Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПЕРЕДМОВА 2 книги 27 12 2011.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4.64 Mб
Скачать

Тема 3. Київська Русь у період зародження і становлення феодальних відносин.

  1. Народження та розбудова Київської Русі.

  2. Економічне життя та побут Київської держави.

  3. Християнізація Русі.

  4. Культура Київської Русі.

      1. Народження та розбудова Київської Русі.

Піднесення рівня господарювання стало економічним підґрун­тям для створення Київської держави. Становлення Руської дер­жави відбувалося в жорстких умовах протистояння із зовнішніми ворогами. Розвиток суспільно-економічних відносин, соціальна розшарованість у межах Полянського союзу на рубежі VIII—IX ст. виявилися сприятливими для створення Київського князівства як державного об'єднання кількох племінних княжінь, відомого під назвою Куявії.

Передумови виникнення держави у східних слов'ян:

  • зручне географічне розташування;

  • значні природні багатства;

  • боротьба слов'ян за свою територію, економічні та політичні інтереси;

  • утворення союзів племен і їхнього спільного кордо­ну;

  • перетворення Подніпров'я в економічний центр Руської землі;

  • урбанізація, виникнення та розбудова міст;

  • утворення ранньокласового суспільства, загострення со­ціальних суперечностей.

Навколо Києва об'єднуються значні території. З'являється і нова назва — Київська Русь.

Походження назви "Русь" було об'єктом численних наукових досліджень в Україні, Росії та за її межами протягом століть. Існує безліч наукових припущень щодо етимології цього терміна. Нау­ковці намагалися локалізувати русів у північній, південній та середньонаддніпрянській частині східнослов'янського світу, і назва "кочувала" разом з її носіями. На з'ясуванні походження терміна "Русь" інколи менше відбивалися об'єктивні реалії, ніж власна ін­туїція, точка зору, політична орієнтація дослідника. Деякі науков­ці схильні вважати етимологію цього слова не слов'янською (Б. Рибаков, В. Завітневич, М. Брайчевський); дехто гадає, що термін з'явився раніше, ніж слов'яни, на Північному Заході Східної Євро­пи (О. Мельникова, В. Петрухін та ін.). Пояснення семантики на­зви "Русь" виявилося також багатоваріантним: історико-географічна назва, політична, ознака кольору, етнічна, юридична і соціальна.

У 860 р. для морського походу на Константинополь Аскольд зібрав близько 8 тис. вояків. Семиденна облога столиці Візантії була першим серйозним свідченням могутності Київської держа­ви, що мала намір утвердитися на Чорному морі.

У 882 р. після смерті Рюрика (879 р.) до Києва із Новгорода на чолі дружини прибув князь Олег. Заманивши на зустріч Аскольда, він підступно убив його і захопив владу.

Кінець династії Києвичів пояснюють змовою знаті з воєначаль­никами дружини варягів, які підтримували стосунки з князем Рюриком. Рюрик був нормандцем, якого запросили на князювання до Ладоги. У 879 р. Рюрик помер, залишивши малолітнього сина Ігоря на опіку своєму родичеві Олегу.

Невдоволення знаті Аскольдом пояснюється його наполег­ливістю у проведенні християнізації русичів, що викликало спро­тив язичників. Київське князівство стало етнокультурним, полі­тичним і соціальним підґрунтям, навколо якого наприкінці IX ст. формувалася Давньоруська держава.

Утвердження Олега у Києві знаменувало початок нового ета­пу — формування загальноруської держави.

Об'єднавши Північ і Південь, Олег оголосив Київ столицею новоствореної держави: "Хай буде Київ матір'ю градам руським".

Слов'янське середовище, високий стан матеріальної і духовної культури сприяли швидкій асиміляції прийшлого етносу (ва­рягів). З іншого боку, в них запозичувалися певні досягнення, на­приклад рівень військової організації норманів.

Військова вправність дружин була вирішальною у швидких приєднаннях навколишніх земель до володінь київського князя. У сферу його впливу потрапили й неслов'янські племена. Так фор­мувалася державна територія Давньої Русі, однією з особливостей якої був її поліетнічний характер.

