5.Історія української культури у творах вітчизняних та зарубіжних мислителів.

На жаль ІУК і досі залишається недостатньо дослідженою в науковому плані, хоча перші спроби написати її припадають ще на середину 19 ст. Наприкінці 19 поч. 20ст. У своїх творах ІУК описували такі мислителі: П. Куліш, М.Костомаров, М. Грушевський, І. Нечуй-Левицький, М. Драгоманов, І. Огієнко.

Пантелеймон Куліш вважав вивчення і збереження національних традицій, розвиток укр. мови та культури, утвердження національної свідомості,поповнення духовного арсеналу нації культурними здобутками світової цивілізації. Він усвідомлював, що без розбудови нац. культури неможливо виробити й елементарні форми державності. Найбільшим творчим успіхом він вважав двотомну збірку фольклорно-історичних і етнографічних матеріалів «Записки о Южной Руси».У його праці також укр.буквар і читанка «Граматка»,переклад на укр.мову частини Біблії та значна кількість наукових праць.Культурологічна діяльність П.Куліша дістала високу оцінку нащадків.(І.Франка,М.Зерова,М.Хвильового).

Жив і творив М.Костомаров у тяжкий для укр. культури час 60-70рр.ХІХст.-період цькування укр. слова і друку. Він невтомно працював на ниві рос культури,але найбільшою його любов’ю були укр.слово, думка, пісня. Свідченням цього є його твори: «Дві руських народності», «Историческое значение южнорусского народного песенного творчества», «История казачества в памятниках южнорусского песенного творчества». Слід відзначити культурологічну спадщину Івана Франка,йому належать філософське опрацювання цілісної концепції ІУК.У його наук. дослідженнях перед читачем постає широка панорама укр. культури від найдавніших часів до поч.ХХст.Михайло Грушевський є автором понад 2 тис. праць, одна з яких є десятитомна «Історія України-Руси»,яка і нині залишається одним із найглибших досліджень історії укр. народу. Він приділяв увагу культ. процесам ,які відіграють визначальну роль в історичній долі народу, бо від розвитку рівня культури залежить вибір народом шляху на перехрестях історії. Також йому належать такі праці: «Культурно-національний рух на У. в XVI-XVII ст.», «Ілюстрована історія У.», «Укр. народ в прошлом и настоящем», «Історія укр.літ.» та ін.

Іван Огієнко теж присвятив більшість своїх праць проблемам нац.культури: «Наша літературна мова», «Історія укр. друкарства», «Дохристиянські вірування укр.народу», «Укр. церква», «Візантія й Україна».

6.Етногенез в істор.Ретроспективі

Етногенез істор.поняття явл.собою сусп.утворення, яке має культурну та політ.спільність, а також загальну тер.Етапи формув.етносу:рід, плем’я,народність, нація.

Рід – найдавн. спільність людей, що заснована на кровній спорідненості і на спільному веденні госп-ва. Осн.виробничий осередок первіснообщинного ладу.

Плем’я – форма спільності людей, властива перв.людській культурі, в основі якої лежать родові відносини. Об’єднувало декілька родів. Мали свою мову, культуру. Утвор. кровно родинні союзи які поступаються соц.-економічним союзам.

Народність – форма етносу, що базується на тер.та економ. зв’язках.

Нація – істор. спільність людей. Яка виникає в епоху кап-му і утвор. шляхом об’єдн. різних народів. Нація має:самоназву , мову та релігію,економіку менталітет, спільну історію, релігію.

Державність-більшість сучасних етносів закріпил свою ідентичність на рівні нації. Складний процес еволюції етносу,його істор.,культурного розвитку, назив. ЕТНОГЕНЕЗ.