Дисидентський рух в Україні в 60-ті—80-ті роки
Напрями дисидентського руху |
|||||
|
|
|
|
|
|
Національно-визвольний |
|
Правозахисний |
|
Релігійний |
|
|
|
|
|
|
|
Організації |
Форми діяльності |
||||
Об'єднана партія визволення України (1953- 1959 pp.); Українська робітничо-селянська спілка (1959 p.); Шістдесятники (1959 p.); Український національний фронт (1964 p.); Український національний комітет (1961 p.); Українська Гельсинська спілка (1976 р.) |
Пропаганда поглядів; боротьба проти політики русифікації; видання і розповсюдження книг, журналів, газет; офіційні звернення до влади через листи-протести; зв'язки з міжнародними правозахиснимй організаціями; організація мітингів протестів та демонстрацій |
||||
Значення діяльності |
Представники |
|
Висвітлення негативних факторів діяльності радянської влади; поглиблення системної кризи в СРСР; конструктивна критика радянської системи; формування громадської свідомості; пропаганда демократичних цінностей суспільства; сприяння розвитку української культури та мови |
JI. Лук'яненко Г. Гайовий П. Григоренко І. Дзюба А. Горська І. Світличний Н. Світлична |
В. Стус В. Чорновіл Є. Сверстюк М. Руденко П. Вінс Г. Вінс
|
Методи придушення дисидентства
Перешкодження поширенню інформації про діяльність дисидентів.
Спотворення інформації про дисидентський рух, змальовування дисидентів в негативному світлі.
Застосування методів більшого тиску (відмова в робочих місцях, звільнення з роботи, заборона здобувати освіту їхнім дітям), примушення до каяття або мовчання.
Засудження до тривалих термінів ув'язнення.
Примусове лікування в психіатричних лікарнях.
Тема. Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х-початок 80-х років)
Політико-ідеологічна криза радянського ладу в Україні
Ідеологічні орієнтири партійно-державного керівництва
Новий політичний курс після жовтневого пленуму ЦК КПРС (1964) «Наступність», «поступовість», «зваженість» в ухваленні рішень. Подолання хрущовського волюнтаризму і суб'єктивізму. Надання внутрішній і зовнішній політиці реалізму та стабільності. Визнання існуючого ладу «розвинутим соціалізмом» — перехідним етапом до комунізму |