Князь Ігор (народився 875 р.) продовжив об'єднання Київської держави, започатковане Олегом: приєднав до Києва велику тери­торію між Дністром і Дунаєм. Загинув Ігор безславно. Восени 945 р. він з дружиною вирушив на підвладні землі. Стягнувши данину з древлян і вже повертаючись до Києва, він заявив своїм воїнам, що хоче повернутися і назбирати ще. Нові побори викликали обурен­ня древлян, і під Іскоростенем вони вбили Ігоря та його воїнів.

Правління княгині Ольги (945-964 рр.), "наймудрішої серед усіх людей", як характеризує її літописець, позначене відносним спокоєм у внутрішньому житті держави. Придушивши повстання древлян, які вбили її чоловіка, вона першою з князів спробувала впорядкувати збирання данини, ввівши норми податку — "уста­ви", "уроки", "дані". 946 р. княгиня відвідала Константинополь, активізувавши дипломатичні відносини із західноєвропейськими державами.

"Запорожцем на престолі" називав М.Грушевський Святослава, який княжив на Русі з 964 р. до 972 р. Мужній воїн і талановитий полководець, він усі роки свого правління провів у походах і битвах, відда­ючи сили та набутий досвід на утверджен­ня Русі на міжнародній арені. Ім'я його гриміло по всій Східній Європі і Західній Азії, про нього писали історики Візантії та арабського світу.

За князювання Володимира (980-1015 рр.) завершилося об'єднання тери­торії Київської Русі, яка в основному збіга­лася з етнічним розселенням східних слов'ян. Його було обрано на престол ве­ликого київського князя. Час князювання Володимира називають богатирською добою в історії Київської Русі. Він шукав слави не у воєнних походах, а в мирній розбудові держави. Володимир продовжив справу батька у зміцненні влади. Близько 988 р. на місця племінних вождів він посадив 12 своїх синів. Діяльність Володимира об'єднувала дві доби: пізню родоплемінну й ранню феодальну. В результаті цієї реформи Київська Русь стає об'єднаною державою зі зміцнілою системою державної влади на місцях.

Державне, суспільне, економічне, культурне життя зосеред­жується у Києві. Невдовзі після сходження на престол Володимир розпочинає будівництво міського укріплення, відомого як дити­нець "міста Володимира". Багато зусиль докладає князь для захис­ту своїх земель від набігів кочовиків. За нього почалося укріплення прикордонних територій. Крім адміністративної, Володимир здійснив і судову реформу.

Однак вжиті заходи для зміцнення влади не запобігли боротьбі за престол. Наприкінці правління Володимира Святославича ви­никла реальна загроза єдності держави. Загострилися стосунки великого князя з кількома його синами.

Посівши у 1019 р. батьківській престол, Ярослав виявив себе мудрим полі­тиком, енергійним і сміливим полко­водцем.

Головним засобом зміцнення держа­ви на той час була військова сила. Саме за допомогою війська Ярославу вдалося здолати міжусобиці братів, припинити набіги печенігів, відкинути домагання польських феодалів і литовських загарб­ників.

У 1036 р. відбулася вирішальна бит­ва з печенігами, після якої вони вже ні­коли на Русь не нападали. На честь цієї перемоги у Києві було закладено Со­фійський собор.

Часи Ярослава Мудрого позначені інтенсивним розвитком ре­месел, землеробства, торгівлі, будівництва. Він багато уваги приді­ляв написанню книг, створенню бібліотек. Саме за його правління з'явився перший письмовий збірник "Руська правда", в якому звичаєві правові норми об'єднувалися у звід законів.

В останні роки життя Ярослав Мудрий докладав багато зусиль, аби запобігти міжусобицям, боротьбі за владу між своїми нащад­ками.

Отже, Київська Русь вирізнялася високорозвиненою суспіль­ною організацією. Державне правління здійснювалося князівсь­кою владою. З виникненням державності князі спиралися на раду старійшин, а згодом — на князівську раду, до складу якої входили найавторитетніші бояри, єпископи, дружинники. Важливу роль у політичному житті Київської Русі відігравали князівські з'їзди та народні віча.