. Полювання було не розвагою, з давніх-давен хутро було головною статтею прибутку держави, також ними сплачували данину під­корені народи.

Велике значення мало бджільництво, переважно бортне. Воно давало великі прибутки без затрати коштів. На мед та віск завжди був великий попит як в Україні, так і в Західній Епропі, оскільки в ті часи мед заміняв цукор.

Джерела свідчать про значний розвиток ремісництва. В XI ст. види ремесла вже об'єднувалися в корпорації під проводом "старійшин". У Х-ХІІ ст. відбувається спеціалізація, деталізація ремесла. Дослідники нараховують близько 64 його видів.

Широкого розвитку набула деревообробна справа. Більшість будівель були дерев'яними, що потребувало кваліфікованих тес­лярів. З дерева будували житлові будинки, церкви, укріплення у формі "клітей", які обкладали опаленою або неопаленою цеглою, будували мости. Столяри виробляли меблі, різьбили дерево. До­нині залишилося чимало дерев'яного посуду, виготовленого тока­рями. До окремої групи ремісників треба віднести тих, хто вироб­ляв човни.

Високого рівня досягло гончарство — з глини виробляли не лише різноманітний посуд, прикрашений орнаментом, а й гли­няні плитки для оздоблювання підлоги та стін. Відомі спеціальні майстерні у Києві, Білгороді, Володимирі, Вишгороді.

Для будівництва церков потрібен був мозаїчний матеріал — кубики із смальти. Учені припускають, що мозаїки Десятинної церкви, Св. Софії та Св. Димитрія у Києві місцевого виробництва.

З давніх часів в Україні залізо продукували з так званої багонної (болотяної) руди. У Х-ХІІ ст. металургія досягла високого рівня. Від найпростіших цвяхів вона дійшла до сільськогосподарського реманенту та замків, слава яких шири­лася по всій Європі.

Із заліза виготовляли різного роду Р зброю — стріли, списи, щити, мечі, со­кири, а також панцери, шоломи, коль­чуги та ін. Серед них, зокрема, цікаві речі з інкрустацією золотом.

Високого рівня досягло ливарство та золотникарство. Серед литих з мета­лу речей слід згадати славнозвісні арки XII ст., які довгий час вважали за фран­цузькі пам'ятки романського стилю. На початку XX ст. на них виявили на­писи слов'янськими літерами з іменем майстра. У різних місцях України знаходять дорогоцінні прикраси: діадеми, намиста, біль­шість з яких прикрашені емаллю, яка не поступалася якістю пе­ред візантійською.

Розкішні прикраси, що їх виробляли у Києві, для князів та бояр, імітували для широких народних мас на Подолі, заміняючи золото міддю і латунню. Центром виробництва різних прикрас для широкого вжитку був Туров.

Основним заняттям жителів міст, де проживало близько 15 від­сотків населення Київської Русі, була реміснича діяльність та тор­гівля.

Київська Русь вирізнялася високорозвиненою суспільною ор­ганізацією. Відзначалася держава і цивілізованими сімейними від­носинами, що надто швидко склалися у вигляді моногамних сі­мей. На чолі сім'ї стояв чоловік, який користувався найвищим авторитетом