Етносоціальні процеси та рівень життя населення

Від перепису 1959 року до перепису 1989 року населення республіки збільшилось на 9,6 млн осіб і становило 51,7 млн. Україна перебувала на шостому місці в Європі за чисельністю насе­лення після Росії, Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції

Роки проведення перепису

Роки проведення перепису

1959-1970 pp.

5 258 тис.

1970-1979 pp.

2 248 тис.

1979-1089 pp.

1 862 тис.

Приріст населення разюче зменшувався

Причини

Це відбувалось внаслідок зниження народжува­ності і зро­с­тання смертності населення; На по­гіршення демогра­фіч­ної ситуації впливала еко­номічна незабезпеченість людей

Висновок: Україна опинилась під загрозою депопуляції — абсолютного скорочення чисель­ності населення

За 30 років питома вага українців у республіці зменшилась з 76,8 % до 72,7 %, у той час як частка росіян зросла з 16,7 % до 22,1%.

Причини

Московська влада бажала відвернути загрозу спалаху національно-визвольного руху, штучно підтримуючи багатонаціональність республік

Висновок: В усіх українських регіонах, за винятком західного, питома вага росіян істотно збільшилась. У південних регіонах наприкінці 80-х pp. вона перевищила третину. Такі зміни створювали сприятливі умови для цілеспрямованої політики русифікації

Характерною рисою демографічних процесів були .високі темпи росту чисельності мешканців міст. У 1964 р. міське населення у кількісному відношенні перевищило сільське, а на середину 80-х років воно становило вже більше 2/3 населення республіки

Причини

Це було викликане як загальносвітовою тенден­цією до урбанізації, так і побутовою невлашто­ваністю та складністю з працевлаштуванням на селі

Висновок: На початку 60-х pp. робітники становили половину зайнятої в народному господар­стві робочої сили, а в середині 80-х pp. їх питома вага підвищилась до 60 %. У 1979 році, впер­ше за період української історії, смертність сільських жителів перевищила народжуваність

Освіта

Запровадження обов'язкової загальної освіти. Поширення мережі вечірньої та заочної форм навчання. Обов'язкове оволодіння учнями робітничими та сільськогосподарськими спеціальностями. Закриття мало комплектних початкових і восьмирічних шкіл. Запровадження навчання дітей з 6-ти років (за бажанням батьків). Затвердження єдиного типу середньої щколи-одинадцятирічки. Різке звуження сфери функціонування української мови. Високі темпи розвитку професійно-технічної освіти. Збільшення загальної кількості вищих навчальних закладів

Наука

Штучна ізоляція вчених від світового наукового співтовариства. Практика переманювання відомих українських вчених на роботу до Росії.

Гостра нестача коштів на розвиток фундаментальних наук. Централізація управління наукою створенням Державного комітету з на­уки і техніки.

Виникнення регіональних центрів управління наукою. Досягнення науки:

• зварювання алюмінію, Нержавіючої сталі і титану в умовах космічного вакууму;

• селекція нових сортів пшениці, цукрових буряків;

• видання 26-томної «Історії міст і сіл України», «Історії української лі­тератури», «Історії української мови», «Археологи Української РСР», «Ра­дянської енциклопедії історії України», «Історії українського мистецтва»;

• завершення багатотомної «Історії Української РСР».

Втручання партійних органів у наукову діяльність, особливо в галузі сус­пільних наук. «Боротьба з буржуазним націоналізмом та антирадянсь­кою, ідеологією», яку очолив секретар ЦК КПУ з ідеологічних питань В. Малан­чук. Вилучення з бібліотек «небажаних творів» чи наукових праць

Література

Культивація у літературі та мистецтві кон'юнктури, пристосуванства, праг­нен­ня догодити вищому партійно-державному керівництву. Стимулювання виконання волі партії лауреатськими званнями, почестя­ми і матеріальним достатком. Несправедлива критика О. Гончара за роман «Собор», F. Іванчука за «Мальви». Упередженість і підозрілість у ставленні до творчої інтелігенції з боку парткерівництва.

Практика звинувачування у «націоналізмі», «антирадянщині», позбав­лення можливості друкуватись, виключення зі складу Спілки письмен­ників України, засудження до позбавлення волі українських поетів та письменників

Мистецтво

Збереження національного колориту і високого творчого потенціалу заслу­женим державним хором ім. Г. Вірьовки, творчим об'єднанням «Трембіта», академічною хоровою капелою «Думка», заслуженим ансам­блем танцю УРСР ім. П. Вірського. Плідна праця композиторів П. Майбороди, О. Білаша. Розквіт таланту оперних співаків: Є. Мірошниченко, Г. Ціполи, М. Стеф'юк, Д. Гнатюка, А. Солов'яненка, А. Мокренка. Русифікація театрального мистецтва. Формування українського поетичного кіно: «Кам'яний хрест» (реж. Л. Оси­ка), «Криниця для спраглих» (реж. Ю. Іллєнко), «Білий птах з чорною ознакою» і «Вавилон XX» (реж. І. Миколайчук), «Тіні забутих предків» (реж. С. Параджанов). Поява справжніх творів монументального мистецтва — пам'ятник Л. Ук­раїнці, музей В. Леніна, обеліск місту-герою Києву, пам'ятний знак на честь заснування Києва, пам'ятник Т. Шевченку в Москві. Розвиток української школи живопису, представниками якої були М. Дерегус, В. Чеканюк, Т. Яблонська, В. Шаталін, М. Серветник та ін.