40.Образотворче мистецтво, музика, театр, архітектура XIX ст. В Україні.

Театр. Становлення українського національного мистецтва дещо відставало від літературного розвитку. До 1861 року продовжував існувати кріпосний театр, і не тільки у садибах, але і в містах. Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка» в 1819 р. і пізніше «Москаль-чарівник» у Полтавському любительському театрі. Великий знавець української мови, М. Старицький писав комедії (не гасне популярність «За двома зайцями»), драми («Богдан Хмельницький»). Вони змальовували реалістичні картини сільського, міського побуту, передавали типові національні характери. Творцем української соціальної драми став І. Карпенко-Карий (Іван Тобілевич). У основі його п'єс (комедії «Сто тисяч», «Хазяїн») лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя.МузикаПоетична і музична обдарованість українського народу була основою високого рівня розвитку музично-пісенної творчості. У XIX столітті як і раніше побутують землеробські пісні календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові, весільні. Широкою популярністю користувалися пісні-романси.З народного середовища висувалися талановиті співаки-кобзарі. Значного поширення набуло сімейне музикування, любительський молодіжний розважальний спів. Центрами розвитку музичної культури були духовні навчальні заклади, гімназії, приватні пансіони, університети. За жанрами пісні були різноманітними: ліричні, жартівливі, романси, виконувалися вони соло, дуетом, хором, скрипки, гітари, фортепіано Цілу епоху в музичному житті України складає творчість М. В. Лисенка — великого українського композитора, блискучого піаніста-віртуоза, талановитого хорового диригента, педагога, музикознавця й активного громадського діяча демократичного напряму. Він є основоположником української класичної музики.Образотворче мистецтвоЯкщо в літературі, театрі вже сама мова визначала їх національний образ, то в таких сферах, як образотворче мистецтво, архітектура, вироблення національних форм було більш проблематичним. Переважаючим художнім стилем був романтизм. Українській темі присвятив свою творчість.Новаторською для пейзажу стала творчість А. Куїнджі художник володів тонким мистецтвом передавати на полотні світло, повітря. Ідея правдивого відображення життя народу, критика несправедливості була співзвучна українському мистецтву. Видатним майстром побутового жанру був М. Пимоненко. Більшість його робіт, написаних на теми селянського життя, відрізняються щедрістю, емоційністю, високою живописною майстерністю.

41. Соціально-політичні умови розвитку української культури у 20-му ст.

XX століття стало для української культури важким випробуванням. Держава, а разом з нею і культура розвивались з перемінними спадами та піднесеннями, перемогами та поразками. Політичні режими економічно, соціально, морально-психологічно сприяли поширенню комплексу культурної неповноцінності української нації або безпосередньо руйнували її культурні структури.

20-ті рр. в Україні стали періодом небувалого національного-культурного піднесення. 1917-1920 рр.дали такий сильний імпульс національного розвитку, що його не змогли зупинити ані братовбивча громадянська війна, ані масова еміграція української інтелігенції, ані тиск тоталітарної держави. Це відродження охопило різні сфери життя, і перед усім – освіту, науку, літературу, мистецтво.

Саме в цей час в освітній сфері було ліквідовано неписьменність населення. Держава надавала певні пільги тим, хто навчався. Навчання було платним, але діти бідних робітників і селян звільнялись від оплати. В цей час відбувається становлення українського кіномистецтва. З 1922р. почалося виробництво художніх фільмів. Переломний етап у розвитку українського радянського кіномистецтва пов‘язаний з творчістю О.Довженка. Школа монументального українського мистецтва у 20-ті роки була представлена творчістю Михайла Бойчука і його учнів. Вона надихалася формами візантійських ікон, релігійного ренесансу. На розвиток української культури, на громадське життя в Україні суттєво вплинула нова генерація талановитих митців, які одержали назву “шістдесятників”. Це був рух творчої молоді, яка розробляла оригінальну тематику, видавала нові думки, відмінні від офіційних, і стала ядром духовної опозиції в Україні.

Поворотне значення розвитку української культури мали Перша світова війна,Лютнева і Жовтнева революції, боротьба за українську державність 1917—1920 рр., створення СРСР, Друга світова війна, криза соціалізму і розпад радянської системи, отримання Україною незалежності. У радянський період, який зайняв більшу частину сторіччя, українська культура пройшла складний шлях, який поєднує досягнення і втрати, духовні злети і трагедії: національне піднесення 20-х років, трагедію у роки сталінської диктатури, хрущовську ｫвідлигуｻ, брежнєвський ｫзастійｻ, горбачовську перебудову.У 1991 відбулося не тільки проголошення незалежності України, але й почалися докорінні зміни суспільного ладу.

Загалом, на мій погляд саме ХХ століття стало періодом найактивнішого виявлення популярних зараз видів мистецтва та науки. Сьогодні українська культура – це безперервний рух національних культурних цінностей. Він відбувається між різними соціумами, суспільними верствами та поколіннями і супроводжується духовним піднесенням або ж духовним зламом, що у своїй суперечності і свідчить про повнокровність життя нації