1. Відновлення незалежності України.

Відновлення державної незалежності України мирним шляхом супроводжувалось значною ейфорією. Це було зумовлено сподіваннями на швидке розв'язання всіх проблем і значне підви­щення рівня життя народу. Надії ґрунтувалися на тому, що становлення України як неза­лежної держави відбувається на природному, загальновизна­ному народами світу праві — самовизначенні націй, наявній території з її природними ре­сурсами, успадкованому економіч­ному потенціалі, духовних і культурних надбаннях попередніх поколінь, тисячолітньому досвіді державотворення.

Наявність достатньої кількості різноманітних корисних копа­лин, сприятливі кліматичні умови створюють лише можливості незалежності. Проте реальна незалежність досягається соціаль­ним чинником — умінням та здатністю класової і вікової структу­ри суспільства оволодіти природними ресурсами, створити до­цільну й ефективну економіку, яка б забезпечувала як власні потреби, так і запити міждержавного обміну, протистояла еконо­мічній та військовій експансії.

Основою суверенітету України є сукупність усіх природних ре­сурсів, економічного й науково-технічного потенціалу, що забезпе­чує матеріальні та духовні потреби громадян. Це принципово важ­ливе положення знайшло обґрунтування у Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховою Радою 16 липня 1990 р., і в Законі про економічну самостійність України від 3 серпня 1990 р. Ці документи передбачають, що Україна самостійно:

• визначає стратегію соціально-економічного розвитку;

• здійснює управління економічними процесами в ін­тересах громадян;

• охороняє навколишнє середовище;

• дбає про генофонд народу, його молодого покоління;

• визначає структуру народного господарства і пріоритетні напрями господарської діяльності, форми й методи госпо­дарювання;

• проводить фінансово-бюджетну, грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну полі­тику.

У Декларації про державний суверенітет України наголошува­лось, що республіка "забезпечує захист усіх форм власності", чим практично було визначено курс поступового переходу до ринко­вої економіки.

Крім того, формувались основні засади зовнішньої політики:

• позаблоковий статус України;

• без'ядерний статус України.

Документи про економічну самостійність України приймалися в умовах існування СРСР. Вони підкріплялися дво­сторонніми договорами й міжурядовими угодами про співробіт­ництво з Білорусією, Узбекистаном, Туркменією, Казахстаном, Латвією, Грузією та іншими респуб­ліками.

19 листопада 1990 р. був підписаний Договір між суверенними Україною і Росією, в якому наголошувалося, що відносини між обома республіками мають розвиватися на основі рівності, добросусідства й невтручання у внутрішні справи один одного.

Паралельно із встановленням економічного суверенітету відбувалися корінні зміни в політичному і духовному житті суспільства, а саме:

• Конституції вилучено статтю, що закріплювала керівну роль партії в радянському суспільстві;

• з'явилися нові політичні партії і громадські організації, виникла опозиційна до КПУ преса;

• відбулися вибори до Верховної Ради і місцевих рад (березень 1990 р.) на альтернативній основі. Демократичний блок створив конструктивну парламентську опозицію, до якої ввійшли недав­ні політичні в'язні — Левко Лук'яненко, В'ячеслав Чорновіл, Бог­дан і Михайло Горині, Ірина Калинець та ін.;

• повною мірою запрацювала безпосередня демократія: вибо­ри, референдуми, зріс страйковий рух, збільшилася кіль­кість мітингів, зборів, демонстрацій;

• на політичній арені важливу роль почав відігравати Народ­ний Рух України;

• активізувалося релігійне життя, свобода віросповідання на­брала реального змісту.

• розширилася сфера вживання української мови, зросла ме­режа шкіл і класів з її поглибленим вивченням. Плідно за­працювало Товариство української мови ім. Т. Шевченка, яке згодом перетворилося на Всеукраїнське товариство "Просві­та";

• вийшли з-під заборони і знову побачили світ твори В. Винниченка, М. Хвильового, М. Зерова, Г. Косинки, Є. Плужника та багатьох інших.

Суверенізація України у складі СРСР поступово прогресувала в напрямі повної незалежності. Події 19-21 серпня 1991 р. приско­рили цей процес.

Відновлення державної незалежності України стало початком складного державотворчого процесу, який супроводжується успі­хами та невдачами, досягненнями і прорахунками.

Потрібно було не лише зламати існуючий суспільно-політич­ний лад, економічну систему, спосіб життя, духовні цінності, а й створити нове суспільство, нову економіку і культуру. При цьому виникла проблема захисту від негативних чинників, які супровод­жують запровадження ринкової економіки: монополізацію, масо­ве банкрутство, зростання безробіття, соціальну стратифікацію.

Перші акти державотворення:

1. 15 вересня 1991р. Акт про державну незалежність підтримало Всеукраїнське віче (відбулся на Софійському майдані Києва).

2. 24 серпня 1991р. Акт проголошення незалежності України :

• Верховна рада УРСР урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної української держави - України;

• Територія України є неподільною і недоторканою;

• На території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

3. 1 грудня 1991р. Всеукраїнський референдум. За незалежність України проголосувало 90,32% учасників референдуму. Президентом України обрано Л.Кравчука.