4. Загострення кризи тоталітарної системи в Україні у другій половині 80-х — на початку 90-х років.

Прихід до влади в 1985 р. М. Горбачова відкрив період так зва­ної "перебудови". Перетворення цієї доби здійснювалося силами старої компартійної номенклатури. Політичні реформи М. Горбачова ма­ли далекосяжні наслідки, однак за шість років перебудови в галузі еко­номіки відчутних результатів не було досягнуто.

Боротьба з пияцтвом та алкоголіз­мом призвела до знищення виноград­ників, руйнування окремих галузей харчової промисловості та великого поширення самогоноваріння.

У середині 80-х років, у зв'язку з падінням цін на енергоносії, майже усі кошти від їх продажу йшли на за­купівлю продовольства, тому реформування було вкрай необхід­ною умовою. Прикладом може бути той факт, що радянський колгоспник у 1985 р. годував лише 8-10 осіб, тоді як фермер у СІЛА - 120 осіб.

Проголошена 1985 р. політика прискорення провалилася. Червневий (1987 р.) пленум ЦК КПРС був першою спробою вдихнути життя в управління радянсь­кою економікою. У лютому 1986 р. на XXVII з'їзді КПРС було заявлено, що основна ідея реформи полягає у поєднанні централізованого директивного планування з наданням підприємствам певної свободи. Передбачалося за 15-20 років по­двоїти потенціал СРСР, набутий за попередні роки. Проте реформа 1987 р. стимулювала процеси розбалансування в народному господарстві, поглиблення дефіциту державного бюджету, неконтрольованого росту не забезпеченої товарами і послугами заробіт­ної плати. Ринок товарів народного споживання розвалювався. Суспільство лихоманило від чергових дефіцитів: цукру, мила, прального порошку.

Спроби підняти продуктивність праці та поліпшити якість продукції за допомогою введення "державного приймання" теж не дали позитивних наслідків. Улітку 1989 р. союзний уряд Мико­ли Рижкова почав шукати нових шляхів реформування економі­ки. У зв'язку з цим було створено спеціальну комісію, яка висуну­ла ідеї роздержавлення економіки, плюралізму форм власності, переходу до ринку. В аграрній політиці поставлено питання про роздержавлення колгоспів та радгоспів.

Невдоволення народу своїм становищем виливалося в акції протесту. Так, у Львові 13 черв­ня 1988 р. відбувся мітинг проти заборони відновити Наукове товариство ім. Шевченка. 15-26 липня 1989 р. відбувся пер­ший масовий страйк шахтарів Донбасу та Західної України, який виявив повну неспро­можність влади протистояти народним виступам. У вересні 1989 р. відбулися установчі збо­ри масової політичної організації Народний рух України за пере­будову (Рух), головою було обрано поета Івана Драча. Невдоволен­ня діяльністю уряду, очолюваного В. Масолом, а також вимога реформ призвели у жовтні 1990 р. до маніфестацій і голодування студентів у Києві. У Верховній Раді утворилась опозиційна "На­родна Рада", яку очолив Ігор Юхновський.

Національно-визвольний рух в Україні у післявоєнний час

Дисидентський рух активні дії громадян (інакодумців), не згодних з панівною ідеологією державної влади
Причини виникнення Тоталітарний характер радянсь­кої системи; проведення політики десталі­ні­за­ції; період хрущовської «відлиги»; діяльність ОУН і УПА; антикомуністичні виступи в країнах Східної Європи		Особливості Мирні опозиційні ненасильницькі фор­ми боротьби; чітко визначені організаційні форми (гуртки, спілки, об'єднання); залучення до діяльності різних со­ціальних прошарків населення